Діалектика і метафізика як два способи осягнення буття.

Для виявлення сутності діалектики та метафізики необхідно звернутись до розгляду понять «рух» і «розвиток». Рух – це спосіб існування матерії, це будь-яка зміна взагалі, нетотожність, нерівність предмету самому собі. Розвиток – це певний тип руху, зрозуміти який можна через категорії зв'язок, відношення, взаємодія, прогрес, регрес. Розвиток – це незворотна, певним чином спрямована, закономірна зміна матеріальних та ідеальних об’єктів, яка приводить до виникнення нових якостей.

Виокремлюють 4 ознаки розвитку:

1. Незворотність зміни – неможливість повернення до попереднього стану.

2. Визначена спрямованість зміни – процес накопичення одноякісних змін, які визначають лінію односпрямованої зміни об’єкта.

3. Закономірна зміна – в основі розвитку закладені не випадкові, одноактні події, які стимулюють тенденцію розвитку, а суттєві зміни, які ведуть до нової якості.

4. Поява нової якості – це підсумок, результат перших трьох ознак розвитку.

Діалектика – це спосіб філософствування, оснований на всезагальних принципах зв’язку та розвитку, теорія та метод філософської рефлексії, які дають змогу суб’єкту філософії розглядати і пояснювати універсальні зв’язки світу, людського мислення, суспільного існування та культури через взаємозв’язок, взаємодію, боротьбу та єдність протилежностей.

Принципи – це загальні універсальні ідеї, настанови, критерії, які визначають смисл, роль, участь інших понять і суджень у процесі пізнання.

Закони – це такі умовно-стверджувальні висловлювання, в яких виражається і формулюється сам сутність принципів діалектики. Вони виражають внутрішні стійкі, необхідні, загальні і регулярні властивості, відношення й зв’язки дійсності.

Категорії – це поняття, в яких і через які здійснюється філософське мислення.

Принципи діалектики: всезагального зв’язку, розвитку, причинності і детермінізму, матеріальної єдності світу, взаємодії і відображення.

Закони діалектики: закон єдності і боротьби протилежностей, закон взаємо переходу кількості та якості, закон заперечення заперечення.

Категорії діалектики – одиничне, особливе, загальне;

- явище – сутність;

- причина – наслідок;

- форма – зміст;

- можливість – дійсність;

- випадковість – необхідність;

- система, структура, елемент.

В античній філософії поняття " діалектика " означало:

1) мистецтво суперечки, вміння вести дискусію - вміння знайти суперечності в судженнях супротивника з метою спростування його аргументів;

2) під поняттям " діалектика" розуміють також стиль мислення, який характеризується гнучкістю йти на узгодження думок, на компроміси;

3) діалектика може означати також теорію, вчення про розвиток " абсолютної ідеї", " абсолютного духу" (ідеалістична діалектика у Гегеля);

4) діалектика - це наука про найбільш загальні закони розвитку природи, суспільства і пізнання, що враховує різнобічність речей, їх взаємодію, суперечності, рухливості, постійні взаємопереходи матеріальних і духовних процесів (матеріалістична діалектика у Маркса).

Отже, діалектика виступає як теорія і методологія пізнання на основі принципів розвитку та універсального взаємозв’язку усіх речей, явищ і процесів у світі. Їх головною альтернативою, що уособлює протилежний підхід до розуміння світу, виступає метафізика - антипод діалектики як теорії розвитку.

Термін " метафізика " складається з двох частин, перша з яких означає: " мета" (з грецької - між, після, через) - префікс, що характеризує проміжний стан речі, її зміну, переміщення тощо; в сучасній науці вживається для позначення складних систем найвищого рівня (метатеорія, метагалактика). " Фізика" - наука про природу, що вивчає загальні властивості матеріального світу. Термін " метафізика" дослівно означає " після фізики". Згодом термін " метафізика" набув іншого, більш широкого філософського значення.

Поняття " метафізика" в історико-філософському аспекті має ряд значень:

1) метафізика - це вчення про надчуттєві, недоступні конкретним наукам принципи і начала буття (існування світу);

2) метафізика - це синонім філософії;

3) метафізика в переносному (буденному) розумінні означає щось абстрактне, малозрозуміле, умоспоглядальне;

4) метафізика - це концепція розвитку, альтернативна діалектиці, система методологічних принципів пізнання.

В значенні " антидіалектика" термін " метафізика" запровадив у філософію Гегель.

Альтернативність, протилежність методологічних підходів діалектики й метафізики до розуміння світу полягає в тому, що:

1) З точки зору метафізики як концепції розвитку і методу пізнання старе повністю відкидається новим, старе абсолютно знищується новим, оскільки вони є протилежностями. Діалектичний підхід включає розуміння розвитку як складного процесу зв’язку старого з новим: елементи старого входять у нове, а не відкидаються повністю.

2) Метафізика вбачає джерело розвитку (руху, змін) у зовнішньому поштовсі, а діалектика - у внутрішніх суперечностях речей і явищ, в саморусі матерії через ці суперечності.

3) З точки зору метафізики " механізмом руху" є процес зменшення чи збільшення, тобто кількісне перетворення існуючого поза якісними змінами, а діалектика розуміє розвиток як взаємопереходи кількісних і якісних змін: поступові кількісні зміни готують стрибки у нові якості речей, процесів.

4) Діалектика вважає, що розвиток відбувається спіралеподібно, коли старе лише частково повторюється на новому оберті подій та процесів. Метафізика ж розуміє напрямок розвитку ніби по замкненому колу, його стадії періодично просто повторюються.

5) Відмінність між метафізикою і діалектикою полягає, насамперед, у самому стилі мислення, усвідомлення дійсності. для метафізики характерна однобічність, прямолінійність, негнучкість. З точки зору діалектики, щоб справді знати предмет, необхідно охопити, вивчити всі його сторони, всі зв’язки і опосередкування. Треба розглядати предмет у його розвитку, саморусі, зміні.

СИСТЕМА ДІАЛЕКТИКИ
закони принципи категорії
1. Взаємопереходу кількості в якість 2. Єдності протилежностей 3. Заперечення заперечення 1. Універсального розвитку 2. Універсального зв’язку
1. Одиничне, особливе і загальне 2. Причина і наслідок 3. Необхідність і випадковість 4. Форма і зміст 5. Явище та сутність

Так, закон єдності і боротьби протилежностей розкриває джерело - рушійну силу розвитку. Його основні категорії: протилежності - взаємопов’язані сторони цілісного явища (позитивний та негативний заряди в електричному струмі, в атомі, добро і зло у суспільстві); суперечність - зв’язок між протилежностями.

Суперечність треба розглядати у динаміці, русі, процесі, який має свої стадії, ступені розвитку. Перший ступінь - тотожність, що містить у собі і відмінність. Відмінним у предметі є те, що " прагне" вийти за межі тотожності, але ще не проявилось. Другий ступінь суперечності - відмінність, що проявляється поряд з тотожністю. Третій ступінь - протилежність як нетотожність, що веде до розриву єдності протилежних сторін, переходу до іншого стану предмету чи процесу. Непримиренна боротьба протилежностей, що закінчується знищенням однієї з сторін одержала назву антагонізму, антагонічної суперечності. Антагонізм як загострена форма суперечностей може бути повним і частковим. У першому випадку виключена наявність спільних інтересів, у другому - є елементи спільних інтересів. За певних умов такі соціальні антагонізми можуть втрачати конфліктність, частково розв’язуватись.

Закон взаємного переходу кількісних змін у якісні - відображає механізмрозвитку: через еволюційне, поступове накопичення кількісних змін до стрибкоподібних змін якості - переходу явища у новий стан. Основні категорії закону: кількість - відображення однорідності явищ, яка вимірюється вагою, величиною, обсягом. Різні речі можна кількісно порівняти лише після того як вони виявляються зведеними до однієї і тієї ж єдності: якої завгодно одиниці виміру. Якість - це тотожна буттю визначеність як сукупність суттєвих властивостей речі, із втратою яких річ перестає бути сама собою, стає іншою річчю.

Усі речі існують у межах зони, інтервалу - міри, коли кількісні зміни ще не спричиняють до зміни якості. Перехід від старої якості до нової позначається категорією " стрибок". Стрибки поділяються на швидкі (" вибухові") і поступові: перетворення, наприклад, води в кригу і космічної туманності у планету.

Закон заперечення заперечення відображає об’єктивний, закономірний напрямок розвитку (" по спіралі"), обумовлений моментами спадкоємності і заперечення. Основою діалектичного заперечення є суперечність. Це єдність протилежностей - старого і нового, відмова від старого із збереженням того, що необхідне для розвитку нового. У цьому законі два заперечення. Перше - заперечення старого, розрив із старим, наприклад, зерно у вологому, теплому ґрунті проросло, перетворилось у стебло, перестало існувати. Друге заперечення - відтворення суттєвих рис старого, первісного стану на новому рівні, завдяки спадкоємності. наприклад, стебло дало нове зерно.

Отже, за цим законом повний цикл розвитку включає три ступені (Гегель):

теза (зерно) - антитеза (стебло) - синтез (нове зерно).

Цей закон є методологічною основою інновацій, творення нового за двома принципами:

1) необхідність сміливого розриву із старим, рішуче подолання застарілих знань, норм, звичаїв;

2) важливість додержання принципу спадкоємності, оптимального втілення у новому проекті позитивних рис минулого, дбайливе ставлення до досягнень минулого, до свого коріння у професійному і національному сенсі.

Категорії (від грецького - твердження) - це основні поняття, з допомогою яких розкривається система філософських поглядів. категорії діалектики як і закони, але більш детально розкривають принципи універсального розвитку і зв’язку. Частина категорій входить безпосередньо у визначення законів: протилежності, суперечність, кількість, якість, міра, заперечення.

Крім цих, існують ще парні, співвідносні категорії:

1) одиничне, особливе, загальне;

2) причина і наслідок;

3) необхідність і випадковість;

4) елемент і система;

5) сутність і явище;

6) форма і зміст.

Одиничне відображає сукупність властивостей, притаманних лише окремому предмету. Особливе - риси, характерні для частини, групи предметів, риси, що в той же час, відрізняють цю групу від іншої. Загальне - об’єктивно існуюча тотожність усіх предметів певного роду. Категорії одиничного, особливого і загального розкривають не лише зв’язок, співвідношення між предметами, але й їх розвиток від одиничного через особливе до загального і навпаки. Тобто вони взаємно переходять одне в інше.

Причина - річ, явище, процес, що викликає наслідок, але вона діє лише за певних умов. Наприклад, причина проростання зерна - зародок у ньому, але зерно проросте лише за умов достатньої вологості і тепла. Причинно-наслідковий зв’язок відрізняється від часового (день - ніч) і функціонального (пройдена відстань залежить від швидкості і часу руху), але день не є причиною ночі, а швидкість не є причиною відстані (перше не породжує друге).

Необхідність - категорія для визначення внутрішнього стійкого зв’язку об’єктів, зумовленого їх сутнісними властивостями. Випадковість - необов’язковий характер взаємодії об’єктів, оскільки їх пов’язують не основні властивості і зовнішні умови, що можуть бути наявними або відсутніми. Між необхідністю і випадковістю існують різноманітні зв’язки, між ними немає безумовної межі, вони переходять одне в друге. Необхідність торує собі шлях через масу випадковостей. Випадковість є формою здійснення необхідності.

Отже, діалектика, її закони, категорії та принципи дають ключ до розуміння розвитку й універсального зв’язку в світі; орієнтує на конкретне, багатостороннє вивчення об’єктивних процесів, з урахуванням їх змін у минулому й майбутньому часу; сприяє формуванню нестандартного, гнучкого мислення.

Контрольні запитання

1. Чому категорія буття виступає як першопочаток філософського осмислення світу?

2. Який філософський зміст вкладається у поняття " буття"?

3. Які форми буття Вам відомі?

4. Яке значення має розгляд різних форм буття?

5. Як співвідносяться між собою категорії " буття", " субстанція" і " матерія"?

6. Які властивості світу передаються категорією " матерія"?

7. Як можна визначити поняття " рух", " простір", " час"?

8. Яких специфічних властивостей набирають рух, простір і час на різних рівнях розвитку матерії?

9. В чому полягає відмінність субстанційного і реляційного розуміння простору і часу?

10. У якому значенні вживається поняття " діалектика"?

11. Що являє собою " метафізика"?

12. В чому полягає протилежність підходів метафізики й діалектики до розуміння світу?

13. Що таке " закон"?

14. Як можна уявити собі систему діалектики?

15. Які універсальні характеристики розвитку й зв’язку розкривають закони діалектики?

16. Яке значення мають категорії діалектики для розуміння розвитку та універсального зв’язку?