Розкрийте зміст пошуків альтернативних шляхів розвитку революції основними політичними партіями Росії в 1917 р.

Боротьба за мир, за виведення країни із загальнонаціональної кризи стала на порядку денному всіх політичних партій країни. В березні-жовтні 1917 р. в Росії діяло не менше 220 політичних партій і груп, як загальноросійських, так і національних, кожна з яких мала своє бачення шляхів виходу із складної ситуації. Зупинимося на головних із них, які вирішували долю країни у цей час.

Головною партією буржуазії, яка опинилася при владі, були кадети на чолі з лідером П.Мілюковим. УІІ з’їзд кадетів (кінець березня 1917 р.) висловився за поступове реформування суспільства, яке повинно було приблизити Росію до європейських країн. Вони були за війну до переможного кінця, проти негайного введення 8-годинного робочого дня, ухилялися від негайного вирішення селянського питання, негативно відносилися до думки про автономію національних окраїн, не кажучи вже про їх відокремлення. В шляхи розвитку Росії включилися також дві найбільші дрібнобуржуазні партії – меншовиків та есерів, які вважали своєю кінцевою метою соціалізм. Меншовики складали реформістське крило робітничого руху, вважали свою партію істино марксистською робітничою партією. Есери були представниками неонародницького селянського соціалізму.

Крім того, ці партії не були політично єдиними. Так на правому фланзі меншовиків знаходився патріарх робітничого руху Г.В.Плеханов (В.Засулич, Л.Дейч, Лібер, Птресов тощо* – так звані «оборонці». На лівому крилі – Ю.Мартов і Мартинов дійсно непримиренні до війни – так звані «інтернаціоналісти». Меншовицьких діячів поміркованого центру очолив І.Г.Церетелі, який, власне, був головою блоку меншовиків і есерів.

Програма соціалізації землі була найпопулярнішою серед селян які становили понад 80% всього населення Російської імперії. Приблизно на таких позиціях спочатку революційних подій знаходилися більшовики, які нараховували в своїх рядах на початок березня 1917 р. близько 25 тис осіб. В Петроградській Раді робітничих і солдатських депутатів вони мали меншість, повністю підтримували створення програму та діяльність Тимчасового уряду. Однак з квітня місяця 1917 р. більшовики заговорили про свій соціалістичний вибір, роз’яснюючи народу, що зупинятися на буржуазно-демократичному етапі революції неможна і що треба йти далі до соціалізму.

Відновило свою діяльність в Росії і масонство. Їхня кінцева мета полягала в тому, щоб підпорядкувати масовий рух завданням буржуазно-демократичного перетворення країни.Організація політичного масонства була невелика – не більше 300-400 осіб, - в містах Петербурзі, Москві, Києві, Полтаві. Масони розподілялися по ложах і були пов’язані клятвою мовчання – власне кажучи, нічого іншого, специфічно масонського в ложах і не було. Масони мали чималий вплив, особливо на перші склади Тимчасового уряду. В кінцевому підсумку вони себе так і не змогли реалізувати і вимушені були зійти з політичної арени зі встановленням диктатури партії більшовиків.