Аналіз рентабельності

Якщо сума прибутку показує абсолютний ефект від діяльності, то рентабельність характеризує міру цієї ефективності, тоб­то відносний ступінь прибутковості підприємства або продукції, що виробляється. У загальній формі рентабельність розраховують як відношення прибутку до витрат, або застосованих ресурсів (капіталу).

Рентабельність застосованих (інвестованих) ресурсів є рентабельністю підприємства. Цей показник може бути обчислений як відношення прибутку підприємства до сукупності виробничих фондів, балансових активів, власного чи акціонерного капіталу. Останній показник цікавить насамперед акціонерів і майбутніх інвесторів, оскільки він визначає верхню межу дивідендів.

Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Передусім обчислюється рентабельність усієї реалізованої продукції як відношення валового прибутку від реалізації до собівартості реалізованої продукції. Рентабельність продукції можна обчислити також як відношення прибутку до обсягу реалізованої продукції. У такому вигляді цей показник більше застосовується у зарубіжній практиці.

Рентабельність окремих видів продукції обчислюється за формулою

, (6.1)

де R_і — рентабельність і -го виду продукції, %; Ц _і, С _і — відповідно ціна і собівартість і -го виду продукції.

У багатономенклатурному виробництві в процесі аналізу рентабельності виробів слід застосовувати спосіб групувань. Насамперед усі вироби групують за ознакою «рентабельна чи нерентабельна продукція». При цьому визначають кількість нерентабельних видів продукції, розраховують питому вагу (у відсотках до загальної кількості виробів), а також їхню питому вагу в обсязі реалізованої продукції.

Дуже важливо здійснити групування продукції, що виробляється, за рівнем рентабельності:

— вироби з низькою рентабельністю;

— вироби із середньою або нормальною рентабельністю (близькою до середньої рентабельності по галузі);

— вироби високорентабельні.

При цьому необхідно дати оцінку питомої ваги кожної групи в загальному обсязі реалізації.

Далі здійснюють групування виробів за ознакою ступеня та напряму зміни рентабельності порівняно з попереднім періодом. При цьому визначають кількість виробів, рентабельність яких:

— помітно зросла;

— суттєво не змінилася;

— знизилася.

Групування виробів за зазначеними та, можливо, іншими ознаками дає змогу краще зрозуміти існуючі проблеми й визначити напрями підвищення прибутковості виробництва. При цьому треба враховувати вплив на рентабельність продукції таких факторів, як:

— зміна ринкових цін на продукцію даного підприємства;

— зміна податку на додану вартість;

— зміна рівня собівартості виробу з усіма факторами, які на неї впливають.

Серед факторів, які впливають на собівартість продукції, особливу увагу слід звернути на час випуску продукції. У перший рік, як правило, рентабельність дуже низька, але наступні кілька років спостерігається значне її підвищення. Згодом її величина стабілізується і навіть може зменшуватися. Однією з причин зростання рентабельності або супровідним фактором може бути збільшення обсягів виробництва цієї продукції.

Рентабельність усієї реалізованої продукції можна обчислити на підставі даних табл. 6.2. Фактична рентабельність продукції за минулий рік становила:

R _м = 460 · 100/540 = 85, 2.

Аналогічний показник за звітний рік:

R _з = 620 · 100/623 = 99, 5.

Таким чином, загальне збільшення цього показника за рік становило 14, 3 %. Показник рентабельності продукції в цілому по підприємству може змінитися внаслідок зміни рентабельності окремих видів продукції та асортиментно-структурних зрушень у реалізованій продукції.