Пострепродуктивний — від втрати здатності до розмноження і до смерті. У деяких видів цей період відсутній (горбуша після розмноження гине).

Постембріональний (післязародковий), або до репродуктивний — від виходу з яєчних оболонок або від народження до набуття організмом здатності до розмноження.

Репродуктивний — період, коли організм здатний до розмноження.

Пострепродуктивний — від втрати здатності до розмноження і до смерті. У деяких видів цей період відсутній (горбуша після розмноження гине).

3) Дизонтогенез - це відхилення від нормального індивідуального розвитку на будь-якому етапі життя, починаючи від моменту запліднення і заканчивания смертю

Є певні закономірності перебігу дизонтогенезу, які можна виокремити у три групи закономірностей порушеного розвитку (за В.М. Сорокіним):

1) так звані загальні, або головні, закономірності; сюди належать ті закони розвитку, що властиві як для нормального розвитку, так і для патології;

2) модально-неспецифічні — це особливості, характерні для всіх дітей з відхиленнями в розвитку незалежно від варіанта дизонтогенезу;

3) модально-специфічні — особливості психічного розвитку, властиві лише для конкретної форми відхилення, що відрізняють цю форму від інших.

Попри етіологію і патогенез пошкодження мозку в формуванні структури дизонтогенезу значне місце належить клінічним проявам хвороби... Симп­томи хвороби поділяються на негативні і продуктивні.

До негативних симптомів відносяться явища " випадання" у психічній діяльності: зниження інте­лектуальної та емоційної активності, погіршення процесів мислення, пам'яті і тощо. Продуктивні симпто­ми пов'язані з явищами патологічної іритації психіч­них процесів...: різноманітні невротичні і неврозоподібні розлади, судомні стани, страхи, галюцинації, марення тощо...

Продуктивні хворобливі симптоми... впливають на формування аномалії розвитку... Так, психомо­торна збудливість, афективні розлади, епілептичні приступи тривалого впливу можуть сприяти істот­ному відхиленню у розвитку...

В.В.Ковальов диференціює вікові рівні нервово-психічного реагування у дітей та підлітків у відповідь на вплив шкідливих факторів таким чи­ном: 1) соматовегетативний (0-3 роки); 2) психомо­торний (4-10 років); 3) афективний (7-12 років); 4) емоційно-ідеаторний (12-16 років)..

Для соматовегетативного рівня реагування ха­рактерна підвищена загальна і вегетативна збуд­ливість з порушенням сну, апетиту, шлунко-кишковими розладами...

Психомоторний рівень реагування охоплює пе­реважно гіпердинамічні розлади...: психомоторну збуд­ливість, тік, заїкання...

Для афективного рівня реагування характерні синдроми і симптоми страху, підвищеної афективної збудливості з явищами негативізму та агресії...

Емоційно-ідеаторний рівень реагування... про­являється... в надцінних захопленнях та інтересах (наприклад, " синдром філософічної інтоксикації"), надцінних іпохондричних ідеях, ідеях вигаданого потворства (дисморфофобія, нервова анорексія), пси­хогенних реакціях — протесту, опозиції, емансипації...

4) 1. Асинхронність - полягає в тому, що різні психічні функції виявляють різні сенситивні періоди і за тривалістю і за віком їх настання. Наприклад, у дітей - провідною в психічному розвитку пам'ять, а у молодшого школяра - мислення.

Розвиток людини в процесі індивідуального життя називають онтогенезом. Він полягає у змінах, що носять закономірний, послідовний, прогресивний характер, як рух від нижчих до вищих рівнів життєдіяльності, її структурне і функціональне вдосконалення. Онтогенез відбувається в різних напрямках: морфофизиологические (як становлення організму), психічне (розвиток людини як свідомого суспільного істоти).

Умови психічного розвитку поділяють на зовнішні і внутрішні. Зовнішні - фактори природного і суспільного середовища, що діють через внутрішні умови (С. Л. Рубінштейн). Соціальне середовище з джерелом психічного розвитку. У ньому виділяють три компоненти: макросередовище (суспільство, його соціально-економічна і політична система), Стратегічне (національно-культурні та соціально-демографічні особливості місця проживання дитини), мікросередовище (безпосереднє оточення, близькі дорослі, сім'я). Внутрішні - психічні особливості індивіда (розвиток свідомості, досвід, освіту, мотивація). Зовнішні та внутрішні умови розвитку особистості тісно взаємопов'язані, їх взаємодія має якісні відмінності на кожному піковому етапі.

Рушійною силою психічного розвитку з протиріччя, які випливають між особистістю та її оточенням (зовнішні), а також внутрішні протиріччя між окремими складовими особистості і окремими психічними функціями.

Внутрішні суперечності відрізняються на кожному віковому етапі і в той же час об'єднані головним протиріччям - між потребою дитини бути дорослим, жити разом з усіма спільним життям, мати певне місце в житті суспільства, проявляти самостійність і відсутністю реальних можливостей для задоволення цієї потреби.

Зовнішні протиріччя стають рушійною силою розвитку особистості тільки в тому випадку, коли вони є джерелом активності, спрямованої на вирішення внутрішніх протиріч шляхом вироблення нових способів поведінки.

Усвідомлення і вирішення протиріч і забезпечують прогресивний розвиток особистості. Дозвіл протиріч проявляється у виникненні психологічних новоутворень віку, завдяки яким будується нова система взаємовідносин, свідчить перехід дитини в новий психологічний вік.

5) Затриманий психічний розвиток. До цього виду належать поліморфна група, представлена різними варіантами інфантилізму, недосформованістю вищих коркових функцій. На відміну від розумової відсталості характеризується парціальною ретардацією та різним ступенем зворотності; характерна в основному при затримці психічного розвитку (ЗПР).

Пошкоджений психічний розвиток: коли дитина мала достатній період нормального розвитку, який був порушений у 2, 5—3 роки у зв'язку із травмою голови або хворобою центральної нервової системи (ЦНС).

Дефіцитарний психічний розвиток — це вид психічного розвитку, що є наслідком глибоких порушень або дефіциту аналізаторних систем — зорової, слухової, опорно-рухової.

6) Дисгармонійний розвиток. Характеризується диспропор­ційністю розвитку в емоційно-вольовій сфері. Прикладом дис­гармонійного розвитку є психопатія, патологічне формування особистості.

Усі ці види дизонтогенезу поділяються на три основні групи дизонтогенезу:

I група — відхилення за типом ретардації (затриманий розвиток) та дисфункції дозрівання. Цю групу становлять:

— загальний стійкий недорозвиток (розумова відсталість);

— затриманий розвиток.

II група — відхилення за типом пошкодження. Групу ста­новлять:

— пошкоджений розвиток (органічна деменція);

— дефіцитарний розвиток (тяжкі порушення аналізаторних систем: зору, слуху, опорно-рухового апарату, мовлення; роз­виток в умовах хронічних соматичних захворювань).

III група — відхилення за типом асинхронпз перевагою емо­ційно-вольових порушень. До групи належать:

— викривлений розвиток (ранній дитячий аутизм);

— дисгармонійний розвиток (психопатії).

7) Л. Каннер відрізняє недорозвинення і спотворений розвиток; на думку Г. Ушакова та В. Ковальова, основними клінічними типами психічного дізонтогнеза є два: ретардації - сповільнений і стійке психічне недорозвинення, як загальний, так і окремий, і асинхрония, як нерівномірно, дисгармонійний розвиток, що охоплює ознаки ретардації і акселерації. В. Лебединським визначені такі типи порушення психічного розвитку: недорозвинення, затриманий розвиток, пошкоджений розвиток, дефіцітарние розвиток, спотворений розвиток, дисгармонійний розвиток - тобто, шість видів дизонтогенеза.

Прикладом спотвореного розвитку є дитячий аутизм.

8)Визначити структуру дефекту ренолалії. 1) Неможливість здійснення повноцінного вдиху і видиху призводить до порушення фонационного дихання (Специфічні особливості фонационного, або мовного, дихання обумовлені також порушенням взаємодії між артикуляційних і дихальними м'язами)

2) Через первинного Порушення харчування (смоктання, ковтання) з самого народження, вторинними порушеннями є: Відзначається відставання у фізичному розвитку дитини з вродженою піднебінної патологією з самого народження (пізніше починають тримати голову, сидіти, ходити, пізніше з'являються перші молочні зуби, відзначається дефіцит маси тіла і росту).

Неповноцінність і ослаблення фізичного розвитку різко послаблюють життєві сили дитини, імунітет. Відзначається підвищений рівень захворюваності. Діти з вродженими вадами розвитку щелепно-лицьової області страждають різноманітної супутньою патологією (пороки серця, захворювання нирок, порушення імунної системи, хвороби легенів, патологія ЦНС, патологія внутрішніх органів, інфекційні захворювання, рахіт, анемія).

Соматичне стан дітей з уродженими ущелинами губи і неба посилюється необхідністю кількаразового оперативного втручання. Лікування починається з перших годин життя дитини і нерідко закінчується до 16-18 років. Повторне використання наркозу і вплив операційної травми при корекції вродженої ущелини є додатковою стресовою ситуацією.

3) Зниження слуху- первинне - Схильність до захворювань ЛОР-органів призводить до вторинних порушень (Перехід запального процесу зі слизової оболонки носа і глотки на слизову євстахієвих труб призводить до запалення середнього вуха, що в свою чергу є причиною стійкого зниження слуху)

4) Порушення фонематичного слуху і фонематичного сприйняття

Дефектне вимова артикулем призводить до вторинних порушень. Самі діти з ринолалія сприймають свою промову як фонетично правильну, не чують дефекти своїй промові. Таким чином, відхилення в фонематическом сприйнятті у дітей з ринолалія бувають викликані недостатнім артикуляційних досвідом, а також недостатністю фізичного слуху. Порушений фонематичний слух.

5) Загальне недорозвинення мови (Словник дітей недостатньо точний по вживанню, з переважанням слів, що позначають конкретні предмети. У спонтанному мовленні переважають іменники і дієслова, діти мало користуються прикметниками, прислівниками, дієприкметниками і дієсловах. Страждає словотвір, утруднений добір однокореневих слів.

Спостерігаються помилки граматичного оформлення мови: неправильне узгодження слів в роді, числі і відмінку, помилки у використанні прийменників, у вживанні відмінкових форм множини, неправильна побудова речень)

6) Дисграфія і дислексія (Вдруге обумовлені особливості сприйняття мовних звуків є основною перешкодою до оволодіння правильним листом)

7) Затримка психічного розвитку (Динамічне спостереження виявило дітей з різним рівнем розвитку пам'яті, уваги, мислення, сприйняття. Найбільш характерним виявилося наявність дефіциту уваги. Є підстави вважати, що нерідко затримка психічного розвитку носить тимчасовий характер і успішно усувається в адекватних дефекту умовах навчання і виховання)

8) Своєрідність становлення особистості-Причини: несприятливі умови життя в колективі, порушення мови як засобу комунікації, односторонньо спілкування з колективом. Як результат, розвиток замкнутості, сором'язливості, дратівливості. Поступово падає мотивація спілкування. Може бути відзначена підвищена агресивність. У деяких випадках потрібна допомога психоневролога і невропатолога)