Доп. до теми 1

Електронні гроші — це електронне збере­ження грошової вартості з допомогою технічного пристрою для здійснення платежів не тільки на адресу емітента, а й на адресу інших учасників.

У докладі " Про електронні гроші", опублікованого Європейсь­ким центральним банком (1998 р.), дається таке визначення. " Електронні гроші" у широкому розумінні — це електронне збе­реження грошової вартості на технічному пристрої, який може широко застосовуватися для здійснення платежів на користь не лише емітента, але й інших фірм, і який не вимагає обов'язкового використання банківських рахунків для проведення трансакцій, а функціонує як інструмент передоплати на пред'явника.

Пізніше була прийнята директива Європейського парламенту (2000 р.) " Про діяльність у сфері електронних грошей і пруденційного нагляду...", в якій найбільше конкретизовано визначення електронних грошей: "...це грошова вартість, яка представляє собою вимогу до емітента і:

1) зберігається на електронному пристрої;

2) емітується після отримання грошових коштів у розмірі не менше ніж обсяг прийнятих на себе зобов'язань;

3) приймається у якості засобу платежу не тільки емітентом, а й іншими фірмами".

Таке визначення, на наш погляд, цілком коректне, оскільки включає як юридичну, так і економічну сутність електронних грошей.

З юридичної точки зору, " електронні гроші" — це безстрокові грошові зобов'язання емітента на пред'явника в електронній формі, випуск (емісія) в обіг яких здійснюється емітентом, як після отримання грошових коштів у розмірі не менше обсягу зобов'язань, прийнятих на себе емітентом, так і у формі наданого кредиту (емітованої грошової вартості).

Обіг " електронних грошей" (грошових зобов'язань) здійснюється шляхом уступки права вимог до емітента й породжує зобов'язання останнього у розмірі пред'явлених " електронних грошей". Облік грошових зобов'язань здійснюється в електронній формі на спеціальному пристрої (наприклад, на мікропроцесорній картці або персональному комп'ютері (цифрові гроші).

З точки зору їх матеріальної форми, " електронні гроші» представляють інформацію в електронній формі, що знаходиться у розпорядженні власника і зберігається на спеціальному пристрої, як правило, на диску персонального комп'ютера або на мікропроцесорній картці. Ця інформація може передаватися з одного пристрою (платника) на інший (одержувача) за допомогою телекомунікаційних ліній та інших електронних засобів передачі інформації.

" Електронні гроші", з економічної точки зору, — це платіжний інструмент, який поєднує (залежно від схеми реалізації) властивості як готівкових грошей, так і традиційних платіжних інструментів (чеків, переказів, банківських карток тощо). З грошима готівкою їх поєднує можливість здійснення платежів, поза банківською системою; з традиційними платіжними інструментами - можливість здійснення розрахунків у безготівковій формі через рахунки, що відкриті в кредитних установах.

Якщо розглядати сучасні системи електронних грошей з позиції застосовуваних схем обігу електронних грошей, перш за все необхідно зауважити трансферабельність електронних грошей. Термін «трансферабельність» використовується фахівцями для позначення властивості електронних грошей вільно передаватися між так званими «кінцевими користувачами». Трансферабельність електронних грошей і схеми їх обігу на практиці часто пов’язані з технічними характеристиками пристроїв і телекомунікаційних мереж, які використовуються в системах.

Більшість економістів Заходу виокремлюють дві головні групи " електронних грошей".

Перша група — це електронні гроші на базі карт або електронні гаманці. Вони представлені смарт-картками, або картками зі збереженою вартістю, в які вбудований чіп, що містить інформацію про грошовий еквівалент як результат попередньої оплати. Принциповим є те, що згідно, з європейським законодавством, до електронних грошей відносяться лише наперед оплачені картки багатоцільового використання, тобто ті, які застосовуються для розрахунків з підприємствами, іншими, ніж емітент.

Друга група — це електронні гроші на програмній основі, що відображають грошову вартість, яка за допомогою програмного забезпечення зберігається у пам'яті комп'ютерів на жорстких дисках. Розрахунки електронними грошима на програмній основі здійснюється з використанням телекомунікаційних мереж, здебільшого через Інтернет.

Вважається, що у майбут­ньому електронні гроші першої групи можуть витиснути тради­ційну готівку і чеки, тоді як електронні гроші другої групи можуть замінити кредитні картки, а також візьмуть на себе розрахункові та платіжні функції в обхід центральних банків.