Бюджетне обмеження споживача

Прагнення людини максимізувати своє задоволення (загальну корисність) стримує обмеженість коштів, якими вона розпоряджається. Нехай споживач купує два товари X і Y, ціни яких відповідно Px та Py і володіє доходом I. На рис. 2.8 показано бюджетне обмеження такого споживача.

Бюджетна пряма (бюджетна лінія) показує різні комбінації двох това­рів, які можна купити за незмінного грошового доходу та даних цін товарів. Рівняння цієї прямої має вигляд , де х, у — кількості одиниць споживання товарів. Нахил бюджетної лінії євід'ємним, що демонструє необхідність відмови від певної кількості одного блага задля отримання додаткової одиниці іншого.

Рис. 2.8. Бюджетне обмеження споживача

Бюджетна пряма є межею між можливим та недосяжним для споживача. Споживач може придбати будь-які набори товарів, відображені точками на прямій і ліворуч від неї. Усі набори товарів, відображені точками праворуч від бюджетної лінії, недосяжні для споживача за даного рівня його доходу.

Якщо дохід споживача або ціни товарів змінюються, змінюється і його бюджетне обмеження. Зі збільшенням доходу споживач має змогу придбати більше обидвох товарів. Бюджетна пряма переміщується паралельно вправо, оскільки її нахил, який визначається співвідношенням цін товарів, не змінюється (рис. 2.9). Відповідно, внаслідок зниження доходу бюджетна лінія переміщується паралельно вліво.

Унаслідок зміни ціни одного з товарів змінюється нахил бюджетної прямої. Якщо ціна товару X знизиться до р'x, то витративши весь дохід на придбання цього товару, споживач купить його І/р'х одиниць (рис. 2.10). Зі зростанням ціни товару до р’’x нахил бюджетної лінії, навпаки, збільшиться.

Рис. 2.9. Вплив зміни доходу на бюджетне обмеження споживача

Рис. 2.10. Вплив зміни ціни товару на бюджетне обмеження споживача

2.5. Рівновага споживача

Вирізняють два методи визначення рівноваги споживача. Обидва з них використовують припущення щодо фіксованості доходу споживача, незмінності цін товарів та уподобань споживача упродовж деякого проміжку часу і повного витрачання доходу з перебігом цього часу. Щоб ухвалити оптимальне рішення стосовно обсягів купівлі різних благ, споживач повинен зважити свої побажання зі своїми можливостями. Для цього на одному графіку треба сумістити карту кривих байдужості та бюджетну пряму.

Один підхід базується на кількісному аналізі корисності і передбачає максимізацію задоволення споживача за певного рівня доходу. Геометричне це означає переміщення на все віддаленіші від початку координат криві байдужості, не виходячи за межі бюджетної лінії. Оптимальний для споживача набір двох благ визначатиметься точкою, яка лежить на бюджетній прямій і належить водночас найвищій із досяжних кривій байдужості — тобто точкою їх дотику (рис. 2.11). У точці дотику нахил кривої байдужості дорівнює нахилові бюджетної прямої. Інший метод, пов'язаний з ординалістським підходом, полягає у мінімізації видатків за фіксованого рівня корисності і призводить до аналогічного результату.

У математичному вигляді модель максимізації корисності споживача у випадку двох благ можна сформулювати так:

U(X, Y) -> max,

Px*Qx+Py*Qy= I

У точці рівноваги виконується умова яка засвідчує еквівалентність аналізу вибору споживача з позицій кількісного та порядкового підходів до вивчення корисності.

Рис. 2.11. Стан рівноваги споживача