Платоспроможність підприємства і ліквідність його активів

Необхідність аналізу ліквідності балансу виникає в умовах ринкових відносин через посилення конкурентної боротьби, фінансові обмеження та безумовну необхідність оцінки кредитоспроможності підприємства. Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов’язань підприємства його активами, термін перетворення яких у грошову форму збігається з терміном погашення зобов’язань. Ліквідність активів є елементами, які формують поняття «ліквідність балансу». Але чим менше потрібно часу, щоб даний вид активів прийняв грошову форму, тим вища його ліквідність. Аналіз ліквідності балансу полягає у порівнянні засобів по активу, згрупованих відповідно до ступеня їх ліквідності і розміщених у порядку зменшення ліквідності, із зобов’язаннями за пасивами, згрупованими за строками їх погашення і розміщеними в порядку збільшення строків.

Залежно від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення на грошові засоби, активи підприємства розподіляються за такими групами:

— найбільш ліквідні активи (А1) — до них відносяться усі статті грошових засобів підприємства і надійні короткострокові фінансові вкладення (цінні папери);

— швидко реалізовувані активи (А2) — дебіторська заборгованість.

— повільно реалізовувані активи (А3) — статті розділу ІІ ак­тиву «Запаси», а також статті «Довгострокові фінансові інвестиції з розділу І активу балансу.

Щоправда, може виникнути запитання щодо включення (невключення) до цієї групи суми витрат майбутніх періодів (розділ ІІІ активу). Сума витрат майбутніх періодів може бути включена до цієї групи у випадку, якщо термін її погашення не перевищує 12 календарних місяців;

— важко реалізовувані активи (А4) — статті розділу І активу балансу «Необоротні активи», за винятком статей, включених до попередньої групи.

Пасиви балансу групуються за ступенем терміновості їх оплати:

— найбільш термінові зобов’язання (П1) — до них належать кредиторська заборгованість (статті розділу IV пасиву балансу «Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги»), а також «Поточні зобов’язання за розрахунками»;

— короткострокові пасиви (П2) — короткострокові кредити та поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язан­нями;

— довгострокові пасиви (П3) — довгострокові зобов’язання (розділ ІІІ пасиву), а також розділ ІІ пасиву «Забезпечення наступ­них витрат і платежів»;

— постійні пасиви (П4) — статті розділу І пасиву балансу «Власний капітал», а також розділ V «Доходи майбутніх періодів».

Для визначення ліквідності балансу необхідно зіставити підсумки наведених даних по активу й пасиву. Баланс вважається абсолютно ліквідним, коли має місце така ситуація:

А1 П1

А2 П2

А3 П3

А4 < П4

У деяких підручниках, монографіях автори стверджують, що баланс є абсолютно ліквідним у тому разі, коли в усіх чотирьох групах активи перевищують пасиви. Проте це не обов’язково. Четверта група є «балансуючою» і водночас має глибоке економічне значення: виконання балансу свідчить про дотримання мінімальної умови фінансової стійкості — наявність у підприємства власних оборотних засобів. Врешті, коли одна або кілька нерівностей системи мають протилежний знак, баланс деякою мірою відрізняється від абсолютного.

Порівняння підсумків по активу й пасиву для третьої та четвер­тої груп відображають співвідношення платежів і надходжень у відносно віддаленому майбутньому. Аналіз, проведений за такою схемою, достатньо повно відображає фінансовий стан з погляду можливостей своєчасного проведення розрахунків.

Аналіз ліквідності балансу можна оформити у вигляді табл. 7.6. У колонках 2, 3, 5, 6 наводяться підсумки груп активу й пасиву, розраховані на початок і кінець звітного періоду; у колонках 7 та 8 — абсолютні величини платіжних надлишків або нестач на початок і кінець звітного періоду; у колонках 9 та 10 — відповідно їх величини у відсотках до підсумків груп пасиву.

Виходячи з даних табл. 7.6, необхідно зазначити, що за звітний рік явною є нестача самих ліквідних активів на кінець періоду для покриття найтерміновіших зобов’язань. Вона становить 702 тис. грн (1114 > 412). Але на кінець періоду підприємство очікує від дебіторів надходжень, які перебільшують короткострокові пасиви на 670 тис. грн (380 < 1050). Повільно реалізовувані активи (тобто «Запаси») більші від довгострокових пасивів на кінець періоду на 3284 тис. грн. Як на початок періоду, так і на кінець значно менше постійних пасивів (відповідно –3344 та –3252).

Зіставлення підсумків першої групи по активу й по пасиву, тобто А1 і П1 (строки до 3 місяців), відображають співвідношення поточних платежів та надходжень. Порівняння підсумків другої групи по активу і пасиву, тобто А2 і П2 (термін від 3 до 6 місяців), відображають тенденцію збільшення або зменшення поточної ліквідності в найближчому майбутньому.

При цьому нестача засобів по одній групі активів компенсується їх надлишком по іншій групі, хоча компенсація при цьому має місце лише при вартісному виразі, оскільки в реальній платіж­ній ситуації менш ліквідні активи не можуть замінити більш ліквідні.

Таблиця 7.6

АНАЛІЗ ЛІКВІДНОСТІ БАЛАНСУ, тис. грн

Використовуючи правило зростаючої ліквідності, необхідно розрізняти три рівні платоспроможності:

— грошовий;

— розрахунковий;

— ліквідний.

Коефіцієнт грошової платоспроможності (абсолютної ліквідності) (К_г.п) визначається відношенням суми залишків за статтями коштів та їх еквівалентів і поточних фінансових інвестицій до суми залишків за непогашеними кредитами та поточної кредиторської заборгованості. Запишемо цю формулу по рядках балансу:

, (7.1)

де ряд. 230 ф. 1 — грошові кошти та їх еквіваленти в національній валюті; ряд. 240 ф. 1 — грошові кошти та їх еквіваленти в іноземній валюті; ряд. 220 ф. 1 — поточні фінансові інвестиції; ряд. 620 ф. 1 — поточні зобов’язання.

За даними нашого балансу визначаємо коефіцієнт ліквідної платоспроможності на початок і кінець періоду та порівнюємо їх.

Дані свідчать про те, що коефіцієнт грошової платоспроможності на кінець року знизився, на підприємстві недостатній залишок грошових коштів (значення цього коефіцієнта повинно бути не менше ніж 0, 2).

Коефіцієнт розрахункової платоспроможності (поточної ліквідності, покриття) (К_р.п) визначається відношенням суми залишків за статтями коштів та їх елементів, поточних фінансових інвестицій, дебіторів, товарів і готової продукції до суми залишків за непогашеними короткостроковими кредитами та поточної кредиторської заборгованості.

, (7.2)

де ряд. 260 ф. 1 — оборотні активи.

Коефіцієнт поточної ліквідності висвітлює платіжні можливості підприємства за умови не тільки своєчасних розрахунків з дебіторами і сприятливої реалізації готової продукції, а й продажу у разі необхідності інших матеріальних оборотних засобів.

Рівень коефіцієнта поточної ліквідності залежить від галузі виробництва, тривалості виробничого циклу, структури запасів і витрат та інших факторів. Нормальним для нього вважається обмеження К_л.п 2. Коефіцієнт поточної ліквідності характеризує очікувану платоспроможність підприємства на період середньої тривалості одного обороту всіх оборотних засобів.

Виходячи з даних балансу, одержимо коефіцієнт розрахункової платоспроможності: на початок періоду

на кінець періоду

Одержані дані свідчать, що коефіцієнт розрахункової платоспроможності на початок періоду був вищим — це позитивне явище, тому що на підприємстві ліквідних активів було більше, ніж поточних зобов’язань, і є можливість ними значно краще маневрувати й швидше перекривати поточні зобов’я­зання. Проте на кінець періоду відбувається зменшення цього коефіцієнта, і підприємству треба знаходити причини цього. Взагалі одна з головних причин такого становища — це збільшення кредиторської заборгованості. В нашому випадку зросли суми кредитів, а також збільшилися поточні зобов’язання за іншими статтями.

Коефіцієнт ліквідної платоспроможності (К_л.п) визначається відношенням загальної суми оборотних активів і витрат майбутніх періодів до загальної суми зобов’язань і доходів майбутніх періодів:

, (7.3)

де ряд. 270 ф. 1 — витрати майбутніх періодів; ряд. 480 ф. 1 — довгострокові зобов’язання; ряд. 630 ф. 1 — доходи майбутніх періодів.

Для підприємства цей коефіцієнт буде більшим за одиницю.

За нашим балансом коефіцієнт ліквідної платоспроможності на початок періоду становитиме

на кінець періоду

Позитивним для підприємства є коефіцієнт ліквідної платоспроможності на початок і кінець періоду, але на кінець періоду він зменшився, що є причиною збільшення довгострокових і поточних зобов’язань, а також підвищення доходів майбутніх періодів.

На практиці часто розраховується коефіцієнт критичної (швидкої) ліквідності (допоміжний коефіцієнт покриття, К_кр.л). Він визначається як відношення величини оборотних (поточних) активів за мінусом запасів і незавершеного виробництва до величини поточ­них зобов’язань:

(7.4)

де ряд. 100 ф. 1 — виробничі запаси; ряд. 110 ф. 1 — тварини на вирощуванні та відгодівлі; ряд. 120 ф. 1 — незавершене виробництво; ряд. 130 ф. 1 — готова продукція; ряд. 140 ф. 1 — товари.

Позитивним для підприємства буде, коли цей показник дорівнює або більший за одиницю.

За даними нашого балансу розрахуємо (див. табл. 7.4):

на початок періоду

на кінець періоду

На практиці не часто буває, коли цей коефіцієнт дорівнює одиниці. Тому можна задовольнитися результатом 0, 9. На кінець періоду виникає загроза потрапити у скрутне фінансове становище через низколіквідні активи.