Філософія як теоретична форма світогляду.

Філософія і світогляд. Світогляд як цілісний погляд на світ ширше, ніж філософія. Філософія претендує на те, що вона забезпечує світогляд. Ця її претензія дає право стверджувати, що філософія – теоретичне ядро світогляду. Філософія – це така форма суспільної і індивідуальної свідомості, яка постійно теоретично обґрунтовується, володіє більшою мірою науковості, ніж простий світогляд. Філософія – система основоположних ідей у складі світогляду людини і суспільства.

Отже, філософія – це теоретична форма світогляду, спрямована на критичне дослідження та вирішення світоглядних проблем з метою підвищення ступеню достовірності та надійності таких вирішень. Це спосіб духовного самовизначення людини в світі.

Філософія (філе – любов, софія - мудрість) – життєва мудрість, форма духовного осягнення світу, наука про принципи самопізнання людського духу. Це універсальний спосіб самоусвідомлення людиною себе, свого місця в світі і свого призначення в ньому. Це особливий рівень мислення, на якому думка усвідомлює себе саму у своєму ставленні до дійсності та шукає остаточних засад для власних дій та людського самоствердження у світі.

Філософія як тип людської діяльності і пізнання виникла більше 2, 5 тисяч років тому майже одночасно в Китаї, Індії, стародавньому Ізраїлі, але своєї класичної форми досягла в Стародавній Греції. Греція початку VI ст. до н.е. дала перших філософів. Як же виникає філософія? Серед існуючих точок зору є дві найбільш послідовні та аргументовані: міфогенна та гносеогенна. Міфогенна теорія виходить з того, що філософія сягає своїм корінням найдавніших шарів людської свідомості, успадкувавши від міфології всі стрижневі світоглядні проблеми, лише піддавши їх спеціальній раціональній обробці. Гносеогенна – наполягає на якісній відмінності філософії та міфології. Власною основою філософії оголошується раціональне знання, несумісне з міфологічними моделями світу. Кожна з теорій може претендувати на істину, і не може виключати іншу. Але необхідно констатувати, що виникненню філософії передував певний підготовчий процес, коли філософські ідеї вже мали певні підстави для себе, але не проявлялись достатньою мірою. Це духовне утворення перехідного типу називається протофілософія. Передумовою виникнення філософії є поява писемності, формування безособового соціально-духовного досвіду – традиції, міфології, знань.

Є питання, на які не можна знайти відповіді в лабораторії (Б. Рассел): чи роздільний світ на дух і матерію, а якщо так, то що таке дух і що таке матерія, чи підлеглий дух матерії або він володіє незалежними здібностями, чи має Всесвіт яку-небудь єдність або мету? І. Кант запропонував декілька основних філософських питань, в своїй сукупності складових предмет філософського знання:

1) що я можу знати?

2) на що я можу сподіватися?

3) що я повинен робити?

4) що таке людина?

Причому четверте питання Кант вважає підсумковим, вбираючим в себе зміст всіх попередніх.

Специфіку філософського знання пояснюють і природою основного питання філософії, яке не є самоціллю для знання. Філософія як самостійна область знання займалася вирішенням безлічі проблем і питань. І з цього різноманіття питань виділилося питання про відношення мислення до буття, духу до природи, свідомості до матерії. Так виникають два основні напрями філософії – матеріалізм та ідеалізм.

Основні теми філософських міркувань, або так звані ¢ ¢ вічні питання філософії¢ ¢ такі: 1.Що таке зовнішній світ? 2.Чи поділений він на матерію і дух? 3.Як дух співвідноситься з матерією? 4.Чи існують у глибинах буття надприродні сили? 5.Світ кінцевий чи безкінечний? 6.В якому напрямку розвивається Всесвіт і чи має він мету в своєму вічному русі? 7.Чи існують закони природи і суспільства, або людина лише вірить в них завдяки своїй прихильності до порядку? 8.Що таке людина і яке її місце у всезагальному взаємозв'язку явищ світу? 9.Яка природа людського розуму? 10.Як людина пізнає навколишній світ і самого себе? 11.Що є істина і омана? 12.Що таке добро і зло? 13.В чому полягає сенс людського буття? 14.Вякому напрямку і за якими законами рухається історія людства і в чому її потаємний сенс?

Таким чином, філософія є особливою (не співпадаючою з науково-теоретичною) формою суспільної свідомості і діяльності по духовно-практичному освоєнню світу, в ході якої здійснюється рефлексія над всіма видами діяльності, виявляються їх значення і граничні підстави. Філософія розглядається як самосвідомість суспільства, що припускає зіставлення різних способів життя людей, наукового знання і цінностей, теорії і соціальної практики. Філософія виступає як теоретична форма світогляду, як метод формулювання фундаментальних проблем людського існування.