Какие действия социального работника предполагает социально – радикальный подход в социальной работе?

Наприкінці ХХ ст.. – на початку ХХІ ст. намітився розвиток соціально-радикальних підходів, які орієнтуються на політичні та економічні проблеми клієнтів. Їх прихильники переконані, що розв’язання соціальних проблем можливе у ширшому контексті, ніж робота на індивідуальному рівні. Радикально орієнтовані спеціалісти, особливо учасники феміністського руху, які виступають за рівноправ’я між жінками і чоловіками, зосереджують увагу на нових соціальних проблемах, розв’язання яких перебуває за межами державних програм (бездомність, сімейне насилля, гомосексуалізм тощо), на пошуку альтернативних систем надання послуг і нових методів практичної роботи, створенні кризових і консультаційних центрів.

Соціально-радикальний підхід має за свій виток марксистську концепцію соціальної роботи. Її ключова ідея – перетворююча активність особистості у вирішенні власних проблем і проблем оточуючого середовища. Ідеалом марксистів ХХ століття була державна опіка усіх без виключення громадян.

Соціально-радикальна модель соціальної роботи кидає виклик психологічним поясненням проблем клієнтів і закликає до розгляду балансу влади, використання структурних засобів розв’язання проблем, проведення масових акцій на захист прав клієнтів та інших колективних дій.

Таким чином, за другим питанням можна зробити такий висновок: соціоорієнтовані концепції соціальної роботи акцентували увагу на пошуках засобів впливу на поведінку клієнтів через роботу із людьми з оточуючого клієнта середовища, на формуванні у нього орієнтації на здоровий спосіб життя.

Какие действия социального работника по отношению к клиенту предполагает теория кризисного вмешательства, которой активно пользуются в современной зарубежной практике социальной работы?

У цей час відбувалося творення теорії кризового втручання, якою активно послуговуються і в сучасній практиці. Вона враховує випадки, коли до соціального працівника звертаються клієнти в стані глибокої психологічної кризи, що вимагає оперативних дій і перебрання фахівцем на себе відповідальності за розв’язання проблем клієнта.

Психологическая сущность кризисно-интервентной модели состоит в признании необходимости применения кризисного краткосрочного вмешательства (они могут соединяться в серии) в психический мир клиента. В этих случаях предполагается, что важно установить причину кризиса, его характер и методы восстановительной работы.

Кризисное вмешательство (четко регламентированное, базирующееся на методах психологического воздействия) является действием, которое прерывает серию событий, ведущих к нарушению нормальной жизни людей. Поэтому кризисное краткосрочное вмешательство рассматривается как общая теория решения проблем клиентов.

Видный представитель этого направления в социальной работе Г. Голан разработала и описала основные теоретические положения кризисного краткосрочного вмешательства. При этом важное внимание, как практически в любой теории психодинамического подхода, уделяется изучению истории кризиса и происхождению переживаний. Основанная на психодинамических идеях кризис-интервентная модель социальной работы наиболее эффективно применима для помощи людям, пережившим несчастье, с тем, чтобы они могли снова приспособиться к жизни, совершенствовать прежние уровни функционирования, по-новому справляться с трудностями.

Фокус помощи — эмоциональные реакции клиента на кризис и долгосрочные изменения в его способностях справляться с ежедневными проблемами преимущественно прагматическим путем. Решающее значение в работе с клиентами отводится психологическим условиям: четкому определению жизненных и перспективных целей, задач, временных рамок их реализации, демонстрации опыта решения проблем.

Кризисная интервенция предполагает экстренное вмешательство, отсутствие времени на выяснение причин кризиса и взаимодействие с клиентом в ситуации «здесь и сейчас» с помощью ресурсов, имеющихся как у самой личности, так и в ее социальном окружении.