Методологія формування інтелектуального капіталу

Інтелектуальний капітал (від лат. Intellectualis capitalis - розумовий, головний або головні пізнання) - це один з різновидів капіталу, який має відповідні ознаки капіталу і відтворює, одночасно, властиву лише йому (інтелектуальному капіталу) специфіку і особливості. Як економічна категорія інтелектуальний капітал розглядається з позиції авансованої інтелектуальної власності, що в процесі свого руху приносить більшу вартість за рахунок додаткової вартості._Слід відзначити, що інтелектуальний капітал набуває авансованої вартості в процесі господарської діяльності, тобто коли він створюється і використовується самим підприємством чи реалізується іншим підприємствам (суб’єктам господарювання).

Формування інтелектуального капіталу в процесі господарської діяльності здійснюється за рахунок двох складових: людського капіталу та інтелектуальних активів (нематеріальних активів).

Людський капітал - це вартісна оцінка робочої, або інтелектуальної, сили, інтелектуальних зусиль одного чи сукупності працівників вищого рівня кваліфікації, які знаходяться в процесі розробки інтелектуального продукту. Одночасно, людські ресурси - це кількість працюючих з вищим рівнем кваліфікації, залучених до процесу розробки інтелектуального продукту.

Інтелектуальний продукт - це результат розумової, інтелектуальної праці. Це продукт творчих розумових зусиль, що має змістовне значення для певного інтелектуально підготовленого кола осіб, втілений на матеріальному носії.

Як бачимо: людські ресурси - кількість працюючих; інтелектуальний продукт - результат їх розумової діяльності, праці; людський капітал - це вартісна оцінка людських ресурсів, їх інтелектуальних зусиль.

Людські ресурси, що створюють інновації і ті, які можна описати та ідентифікувати, стають інтелектуальними ресурсами. Окремі інтелектуальні ресурси, зокрема, ті, що мають великий комерційний потенціал, отримують правову охорону і стають об’єктами права інтелектуальної власності.

Інтелектуальні ресурси, які приймаються на баланс за відповідною вартістю набувають статусу нематеріальних активів (інтелектуальних активів).

Інтелектуальні активи - це вартість інтелектуальних ресурсів, які в господарському обігу приймають форму нематеріальних активів. Це вартість об’єктів права інтелектуальної власності.

Людські ресурси та інтелектуальні ресурси розглядаються разом як інтелектуальний потенціал, який не має вартісної оцінки, а вимірюється кількістю працюючих та кількістю ідентифікованих об’єктів інтелектуальної власності. У вартісному вимірі інтелектуальний потенціал відтворює інтелектуальний капітал.

В умовах господарської діяльності підприємець для створення інтелектуального продукту, насамперед, авансує кошти (інвестиції) для придбання (використання) необхідних факторів виробництва, тобто елементів постійного та змінного капіталу. Капітал (або інвестиції) тут виступає як виробничий капітал, функцією якого є створення інтелектуального продукту і додаткової вартості. Постійний капітал - це частина авансованого капіталу, яка перетворюється на засоби виробництва і в процесі виробництва не змінює своєї вартості. Перемінний капітал - це та частка капіталу, яка перетворюється на робочу силу (інтелектуальну силу) і в процесі виробництва змінює свою вартість, тобто створює додаткову вартість. Додаткова вартість являє собою фонд, за рахунок якого здійснюється розширене відтворення.

Процес виробництва додаткової вартості пов’язаний з накопиченням капіталу, тобто з витратами частки виробленої додаткової вартості (грошової суми) щодо придбання додаткових засобів виробництва та робочої сили або інтелектуальної сили. Накопичення індивідуального капіталу (підприємницького капіталу) - це процес його зростання. Визначальну роль в накопиченні капіталу має процес виробництва (створення, використання або продажу інтелектуального продукту), який повинен бути безперервним, тобто періодично повторюватись. Таке періодичне повторення процесу виробництва інтелектуального продукту називається відтворенням інтелектуального продукту. Воно може бути простим (повторення процесу виробництва в попередньому масштабі) або розширеним (супроводжується накопиченням капіталу).

З позиції формування інтелектуального капіталу для одержання вартості людських ресурсів та інтелектуальних ресурсів і отримання додаткової вартості у грошовій формі треба продати продукт капіталу. При цьому інтелектуальний капітал набуває форми товарного капіталу (зауважимо, не товарної продукції), головною функцією якого є реалізація інтелектуального продукту і одержання додаткової вартості у грошовій формі. Таким чином, інтелектуальний продукт проходить три стадії капіталу - грошову, виробничу і товарну. Такий послідовний рух називається кругообігом інтелектуального капіталу.

З означених позицій в чистому вигляді інтелектуальний капітал - це створений або придбаний інтелектуальний продукт, який має вартісну оцінку, об’єктивований та ідентифікований (відокремлений від підприємства), утримується підприємством (суб’єктом господарювання) з метою ймовірного одержання прибутку (додаткової вартості). Вартість інтелектуального продукту (товару), що створений за умов застосування найманої праці є сума постійного, змінного капіталу та додаткової вартості. Вартісна оцінка інтелектуальної власності, яка знаходиться в господарському обігу є інтелектуальний капітал, який об’єктивований та ідентифікований з позиції створеного або придбаного інтелектуального продукту, який набув право інтелектуальної власності.

При використанні створеного інтелектуального продукту безпосередньо на самому підприємстві, додаткова вартість складається з частини додаткової вартості, що входить до складу інтелектуального капіталу, отриманого в чистому вигляді, і з решти додаткової вартості, яка отримана при реалізації продукції з використанням інтелектуального капіталу в чистому вигляді, тобто на умовах використання вже оновлених або удосконалених засобів і предметів праці, найманої робочої сили або інтелектуальної сили.

Узагальнюючи вищезазначене, при цьому розуміючи, що деякі позиції мають ще дискусійний характер, побудуємо загальну схему інноваційного підприємництва (рис. 1), яка дає лише загальне уявлення щодо теоретико - методологічних аспектів отримання додаткової вартості (прибутку) при комерціалізації продукту інтелектуального капіталу. Без наведеного вище короткого подання теорії і методології інноваційного підприємництва, яке базується на ринкових умовах господарювання і формуванні інтелектуального капіталу, а також без спеціальної підготовки, на нашу думку - неможливо досягти цілісного сприйняття бізнесу в сфері інтелектуальної економіки. На цій основі сьогодні базується практика отримання прибутку за результатами комерціалізації інтелектуальної власності.

Як уже зазначалось, з Інтелектуальною економікою (Creative Economy) пов’язана підприємницька діяльність або бізнес зростання інтелектуального капіталу - це відповідний вид діяльності з метою отримання доходу за результатами комерціалізації інтелектуального продукту.

Механізм комерціалізації інтелектуального продукту багатоходовий і потребує опанування та використання сукупності знань з різних галузей права, економіки, фінансів, бухгалтерського обліку, менеджменту тощо.

В цьому процесі обов’язково є, як мінімум, чотири учасники: автор(и) розробки (винаходу, корисної моделі тощо); стратегічний партнер, менеджер з інтелектуальної власності та інвестор(и). Кожний з учасників процесу комерціалізації має відповідні цілі і завдання, які збалансовуються в ринковому середовищі.

Система інноваційного підприємництва складається з комплексу підсистем, елементів та компонентів, які забезпечують інтегративну цілісність, кінцевим завданням якої є отримання прибутку (винагороди). Така система будується з урахуванням виду та особливостей використання відповідних інноваційних продуктів (результатів творчої діяльності).

Сьогодні в Україні є об’єктивні передумови формування інноваційної стратегії довгострокового економічного розвитку, яка спирається на інноваційну складову та механізм підтримки пріоритетних програм і проектів. Цьому сприятиме побудова і реалізація інноваційної моделі розвитку (перетворень), що дозволить в короткі строки з високою ефективністю використати у виробництві інтелектуальний і науково - технічний потенціал країни.

Використання інтелектуальної власності в господарській діяльності з позиції інноваційного підприємництва потребує від суб’єктів господарювання відповідних зусиль, інвестиційних та інноваційних ресурсів, організаційних заходів, які спрямовані на отримання кінцевого результату отримання прибутку (винагороди). Для цього потрібні нові знання, які пов’язані з процесом комерціалізації продукту інтелектуального капіталу.

Практика свідчить, що відсутність певних знань, ігнорування послідовності реалізації інноваційно-інвестиційного процесу, ухилення від податкового законодавства, порушення вимог бухгалтерського та податкового обліку, нехтування змістовним наповненням правочинів тощо призводить до ризикової ситуації, яка пов’язана з втратою інтелектуального капіталу і отриманням збитків і, навіть, призводить в деяких випадках до банкрутства підприємства. Інтелектуальне підприємництво - це складний багатовекторний ризикований вид діяльності.