Культурні індустрії. Теорія інтелектуального бізнесу

Культурні індустрії - це унікальний сектор економіки, який виник внаслідок поширення масової комунікації та глобалізму.

Це " діяльність, в основі якої лежить індивідуальне творче начало, навик чи талант, і яка може створювати додану вартість і робочі місця шляхом створення та експлуатації інтелектуальної власності"

В свою чергу Дж. Браун виділяє 4 ключових елементи інтелектуальної концепції креативних індустрій:

. базуються на творчих, художніх можливостях особистостей...

. діють в спілці з менеджерами та технологами...

. створюють ринкові продукти.

. їх економічна цінність має культурне чи інтелектуальне походження...

Креативні кластери - це особливе місце, декілька підприємств, фірм, майстерень, офісів, які об’єднані в спільному просторі і зайняті в сфері культурного підприємництва.

В такому кластері виникає спільне, специфічне, відкрите і творче середовище для комунікації і співпраці, створюються нові форми взаємних стосунків як альтернатива соціальному капіталу. Головною рисою креативних кластерів є спільна атмосфера творчості та бізнесу, яка сприяє виробництву нового продукту. Часто такі кластери допомагають проводити міську регенерацію.

В центрі уваги сучасного виробництва має бути творчість і тому акцент переноситься з промислового сектора на індивідуальну креативність і свободу.

Ще один важливий суб'єкт творчої економіки - агенції культурних індустрій, які є посередниками між спільнотою креативних підприємців і міською владою [4]. Агенції проводять аналіз ресурсів території і виявляють її творчий потенціал, а вже потім розробляють стратегії розвитку і вибудовують систему підтримки креативного підприємництва. Процес дослідницької та аналітичної діяльності агенцій доволі складний і вбирає в себе трудомістку і тривалу роботу.

Сучасна ринкова інтелектуальна економіка являє собою змішану економіку, в якій інтелектуальний продукт створюється під впливом власних ринкових зусиль, які спрямовують підприємницьку активність на зростання інтелектуального капіталу, а держава регулює цей процес, встановлюючи правову структуру бізнесу і контролюючи її додержання.

Бізнес — це відповідний вид діяльності з метою отримання доходу за результатами комерціалізації інтелектуального продукту. Він передбачає повну самостійність щодо прийняття господарських рішень та відповідну відповідальність за результати цих рішень. Бізнес є ризиком. Він передбачає залучення власного капіталу або опосе-редницьку участь у такій діяльності шляхом вкладення в діло власного капіталу на умовах корпоративного права. Для ведення інтелектуального бізнесу необхідні відповідні уміння та навики.

У XX ст. Йозеф Шумпетер виділив підприємництво як четвертий фактор виробництва, невідомий у класиків марксизму. Відповідно до його концепції, підприємці тут формують інноваційні рішення і грають ключову роль в суспільному прогресі.