Поняття ТНК. 10 страница

1. ПОНЯТТЯ ТА ЗНАЧЕННЯ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ДОГОВОРІВ

Договір — це категорія, яка широко використовується як у національному, так і міжнародному праві. В найбільш поширеному розумінні договір — це угода двох або кількох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх прав і обов'язків. Юридична наука і практика свідчать про розмаїття договорів: трудових, цивільно-правових і між­народних. Якщо вести мову про цивільно-правові та між­народні договори, то слід зазначити, що вони є різновидом угод. Угоди — поняття, ширше, ніж договори, оскільки останні укладаються від імені однієї особи і виражають лише її волю (наприклад, видача доручення, векселя, чека або заповіт). Під міжнародним договором, як правило, розуміють добровільну угоду між двома або кількома рівно­правними державами чи міжнародними організаціями щодо їхніх взаємних прав і обов'язків у політичних, економічних, культурних та інших відносинах. Міжна­родний економічний договір — це, насамперед, різновид міжнародних договорів. Слід зазначити, що, широко використовуючи міжнародні економічні договори як форму міжнародного економічного співробітництва, законодавство колишнього СРСР не закріпило їх визначення. В даний час у законодавстві суверенних незалежних держав — колишніх союзних республік — робляться спроби законодавче закріпити визначення міжнародних (зовнішньоекономічних) договорів. Так, у Законі України " Про зовнішньоекономічну діяльність", прийнятому 16 квітня 1991 р., зовнішньоекономічний договір (контракт) розглядається як матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їхніх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності (ст. 1). Слово " контрагент" латинського походження і в буквальному перекладі означає " той, хто домовляється". У даному разі під контрагентом слід розуміти будь-яку сторону міжнародного економічного договору, яка бере на себе певні зобов'язання. Міжнародні економічні договори мають надзвичайно важливе значення як для економіки країн, що беруть у них участь, так і для світового господарства в цілому. В умовах зростаючої взаємозалежності різних країн, цілих регіонів виникає гостра потреба економічного співробітництва. В свою чергу, економічне співробітництво позитивно сприяє вирішенню питання про сумісність національних економік різних країн. Адже саме тут виникають проблеми, пов'язані, приміром, із стандартизацією та уніфікацією в промисловості, сільському господарстві, науці і техніці. Немає необхідності доводити, що відокремленяя економіки будь-якої країни від світового господарства не сприяє її соціально-економічному розвитку, зростанню добробуту людей. Укладення міжнародних економічних договорів, з одного боку, впливає на ефективність економічного розвитку, задоволення суспільних потреб народного господарства і населення відповідної країни, з іншого боку, економічне співробітництво між країнами розширює можливості на мирній основі вирішувати всі назрілі проблеми. Розвиток міжнародних економічних відносин шляхом укладення відповідних договорів між країнами стабілізує їхні економічні зв'язки на взаємовигідній основі. Міжнародний економічний договір слід розглядати не лише як правову форму відповідних економічних зв'язків між різними країнами, джерело міжнародного економічного права, а й як основне джерело зобов'язань. Юридичне їх закріплення дає можливість у разі необхідності захистити відповідним чином ті чи інші права й інтереси, якщо вони порушуються у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань, що випливають з міжнародних економічних договорів. Міжнародний економічний договір слід також розглядати і як інструмент виявлення волі сторін, відповідно до чого встановлюються, змінюються або припиняються відносини, пов'язані із зобов'язаннями. Таким чином, міжнародний економічний договір — це добровільна угода між двома або кількома державами, міжнародними організаціями, відповідно до якої встановлюються, змінюються або припиняються їхні взаємні права та обов'язки. Для більш повного з'ясування суті міжнародного економічного договору (угоди) нижче наводиться (як приклад) текст угоди між Урядами Угорської Республіки і України про торговельно-економічні зв'язки і науково-технічне співробітництво.

81.Правове регулювання міжнародних транспортних перевезень.

Конвенції та інші міжнародно-правові акти у сфері транспорту створюють уніфі­коване право і зменшують застосування до перевезень колізійних норм.

Міжнародне транспортне право — це система принципів і норм, що регулюють правовідносини, які виникають між суб'єкта­ми міжнародного права у зв'язку з використанням транспортних засобів у процесі міжнародного економічного співробітництва.

Міжнародні транспортні перевезення — це необхідна умова успішного розвитку міжнародних економічних відносин. Перевезення сировини, матеріалів, устаткування, сільськогосподарської продукції та інших вантажів, передбачених міжнародними договорами та угодами— це один із засобів їх реального виконання.

Правове регулювання: Міжнародне транспортне право- система міжнародно-правових принципів і норм, які регулюють відносини, що виникають у процесі використання різних видів транспорту у сфері міжнародного економічного співробітнинтва. Принципи і норми міжнародного транспортного права дістають своє юридичне закріплення у різних джерелах: міжнародних договорах та угодах з питань транспорту, актах міжнародних організацій (асоціацій, конференцій, палат, комісій тошо). Найбільш поширеними є міжнародні договори з питань транспорту (транспортні договори). Вони укладаються від імені за дорученням уряду центральними органами управління транспортом — міністерствами та іншими установами, які ідійснюють керівництво залізничним, морським, річковим, ювітряним транспортом.

За кількістю країн, які беруть участь у подібного роду міжнародних договорах, їх можна поділити на багатосторонні і двосторонні. До багатосторонніх договорів слід віднести, наприклад, Конвенцію про відкрите море, підписану у 1958 р. тринадцятьма державами; Угоду про Міжнародну спілку залізниць (1922 р.), Чикагську конвенцію з питань цивільної авіації (1944 р.). До цього виду угод слід віднести й угоди, укладені між окремими країнами Співдружності незалежних держав; Угоду про координаційні органи залізничного транспорту СНД, підписану у Мінську 14 лютого 1992 р. (Україною вона не підписана). Угоду про використання повітряного транспорту, яка була підписана у Ташкенті 15 травня 1992 р. (не підписана Молдовою), та деякі інші. Міжнародні транспортні договори можуть бути різного змісту, в них обов'язково враховується специфіка виду транспортних засобів. Так, у договорі про торгове судно­плавство визначається, як правило, територія, на яку поширю­ється договір; питання сприяння сторін свободі торгового судноплавства; підтримка і розвиток ділових відносин між органами управління транспортом; дотримання у міжнарод­ному судноплавстві принципу вільної і справедливої конкурен­ції; визнання національної належності судна; надання допомо­ги при корабельних катастрофах і аваріях та інші питання.

82.Поняття міжнародного економічного права.(58).

83.Правове регулювання діяльності ТНК на універсальному рівні.(1).

84.Види міжнародних транспортних сполучень.(90).

У системі міжнародних економічних відносин важливе місце посідають відносини, пов'язані з організацією і здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів різними видами транспорту (залізничним, автомобільним, повІтряним, морським, річковим). Міжнародні транспортні перевезення — це необхідна умова успішного розвитку міжнародних економічних відносин. Перевезення сировини, матеріалів, устаткування, сільськогосподарської продукції та інших вантажів, передбачених міжнародними договорами та угодами, — це один із засобів їх реального виконання. Від чіткого урегулювання міжнародних відносин у галузі транспорту залежать результати у міжнародному співробітництві в різних його напрямах. Ці відносини, які виникають між державами, національними органами управління транспортом, міжнародними організаціями, регулюються відповідними міжнародними принципами і нормами. Їх система відображає зміст міжнародного транспортного права як підгалузі, складової частини міжнародного економічного праваТранспортні договори укладаються від імені за дорученням уряду центральними органами управління транспортом — міністерствами та іншими установами, які здідійснюють керівництво залізничним, морським, річковим, повітряним транспортом.

За кількістю країн, які беруть участь у подібного роду міжнародних договорах, їх можна поділити на багатосторонні і двосторонні(багатосторонні –Конвенція про відкрите море(1958), Угода про Міжнародну спілку залізниць (1922 р.), Чикагська конвенція з питань цивільної авіації (1944 р.); угоди, укладені між окремими країнами Співдружності незалежних держав; Угоду про координаційні органи залізничного транспорту СНД(Мінськ 14.02.1992 р. (Україною вона не підписана). Угоду про використання повітряного транспорту(Ташкент 15.05.1992 р. (не підписана Молдовою), та деякі інші. Міжнародні транспортні договори можуть бути різного змісту, в них обов'язково враховується специфіка виду транспортних засобів. У договорі про торгове судно­плавство визначається територія, на яку поширю­ється договір; питання сприяння сторін свободі торгового судноплавства; підтримка і розвиток ділових відносин між органами управління транспортом; дотримання у міжнарод­ному судноплавстві принципу вільної і справедливої конкурен­ції; визнання національної належності судна; надання допомо­ги при корабельних катастрофах і аваріях та інші питання.

85.Характеристика концепцій міжнародного економічного права.

Скільки фахівців з міжнародного економічного права, стільки й точок зору на його предмет, суб'єкти, систему та значення. Але якщо серед розмаїття поглядів зазначених фахівців спробувати виокреми­ти найголовніше, то вирізняються дві основні концепції міжнародно­го економічного права.

1)Згідно з першою концепцією міжнародне економічне право є галуззю міжнародного публічного права, а економічні відносини суб'єктів міжнародного права — її предметом. Цієї концепції дотри­муються Г. Шварценбергер, Я. Броунлі (Велика Британія), П. Верло-рен ван Темаат (Нідерланди), В. Леві (США), П. Вейль (Франція), П. Піконе (Італія), І. Перетерський, М. Богуславський, Г. Тункін, Д. Фельдман, Є. Усенко, Г. Бувайлик, В. Лісовський (Росія).

На думку Г. Шварценбергера, міжнародне економічне право має такі компоненти: володіння природними ресурсами та їх використання; виробництво та розподіл товарів; " невидимі" між­народні угоди господарського або фінансового характеру; кредити та фінанси; відповідні послуги; статус і організація суб'єктів, що здій­снюють таку діяльність.

Міжнародне економічне право охоплює лише ті економічні аспекти, які є об'єктом впливу міжнародного пуб­лічного права. Він виключає внутрішнє регулювання з огляду на те, що воно не створює єдині для всіх держав норми і принципи.

Нідерландський правник П. Темаат вважав, що до міжнародного економічного права не можна зараховувати норми національного зовнішньоекономічного законодавства та норми міжнародного при­ватного права.

2)Друга концепція, поширеніша. Міжнарод­не економічне право розглядається як галузь не лише публічного, а й міжнародного приватного права, як галузь не лише міжнародного публічного права, а й частина національного права. Прихильники цієї концепції вважають, що міжнародне економічне право поширюється на суб'єктів не лише публічного права, а й приватного, які беруть участь у відносинах комерційного характеру, що виходять за межі однієї держави.

Прихильники: А. Левен-фельд (США), Г. Еллер, В. Фікентшер, П. Фішер (Німеччина), В. Фрід-ман, Е. Пітерсман (Велика Британія), П. Рейтер (Франція) та ін.

В. Фікентшер у двотомній праці " Господарське право" (1983) зазначав, що будь-яка пов'язана з міжнародною економікою правова норма є нормою міжнародного економічного права.

Концепція має багато спільного з теоріями транснаціональ­ного права, спрямованими на те, щоб зрівняти держави і транснаціо­нальні корпорації як суб'єкти міжнародного права.

В. Корецький (укр.юрист академік)-поєднання розглянутих 2-х концепцій- міжнародне господарське право вважав комп­лексною міжгалузевою дисципліною, що покликана регулювати міжнародні публічно- та цивільно-правові відносини. Цю концепцію було розроблено у 20-х роках.

Правники з країн, що розвиваються, намагаються обгрунтувати власні концепції " міжнародного права розвитку", " права економіч­ного розвитку" та аналогічні. У цих концепціях окрім регулювання економічних відносин розглядаються політичні, соціальні та культурні аспекти, причому наголошується на пільгових правах економічно від­сталих країн світу. Прихильниками таких концепцій є М. Беджуан (Алжир), О. Ріверро (Перу), М. Булаїч (Югославія) та ін. Ці концепції не можна вважати логічно послідовними. Вони ставлять під сумнів універсальність дії сучасного міжнародного публічного права.

Французький юрист-компаративіст Е. Ламберт та його учні висунули ідею нового автономного купецького права. До джерел автономного купецького права прихильники остан­ньої концепції зараховують міжнародні конвенції, типові закони (що розроблюються на міжнародному рівні), міжнародні торговельні зви­чаї, загальні принципи права, рекомендаційні рішення міжнародних організацій, арбітражні рішення.Фахівці зазначають, що прихильники концепції автономного ку­пецького права поки що не спромоглися подати її у вигляді упоряд­кованої, універсальної та загальновизнаної системи правових норм. Можливо, за цією концепцією майбутнє. Проте між бажанням і реаль­ністю — велика дистанція.

87.Сутність міжнародних транспортних зв’язків.

У системі міжнародних економічних відносин важливе місце посідають відносини, пов'язані з організацією і здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів різними видами транспорту (залізничним, автомобільним, повІтряним, морським, річковим). Міжнародні транспортні перевезення — це необхідна умова успішного розвитку міжнародних економічних відносин. Перевезення сировини, матеріалів, устаткування, сільськогосподарської продукції та інших вантажів, передбачених міжнародними договорами та угодами, — це один із засобів їх реального виконання. Від чіткого урегулювання міжнародних відносин у галузі транспорту залежать результати у міжнародному співробітництві в різних його напрямах. Ці відносини, які виникають між державами, національними органами управління транспортом, міжнародними організаціями, регулюються відповідними міжнародними принципами і нормами. Їх система відображає зміст міжнародного транспортного права як підгалузі, складової частини міжнародного економічного праваТранспортні договори укладаються від імені за дорученням уряду центральними органами управління транспортом — міністерствами та іншими установами, які здідійснюють керівництво залізничним, морським, річковим, повітряним транспортом.

88.Організація ООН по промисловому розвитку як міжнародна економічна організація.

До організацій, які приймають акти у системі правового регулювання між­народних відносин у галузі промисловості належать: Конференція з торгівлі і розвитку, Комітет з промислового розвитку Економічної і Соціальної Рази 00Н, Організація 00Н з промислового розвитку, регіональні комісії Еконо­мічної і Соціальної Ради 00Н та ін. Одним із інструментів регулювання міжнародних відносин у галузі промислового співробітництва є двосторонні договори та угоди.Організація Об'єднаних Націй. Створена в 1966 р. з метою сприяння промисловому розвитку та прискорення процесів індустріалізації країн, що розвиваються, координує діяльність 00Н у сфері промислового розвитку. Членами Організації є понад 160 держав. Штаб-квартира розташована у Відні.Основні органи — Генеральна конференція, Рада з промислового розвитку, Постійний комітет і Секретаріат. Організація має власний бюджет, що формується з внесків країн-членів.

Головними видами діяльності є оперативна і допоміжна. Опера­тивна охоплює надання технічної допомоги країнам, що розвивають­ся, у здійсненні конкретних проектів (надання консультацій, відряд­ження експертів, забезпечення кадрами тощо). Допоміжна діяльність стосується збирання, узагальнення, публікації інформації, виконання досліджень, організації конференцій з питань промислового розвитку. Під егідою цієї Організації опрацьовуються десятирічні регіо­нальні стратегії розвитку. Діє Банк промислової і технологічної інформації, втілюється Технологічна програма, спрямована на ство­рення національних закладів з дослідження світового ринку техно­логій, зміцнення власного науково-технічного потенціалу.

89.Міжнародне торгове право – складова частина міжнародного економічного права.

При розгляді системи міжнародного економічного права: Особлива частина об'єднує систему правових норм і принципів, які регулюють міжнародну торгівлю, міжнародні валютні відносини, міжнародні пере­везення та інші важливі напрями міжнародного економічного співробітництва. Міжнародне торгове право — це система норм і принципів, яка регулює відносини, що виникають у галузі міжнародної торгівлі, і є складовою частиною між­народного економічного права. Якщо міжнародне економічне право — галузь міжнародного права, то міжнародне торгове право — його підгалузь.Джерела міжнародн. Торгов. права: міжнародні договори (міжнародні торгові договори); міжнародні торгові звичаї, в яких відтворена практика міжнародних торгових відносин; судові прецеденти міжнародних арбітражів і судів; національне законодавство країни, якщо воно за згодою держав використовується для регулювання міжнародних торгових відносин; міжнародно-правові акти міжнародних організацій.Основним джерелом є міжнародний торговий договір. Система міжнародного торгового права складається з окремих інститутів. В них визначені поняття і система міжнародного торгового права; правові принципи здійснення міжнародної торгівлі; система органів, які виконують функції управління міжнародною торгівлею; міжнародні організації у галузі міжнародної торгівлі, міжнародні торгові договори та угоди; міжнародно-правове регулювання угод у галузі зовнішньої торгівлі; міжнародно-правовий режим торгових портів; міжнародно-правовий режим морських, залізничних, річкових і повітряних торговельних шляхів; міжнародно-правові засоби розгляду торгових спорів.

Міжнародна торгівля здійснюється на основі принципів, які дістали своє закріплення у багатьох міжнародно-правових документах; у документах Конференції О ОН з торгівлі і розвитку (Заключний акт від 15 червня 1964 р.).