Поняття матерії.

Початково поняття “матерія” ототожнювалося з конкретним матеріалом, з якого складаються тіла та предмети (вода, земля, повітря тощо). На подібне розуміння матерії натрапляємо у філософії стародавнього світу, наприклад, у працях давньоіндійських і давньокитайських філософів.

Перші філософські визначення матерії даються через узагальнення її до побутового розуміння. Представник давньогрецької філософії Демокріт (460–370 рр. до н. е.) під матерією розумів найдрібніші часточки, атоми, з яких складаються тіла і які є першоосновою буття. Інший підхід був у Поля Гольбаха (1723–1789), який визначав матерію як все те, що пізнається людиною чуттєво.

Поширене в багатьох джерелах визначення матерії як філософської категорії на позначення об’єктивної реальності, що дана людині в її відчуттях, відображається відчуттями та свідомістю й існує незалежно від них. Воно є дещо обмеженим, тому що зосереджується на гносеологічному (пізнавальному) аспекті.

Сьогодні поширене визначення матерії як об’єктивно реального буття світу в часі, просторі й русі, яке детерміноване (причинно зумовлене) і безпосередньо чи опосередковано може бути пізнане людиною.

Раніше вважалося, що маса тіла є мірою кількості матерії. Відкриття непостійності маси, її змін у зв’язку зі змінами швидкості руху тіла було сприйняте як зникнення матерії. При цьому занадто перебільшувалася роль математики в науці, що давала пояснення цим явищам.

Основні концепції матерії: субстратна і субстанціональна.

Прихильники субстратної концепції проголошували мате­рію речовинним першопочатком, відрізняли її як першоматерію з усього розмаїття конкретних речей і процесів. Це була метафі­зична (або, як зараз кажуть, догматична) концепція, в якій якісні відмінності речей і явищ зводилися до кількісних.

Субстанціальну концепцію матерії зводять до тверджен­ня того, що світ — це субстанція і, таким чином, властивості матерії — це властивості субстанції.

Названі концепції існували без будь-яких суттєвих змін до кінця XIX століття.

Наукова революція кінця XІX початку XX століть суттє­во змінила наукову картину світу. Відкриття нових явищ за­вдало відчутного удару по традиційних уявленнях про матерію, особливо про матеріальне як речовинне та матерію як речовину.

Наукова революція відбулася, перш за все, в галузі розумін­ня фізичної реальності. Протягом десятиліття були створені ве­ликі відкриття, які викликали зовсім інші, ніж були до того часу, уявлення про матерію і природу. (Відкриття рентген-випрмінювання, хімічних елементів – урану, електрон в атомі, радіоактивні елементи, квантова теорія, теорія відносності та ін.).

Світоглядні проблеми фізичної науки, необхідність нового вирішення фундаментальних фізичних проблем зумовили так звану «кризу фізики». По-новому треба було вирішувати такі філософські проблеми, як об'єктивність світу, руху, часу, прос­тору, об'єктивність наукових знань.

З точки зору онтології (вчення про буття) світ — об'єктив­на реальність, тобто вічна, не створювана, нескінченна матерія. Вона перебуває в єдності всіх форм свого існування, у безперервному русі, розвитку. Вона є також невичерпною у структурно­му аспекті.

Види матерії та типи фізичної взаємодії:

1. Речовина: елементарні частинки ти античастинки, атоми та молекули, звичайні (макро-) тіла, космічні об'єкти; Речовина — один з основних видів матерії, який включає в себе макроскопічні тіла в усіх агрегатних станах (газ, рідина, кристали та ін.), а також частинки, які, створюючи їх, мають власну масу (масу спокою).

2. Поле (фізичне) — один з основних видів матерії, протилеж­ний речовині; поле, на відміну від речовини, не має визначеної дискретної (тобто перервної) форми, воно не має також «маси спокою»; це фізична реальність, в якій здійснюється взаємодія частинок і тіл. Поле: гравітаційна взаємодія, електромагнітне поле (взаємодія), ядерне поле (сильна взаємодія), електронно-позитронне поле (слабка взаємодія), вакуум, біополе, псі-поле.

У сучасній науковій картині світу визначені різні типи матеріальних систем і тіл, а також форми існування і рівні струк­турної організації матерії.

Форми існування матерії:

- нежива природа;

- жива природа;

- рівень штучної природи;

- соціальна матерія (суспільство).

Матерія має такі властивості: об’єктивної реальності; збереження; невичерпності; руху; просторово-часової визначеності; відображення.