VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання. Різноманітність екосистем

Урок 6

Різноманітність екосистем. Розвиток і зміни екосистем. Колообіг речовин і потік енергії в екосистемах. Продуктивність екосистем.

Мета.
Освітня: розширити знання учнів про біогеоценози, ознайомити із різноманітністю природних та штучних ценозів; охарактеризувати колообіг речовин та потік енергії в них; розкрити роль агроценозів у практичній діяльності людини; з’ясувати значення живих організмів у перетворенні оболонок Землі та колообіг основних хімічних сполук: кисню, вуглекислого газу, сірки, азоту, вуглецю…
Розвиваюча: розвивати уміння порівнювати біологічні процеси на планеті та їх значення для перетворення її обличчя.
розвивати уміння наводити приклади із власного досвіду, уміння логічно мислити і робити висновки.
Виховна: виховувати бережливе ставлення до різноманіття природи рідного краю. виховувати бережливе ставлення до зовнішнього середовища планети: живого і неживого.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.
Форма уроку. Комбінований.
Місце уроку в навчальній темі. Поточний.

Методи і методичні прийоми:
1. Інформаційно- рецептивний:
а) словесний: розповідь-пояснення, опис, бесіда, повідомлення учнів, робота з підручником.
б) наочний: ілюстрація, демонстрація, ТЗН.
Прийоми навчання: виклад інформації, пояснення, активізація уваги та мислення, одержання з тексту та ілюстрацій нових знань, робота з роздатковим матеріалом.
2. Репродуктивний.
Прийоми навчання: подання матеріалу в готовому вигляді, конкретизація і закріплення вже набутих знань.
3. Проблемно- пошуковий: постановка проблемного питання.
Прийоми навчання: постановка взаємопов’язаних проблемних запитань, активізація уваги та мислення.
4.Візуальний: складання схем.
5.Сугестивний: застосування різних видів мистецтва – вірші, музика.
6.Релаксопедичний: психологічне розвантаження.

Міжпредметні зв ́ язки: географія, хімія.
Матеріали та обладнання: схеми, малюнки, таблиці.
Основні поняття та терміни: цілісність біогеоценозу, саморегуляція біогеоценозу, продуценти, консументи, редуценти, ланцюг живлення, агроценоз, сукцесії, циклічні зміни, інтродукція.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань та чуттєвого досвіду учнів.

Письмові роботи за картками.

Картка № 1.
1. Скласти схему ланцюгів живлення в біоценозі прісної водойми.
2. Які властивості біогеоценозу відомі?
3. Навести приклади топічних зв’язків.
Картка № 2.
1. Назвати основні ланцюги живлення в біогеоценозі мішаного лісу.
2. Дати визначення понять: хижацтво, виїдання, конкуренція.
3. На які екологічні групи поділяються організми за типом живлення?
Картка № 3.
1. Охарактеризувати ланцюги живлення пасовищного типу.
2. Дати визначення понять: коменсалізм, паразитизм, мутуалізм.
3. Чим забезпечується цілісність біогеоценозів?

ІІ. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів.

Повідомити тему, мету та завдання уроку. Поставити проблемні запитання:
- Які властивості природного і штучного біогеоценозів забезпечують їх існування?
- Намагатися порівняти обмін речовин та енергії в живому організмі та колообіг речовин на планеті.

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

Становлення певного біогеоценозу досить складний і тривалий процес, під час якого живі організми різних видів адаптуються до умов середовища, а також один до одного. Цілісність біогеоценозів забезпечують взаємодії популяцій організмів всередині угруповання між собою та середовищем, що забезпечують потоки енергії та коло обіг речовин. Здатність біогеоценозів до самовідтворення зумовлена активністю організмів відтворювати свою чисельність та умови власного існування. Стійкість біогеоценозів проявляється у їхній властивості протистояти несприятливим зовнішнім впливам без руйнування власної структури. Саморегуляція біогеоценозів полягає в тому, що кількісні та якісні показники коливаються навколо оптимальних значень.
Послідовності, у яких особини одного виду, їхні рештки або продукти життєдіяльності слугують об’єктом живлення для організмів іншого називаються ланцюгами живлення. Популяція кожного виду займає в певному ланцюзі живлення певне положення – трофічний рівень. Здебільшого першою ланкою у біогеоценозах слугують продуценти. Наступні трофічні рівні належать консументам, які визначаються кількістю ланок, через які надходить енергія продуцентів: консументи І порядку – рослиноїдні тварини, консументи ІІ порядку – хижаки.
Ланцюги живлення бувають двох типів: пасовищного і детритного. Ланцюги пасовищного типу починаються від продуцентів, послідовно включаючи ланки консументів всіх порядків і завершуються редуцентами. Ланцюги детритного типу починаються з мертвої органічної речовини (решток організмів або продуктів їхньої діяльності) і продовжуються організмами, які її безпосередньо споживають (сапротрофами), якими живляться консументи і закінчуються знову редуцентами.
У будь-якому біогеоценозі різні ланцюги живлення не існують окремо один від одного, а тісно переплетені завдяки тому, що представники одного і того самого виду можуть бути ланками різних ланцюгів живлення. Переплітаючись, ланцюги живлення формують трофічну сітку. Її існування забезпечує стійкість біогеоценозу.
Для всіх біогеоценозів характерні певні закономірності передачі енергії та біомаси між трофічними рівнями.
Кожен біогеоценоз характеризується певною продуктивністю, яку виражають в одиницях маси або енергії. Розрізняють продуктивність первинну і вторинну. Розповідь про правило екологічної піраміди: біомаси, енергії, чисел
На зміни в біогеоценозах впливають екологічні фактори. Для біогеоценозів характерні циклічні і поступальні зміни. Розповідь про зміни природних біогеоценозів – сукцесії. Сукцесії бувають:
1. первинні – поява і розвиток рослинних угруповань у місце- існуваннях, де рослинності раніше не було;
2. вторинні – це відновлення природної рослинності після певних порушень (наприклад, відновлення лісів після пожеж).
Розповідь про різноманітність природних біогеоценозів та штучних. Агроценоз – це збіднене видами угруповання рослин, тварин, грибів і м\о, створене людиною для одержання с\г продукції.
Особливості агроценозів:
- незначна видова різноманітність;
- погано розгалужені трофічні сітки;
- слабка стійкість;
- висока продуктивність одного чи кількох видів;
- практично відсутня саморегуляція,
- можливе масове розмноження бур’янів та шкідників.
- Розповідь про перетворення енергії в біогеоценозах, ланцюги живлення, правило екологічної піраміди: на кожному трофічному рівні кількість біомаси та енергії, що запасають організми за одиницю часу, більша, ніж на наступному.
Розповідь про:
- колообіг води;
- колообіг кисню;
- колообіг вуглецю;
- колообіг азоту;
- колообіг вуглекислого газу.

ІV. Осмислення об‘єктивних зв’язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

Робота з таблицями та м/м дошкою, де зображені різні колообіги речовин на планеті.

V. Узагальнення та систематизація знань.

У біогеоценозі енергія у вигляді хімічних зв’язків органічних сполук накопичується на рівні продуцентів, потім проходить через організми консументів і редуцентів і на кожному з послідовних трофічних рівнів частково розсіюється у вигляді тепла. Енергія, яка зберігається у мертвій органічній речовині, переходить у тепло внаслідок діяльності редуцентів.
Відповідь на проблемне запитання про агроценози:
Людина створила штучні угруповання організмів – агроценози для одержання с/г продукції. Від природних біогеоценозів вони відрізняються незначним видовим різноманіттям, слабко розгалуженими ланцюгами живлення, нездатністю до саморегуляції. Внаслідок цього людина повинна постійно втручатись у функціонування агроценозів для того, щоб запобігти небажаним сукцесіям.
Колообіг речовин – це обмін речовиною між абіотичною (неживою) та біотичною (живою) частинами біосфери. В кожному колообігу провідну роль грає певна речовина.

VІ. Підведення підсумків уроку.