Роздыл 1. Поняття та сутність форми правління

ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ ТА ПРАВА «КРОК»

Коледж економіки, права та та інформаційних технологій

Циклова комісія з фундаментальних і професійно-орієнтовних дисциплін юридичної підготовки

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни Теорія держави та права

на тему:

Особливості республіканської форми державного правління в Україні

Студента II курсу групи П-2/13к. Керівник:

Заступник завідувача кафедри

Теорії та історії держави і права,

канд.юрид.наук, доцент

Мячин І. А. Панова І. М.

______________________

(Резолюція “До захисту”)

____________________ ______________ _____________

(підпис студента) (Дата) (Підпис)

Зміст

Вступ……………………………………………………………………….3

Розділ 1.Поняття та сутність форми правління………...........................5

1.1 Монархічна форма правління………………………………………...10

1.2 Республіканська форма правління…………………………………...14

1.3 Особливості України як сучасної демократичної республіки........18

Розділ 2 Особливості республіканської форми правління в Україні……………………………………………………………………..21

2.1 Характеристика законодавчої гілки влади в Україні………………24

2.2 Виконавча гілка влади та її характеристика………………………...28

2.3 Судова влада в Україні…………………………………………........30

Розділ 3. Роль та місце контрольоно - наглядових органів в Україні…………………………………………………………………….31

Висновки ………………………………………………………………………… 35

Список використаних джерел …………………………………........................ 36

Вступ

Актуальність теми:

Із проголошенням в 1991 році незалежності України одним із першочергових заходів, вжитих молодою державою, було запровадження інституту президентства. Для України, яка за нетривалий період своєї чергової незалежності пережила істотні зміни форми правління − від радянської республіки через президентську республіку до парламентсько-президентську республіку, − характерною була відповідна зміна правового статусу Президента України − глави Української держави.
Наділення Президента України закріпленими Конституцією України функціями визначають його формальне місце у конституційно визначеному механізмі реалізації державної влади. Конституція України, закріпивши за Президентом України ряд функцій (виступати від імені держави, бути гарантом дотримання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина тощо), дозволила визначити його фактичне місце серед органів державної влади та у політичній системі суспільства. Функції і повноваження Президента України дозволяють визнати, що він не включений до системи органів жодної гілки влади, а є рівноправним органом.

На ряду з цим дуже важлива роль парламенту республіки, законодавчого органу держави і його взаємодія з президентом.

Поряд з вище викладеним дуже важлива актуальна дослідження

республіканської форми державного правління.
Об'єктом дослідження є особливе коло суспільних відносин що виникають і функціонують в рамках норм конституційного права які закріплюють республіканську форму правління в Україні.

Предметом дослідження є наукові роботи по заданій тематиці, Конституції зарубіжних держав, приклади з історії.

Мета та завдання дослідження:

Дослідити поставленні питання стосовно республіканської форми правління.

Структура та обсяг дослідження. З урахуванням поставлених перед дослідженням завдань, робота складається із вступу, трьох розділів, що включають в себе 6 підрозділів, висновку та списку використаних джерел.

Історично склалося так, що питання, пов’язані з владою, державою завжди викликали та викликають значний інтерес у нашому суспільстві. Вони наболілі в сучасних умовах, на них замикаються непрості взаємини президентських і парламентських структур, труднощі порозуміння й одностайності, наслідки непродуманої приватизації, податкова політика, розгул злочинності, дошкульна проблема високих цін і тарифів та багато іншого. А також “гібридної війни” яку розв'язала сусідня держава.

Наразі тема вдосконалення державного правління, державного устрою і державного режиму – одна з основних для кожного громадянина тієї чи іншої держави, зокрема й України. Адже будь-яка держава є єдина по суті, змісту та формі. Щоб вона активно функціонувала, щоб якісно й ефективно діяв її механізм, потрібна чітко організована державна влада, яка, гарантуючи цілісність та безпеку суспільства, здійснювала б керівництво суспільством в інтересах домінуючої частини населення. Врахування цих закономірностей – необхідна передумова побудови в Україна саме така держава, яка могла б посісти гідне місце в європейській та світовій співдружності держав.

РОЗДЫЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА СУТНІСТЬ ФОРМИ ПРАВЛІННЯ

У концентрованому вигляді різні підходи до розуміння поняття " форма державного правління" відображено у дефініціях, що містяться в юридичній літературі межі XX-XXI ст. Формально ці дефініції можна поділити на прості й складні. Прості дефініції невеликі за обсягом, зміст їх вказує лише на найсуттєвіші ознаки поняття. Такий підхід до дефінітивного формулювання форми правління використали П. Рабінович, В. Шаповал та деякі інші вчені, котрі з незначними варіаціями визначають форму правління як спосіб (устрій, тип головування) організації вищої державної влади. Складні дефініції більші та змістовніші. За обсягом охоплених ними ознак їх можна поділити на три групи. Вихідною для першої групи обрано дефініцію, запропоновану харківською дослідницею О. Скакун, котра визначає форму державного правління як " порядок утворення й організації вищих органів влади в державі". Для другої групи дефініцій характерне доповнення, котре вказує на певний зв'язок органів державної влади не тільки між собою, а й з населенням. Третя група - це своєрідний конгломерат дефініцій, що характеризується певним індивідуальним змістом. У цьому сенсі заслуговує на увагу дефініція, запропонована Е. Григонісом, на думку котрого форма правління " являє собою організацію вищої державної влади в країні, певні способи її здійснення, що залежать від політичного режиму". Отже, в юридичній науці відсутній єдиний підхід до визначення досліджуваних понять, причиною чого є " вихоплювання (фотографування) їх образу" на певній стадії пізнавального процесу (онтологічній або ж гносеологічній), сприйняття їх як частини об'єктивно наявного матеріального світу або певного ідеального образу (моделі), створеного у свідомості.[3, с.264]

Вирішальне значення для з'ясування змісту форми державного правління мають відносини вищих органів державної влади, зумовлені відповідним принципом, що є основою інституціональної системи влади. Таким принципом може бути концентрація, що мінімізує кількість взаємозв'язків у системі влади, або деконцентрація, яка розширює їх. Чимало фахівців до системи зв'язків форми державного правління (як суб'єкта відповідних владних відносин) зараховують і населення.

Воно, безперечно, впливає на форму державного правління, але ця дія непряма і зумовлена взаємовідносинами в суспільстві, матеріальними умовами життя населення та державою, яка у соціальному значенні є об'єднанням людей на основі певного інтересу. Цей інтерес, котрий держава як політична організація " захищає", слугує барометром, котрий визначає соціальну сутність держави. Вона, у свою чергу, зумовлює зміст її загальної форми. З огляду на це можна запропонувати визначення форми державного правління у онтологічному сенсі - це інституціонально-функціональна система державної влади, зміст якої визначається певним порядком її формування, принципами організації та взаємодії її суб'єктів - вищих органів державної влади. Для отримання загального уявлення про форму правління держави певного історичного типу, виявлення закономірностей її становлення та розвитку, загальних ознак та особливостей, виокремлення її типів, видів, підвидів тощо слід перейти на гносеологічний рівень пізнання.

" Форма державного правління" як поняття юриспруденції є " гносеологічним продуктом" двох її галузевих наук: загальної теорії держави і права та конституційного (державного) права. Аналіз понять форми державного правління, авторами котрих є представники як загальнотеоретичної, так і конституційно-правової науки, доводять, що в їх межах диференційований підхід ще не сформувався. Свідченням цього є наведені дефініції, зміст яких найчастіше однаково тлумачать і теоретики, і конституціоналісти. Щоб усунути своєрідну " понятійну" плутанину, котра виникає в цих випадках, необхідно визначитися з обумовленими предметами кожної з вищезазначених юридичних наук відповідними рівнями теоретичного осмислення досліджуваного нами явища.

На вищій " сходинці" цього пізнавального процесу перебуває загальна теорія держави і права. Оскільки її пізнавальні підходи максимально близькі до філософії, то вироблене теоретиками поняття " форма державного правління" має ґрунтуватися передусім на філософській категорії " форма" (спосіб існування та вираження змісту якоїсь соціальної реальності). Отже, з позиції загальнотеоретичної науки форма державного правління - це спосіб існування та вираження того аспекту змісту держави, котрий зовнішньо відображається в історично обумовленій структурно-інституціональній системі верховних органів влади. За допомогою пізнавальних засобів загальної теорії держави і права таким чином створюється універсальний для всіх історичних епох, максимально узагальнений теоретичний образ, модель досліджуваного явища - форми правління.

Конституційне (державне) право розглядає форму державного правління як стійку, закріплену в юридичних нормах, інституціональну систему влади, зміст котрої визначається правовим статусом (порядком формування, компетенцією, принципами організації та взаємодії) вищих органів державної влади.

Однак, якщо для теоретиків форма правління - це спосіб вираження історично обумовленого змісту держави, то для конституціоналістів - це сукупність юридичних норм, державно-правовий інститут, який регулює сферу відносин, пов'язану з інституціональним оформленням зазначеної системи верховної влади.

Отже, досліджуючи форму державного правління, і теоретики, і конституціоналісти відтворюють різні за рівнем узагальнення теоретичні моделі форм державного правління. їх ефективність можна оцінити тільки при зіставленні з їх практичними проявами або політичними формами державного правління (Г. Єллінек), котрі є предметом вивчення політології.

Політична форма державного правління (державно-політичний режим) - динамічна система функціональних взаємовідносин відповідних суб'єктів влади, результатом якої є реальне (практичне) правління в державі. В ідеалі і теоретико-юридична, і політична моделі форми державного правління повинні збігатися, але специфіка сучасної політико-правової ситуації така, що у більшості держав цього не відбувається. Тому необхідно зважати на багатомірність форм державного правління.