Витоки іміджології.

ТЕМА: Іміджологія: сутність і специфіка

1. Витоки іміджології.

2. Вихідні поняття іміджології.

3. Іміджологія – галузь сучасного людинознавства.

4. Пріоритетні функції іміджу.

5. Універсальне значення іміджології.

Головна ідея: імідж складається з зусиль багатьох фахівців – модельєрів, візажистів, перукарів, парфумерів, але вирішальна роль в його створенні належить фахівцеві, який навчає особистість майстерно використовувати їх допомогу - мімічно, манірно, комунікабельно, риторично.

Витоки іміджології.

Поняття «імідж» давно на слуху. Як це не здається несподіваним, але першими активно почали працювати з ним економісти, які займаються підприємництвом. Відомий такий факт, що американський економіст Болдуінг в 60-х роках XX століття ввів в діловий обіг поняття «імідж» і обґрунтував його корисність для ділового успіху.

Потім «імідж», як специфічний феномен, був узятий на озброєння політологією, фахівці побачили в ньому важливий напрям своєї роботи. Політологам відомі роботи Нікколо Макіавеллі «Государ» і Г. Лебона «Психологія соціалізму», в яких наведене науково-прикладне обґрунтування практичної цінності цього феномена. Макіавеллі переконливо показав, яке значення для державної особи має володіння відповідним «образом» (маскою), а Лебон інтерпретував сенс іміджірування як засіб досягти політичного успіху завдяки ефекту «особистої привабливості».

Психологічне обгрунтування іміджирування стало об'єктом і предметом дослідження соціальних і політичних психологів. Володіючи знаннями законів процесу социального сприйняття і суб'єктного усвідомлення зовнішнього образу, вони надали цій проблемі теоретико-прикладного обґрунтування.

«Візуальний ефект» точності - предмет багатьох досліджень. До цієї проблеми звертався Гіппократ, який пропонував використовувати міміку для визначення темпераменту людей Аристотель в «Риториці» і «Про виникнення тварин» розмірковував про психологію виразності людських рухів. Старовинні римський лікар Гален створив вчення під назвою «фізіогноміка». Парацельс в діагностиці хворих використовував багато фізіогностичних даних, а психотерапевт Ломброзо склав фізіогностичні типи злочинців. З більш пізніх досліджень, що відносяться до вивчення зовнішнього образу людей, слід назвати роботи Артура Шопенгауера «Про фізіогноміку» і Чарльза Дарвіна «Про вираження емоцій у людини і тварин». За твердженням Фрідріха Ніцше, всякий геній носить маску.

У 70-х роках імідж став з'являтися в СРСР у журнальних і рідше в газетних публікаціях як категорія негативна. Його розглядали в основному як маніпулятивний прийом буржуазної політики і засобів масової інформації, який використовується з метою ідеологічної обробки масової свідомості людей. Подібне ставлення до іміджу не сприяло об'єктивному інтересу до нього з боку радянських вчених. Однією із спроб подолати таке ставлення до іміджу були в ті роки статті в журналі «Питання філософії» талановитого вченого професора О. Феофанова.

Ось чому не можу погодитися з висловом на телевізійному каналі НТВ 05.01.2002 р колишнього Президента СРСР М.С. Горбачова про те, що в його час «ніхто не займався іміджем, ми навіть такого слова не знали». Про те, що це не так, свідчать вищенаведені факти. Крім того, кабінети М.С. Горбачова і Голови Верховної Ради А.І. Лук'янова знаходилися в одній будівлі Кремля і на одному поверсі. А я в цей час був особистим консультантом по іміджу у А.І. Лук'янова, який вельми уважно прислухався до моїх рекомендацій.

У наш час імідж став ходовим товаром у всіх, хто займається підприємництвом і особливо політичною діяльністю. На його придбання при проведенні виборчих заходів в країні витрачаються величезні кошти, які обчислюються десятками тисяч доларів. Підвищеним попитом імідж користується в естраді і театрі. Завдяки іміджу однієї з розвинених сервісних індустрій стала політична і торгова реклама. Зростаючий попит на імідж породив нову професію - іміджмейкер. Це фахівець з конструювання іміджу особистості, ділових і політичних структур (наприклад, політичної партії чи громадської організації).