Тема 6. 1.Какие технологии социальной работы с лицами, имеющими инвалидность, используются в западных странах?

Основна форма соціальної роботи у США – робота з сім’єю: консультування, сімейна терапія, денний догляд за дітьми, допомога у домашньому господарстві сім’ям, де є хворі, інваліди.

Великобританія. В практиці соціального обслуговування на дому осіб похилого віку та інвалідів використовуються інноваційні технології. Однією з них є схема самообслуговування, яка була розроблена й апробована у другій половині 90-х рр. департаментом соціальних служб графства Хемпшир. За тією схемою той, хто обслуговується, має право сам найняти собі до семи осіб – помічників: один, наприклад, може допомагати інваліду одягатися щоденно протягом години, інший – допомагати митися, третій – закупати продукти і готувати їжу, четвертий – регулярно прибирати житло тощо.

В Англії розширюється кількість приватних соціальних служб і агентств, які обслуговують людей похилого віку та інвалідів. Після закриття в 90-ті роки ХХ ст. великої кількості спеціалізованих лікарень, котрі надавали стаціонарну допомогу таким людям, ці функції взяли на себе деякі приватні соціальні служби.

Працюють соціальні працівники у Великій Британії і з інвалідами: на дому, у центрах денного перебування, у центрах підготовки дорослих та центрах освіти. деякі центри підготовки дорослих надають платні вакансії для інвалідів. У центрах освіти основна увага приділяється формуванню навичок спілкування і соціалізації. Є інтернати і пансіонати для інвалідів. Останнім часом поширилась форма створення малих сімейних груп інвалідів (3-4 особи), які проживають спільнотою поряд з магазинами, громадським транспортом, дозвіллєвими закладами.

Шотландія. Послуги для людей з фізичними і розумовими вадами цієї категорії людей та для хронічно хворих надаються департаментами соціальної роботи місцевої влади та волонтерськими організаціями. Головне їх завдання - допомогти цим людям вести якомога повноцінніше життя щонайближче до громади. Волонтерські агентства займаються вікової групою від 16 до 65 років. Послуги, що надаються, такі самі як і для людей похилого віку, це також підтримка вдома для збільшення домашньої активності і безпеки. Соціальні працівники в психіатричних лікарнях мають право давати поради з приводу прийняття, звільнення, виписки хворих, різних форм терапії, підтримки та реабілітації.

Франція. Різні асоціації керують службами, які займаються дітьми, молоддю, дорослими хворими людьми, особами з фізичними недоліками і неврівноваженою психікою. Сюди ж відносяться асоціації із захисту дітей і підлітків, соціальна служба для мігрантів, Національна федерація хворих, інвалідів і паралізованих. У Франції діють численні організації з підтримки дітей (Союз порятунку дитину)

За організацію соціальної роботи відповідає у Норвегії місцева влада (муніципалітети), яка створює соціальні офіси. Місцевою владою також організується надомна служба (для людей похилого віку та людей з фізичними вадами),

У багатьох латиноамериканських країнах на муніципалітети покладена основна відповідальність за соціальне обслуговування громадян похилого віку та інвалідів. Для цього створені спеціалізовані соціальні служби, центри. В Чилі такі установи звуться культурними центрами. Для їхнього функціонування використовуються не лише кошти муніципалітетів, але й фінансова допомога громадських організацій, приватні пожертвування. У таких службах похилі громадяни проводять своє дозвілля, отримують безоплатну психологічну допомогу, займаються оздоровчою фізкультурою, а в деяких центрах освоюють навики східної гімнастики. Однак чисельність установ соціального обслуговування залишається недостатньою.

Поєднання принципів централізації та децентралізації у проведенні соціальної роботи в Японії притаманно і для системи соціального захисту японських інвалідів. З одного боку, держава бере на себе основне фінансове навантаження з надання їм допомоги, а з іншого боку, здійснюється ця діяльність переважно на муніципальному рівні. Вже багато років в кожній японській префектурі діє консультативне бюро для інвалідів. Працівники японських консультативних бюро не тільки визначають характер і тяжкість інвалідності людини, але і розробляє індивідуальні програми відновлення працездатності (реабілітації) інвалідів.