Аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості

Дебіторська і кредиторська заборгованість виникає внаслідок розрахунків підприємства з покупцями, постачальниками, фінорганами, підрядчиками, робітниками і службовцями, органами соцстрахування, депонентами, підзвітними особами тощо.

Значні розміри дебіторської і кредиторської заборгованості призводять до самовільного перерозподілу оборотних засобів між підприємствами.

Дебіторська заборгованість — це відволікання з діяльності підприємства оборотних засобів, що є причиною фінансових ускладнень. Кредиторська заборгованість — результат напруженого фінансового стану; в результаті нестачі необхідних засобів затримується платіж різними організаціями та особами. Збільшення дебіторської заборгованості призво­дить до нестійкості фінансового стану.

На практиці існує кілька показників, які характеризують стан дебіторської заборгованості, а саме:

1) кількість оборотів суми дебіторської заборгованості (О_д.з):

, (7.13)

Цей показник відображає, скільки разів протягом року (або іншого періоду) обсяги надходжень від реалізації можуть вмістити в собі середній залишок сум дебіторів, а також визначає ефективність кредитного контролю. Кредитного — з боку підприємства, тобто коли підприємство дає товар іншим суб’єктам з відстрочкою платежу, то воно виступає як кредитор. Інакше кажучи, цей показник відображає збільшення або зменшення комерційного кредиту, який надає підприємство. Збільшення показника означає скорочення продажу в кредит. Зменшення означає збільшення обсягів кредиту;

2) для визначення тривалості оборотів дебіторської заборгованості (середнього строку оборотності дебіторської заборгованості, О_д.с) використовується зворотна формула:

, (7.14)

Дані розрахунку свідчать, що підприємству потрібно в середньому 18, 59 дня для отримання оплати за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги).

Слід зауважити, що при визначенні вищезазначених показників треба брати тільки ті суми з балансу, які мають безпосереднє відношення до обсягів реалізації товарів підприємства;

3) коефіцієнт співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості:

(7.15)

де Д_з — дебіторська заборгованість; К_з — кредиторська заборгованість.

Позитивно оцінюється цей коефіцієнт, коли дебіторська забор­гованість більша за кредиторську.

Аналіз кредиторської заборгованості треба починати з виявлення складу і структури кредиторської заборгованості за даними балансу (табл. 7.8).

Дані табл. 7.8 підтверджують, що у складі кредиторської забор­гованості виникли суттєві зміни. Так, зменшилася кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, а також з оплати праці та зі страхування. Але збільшилася заборгованість за бюджетом, з одержаних авансів. За рік кредиторська заборгованість зменшилася на 42 тис. грн.

Під час аналізу кредиторської заборгованості треба також визначити допустиму та невиправдану кредиторську заборгованість.

До допустимої кредиторської заборгованості відносять заборгованість постачальникам за акцептовані платіжні вимоги; непрострочену заборгованість до бюджету.

До невиправданої кредиторської заборгованості відносять прострочену заборгованість постачальникам; прострочену заборгованість бюджету за податок на прибуток; позички, не погашені в строк, та інші внески.

Як і при аналізі дебіторської заборгованості, необхідно визначити показники, які характеризують стан кредиторської заборгованості. Ними є:

1. Оборотність кредиторської заборгованості:

, (7.16)

Мета цього показника — визначити тривалість обороту всієї поточної кредиторської заборгованості.

Таблиця 7.8