Історичні типи форм державного правління.

Їх сучасна класифікація спирається на підготовлений попередніми поколіннями дослідників базис. Найбільшою різноманітністю відзначаються класифікаційні схеми зарубіжних державознавців, котрі спираються на формально-юридичні або політико-практичні критерії. Для постсоціалістичної, у т. ч. і сучасної вітчизняної юридичної науки, незважаючи на деякі інноваційні підходи (Е. Григонис, Р. Мухаєв), загальноприйнятою є узагальнююча класифікаційна схема, за якою усі сучасні держави за формою правління поділяють на два види: монархія та республіка. Монархії бувають необмежені (абсолютні) та обмежені, або ж конституційні (дуалістичні та парламентські). Республіки - класичні (президентські та парламентські), гібридні (змішані) та деякі особливі, що існують в одній або ж у невеликій групі держав. Засади цієї класифікації, певним чином " модернізовані" вітчизняними державознавцями радянських часів, закладені були ще на межі XIX-XX ст. Базові елементи цієї конструкції збереглися досі, але певні її ланки потребують удосконалення з урахуванням соціально-політичних реалій сучасного світу. У цій сфері головною науковою проблемою є типологізація форм державного правління, оскільки юридична наука продовжує оперувати такими поняттями, як " основні форми (види) форм правління ".Для подолання цієї проблеми необхідно " замкнути" понятійний ряд: " держава - історичний тип держави - історичний тип форми держави - історичний тип форми державного правління " та переглянути критерії типологізації і класифікації форм державного правління. Цей понятійний ряд для різних історичних епох виглядає так:

1) держава епохи станово-кастового суспільства за історичним типом – нереспубліка за історичним типом форми держави - монократія, за історичним типом форми державного правління - монархія;

2) держава епохи громадянського суспільства за типом - республіка, за типом форми держави - полікратія.

За типом форми правління було б доречно позначити державу замість " республіка" терміном " поліархія". Ще на початку XX ст. автори Оксфордського словника (1909) тлумачили його як " управління державою чи містом багатьма на противагу монархії" (вперше в широкий науковий обіг термін запроваджено на початку 50-х років XX ст. американським політологом Р. Далем, але він вкладав в нього широкий смисл, вважаючи поліархію типом громадянського суспільства). Більш слушною є думка авторів словника.У вітчизняному державознавстві термін " поліархія" використовують політологи, хоча доцільно, щоб ним оперувала і юриспруденція. Використання " поліархії" замість " республіки" при типологізації форм державного правління, по-перше, усунуло б існуючий мовно-термінологічний " грецько-латинський" дисбаланс у цьому питанні, використовуючи одну мову - грецьку (грец. monarhia - poly і arche), котра є загальновизнаним термінологічним джерелом державознавства, на відміну від латинської, яку вважають мовою права (правознавства). По-друге, можна уникнути дисбалансу між етимологічним змістом цих понять. Монархія - влада, яка є похідною від одного суб'єкта, а правління є результатом дії теж одного державного органу - монарха; поліархія - влада, яка похідна від багатьох суб'єктів (народу), а правління є результатом колективних дій теж багатьох (більше одного) державних органів. По-третє, обидва терміни за природою відображених в них явищ є юридичними (нейтральними), оскільки безпосередньо пов'язані з державною владою. За попереднього поділу монархія - за змістом політико-правовий термін, республіка - соціальний. По-четверте, використання термінологічної пари " монархія - поліархія" забезпечує певний порядок у понятійному ряду: " держава - історичний тип держави - історичний тип форми держави - історичний тип форм державного правління", де термін " республіка" з огляду на свій етимологічний зміст, у понятійно-категоріальній ієрархії має посісти вищу, ніж раніше, сходинку.

Нагальною є потреба у створенні комплексного класифікатора форм державного правління як певної сукупності ієрархічно розміщених критеріїв, котрі, залежно від свого змісту, будуть використовувати для визначення типів, видів та підвидів форм державного правління. До такого класифікатора варто включити такі класифікаційні критерії:

1) принцип поділу влади, відсутність або наявність якого вирішально впливає на спосіб та механізм реалізації державної влади, а відповідно і на здійснення правління в державі;

2) режим взаємодії вищих органів законодавчої і виконавчої влади (режим злиття, режим поділу, режим співробітництва) та ступінь впливу інститутів глави держави і законодавчої влади через засоби формування та контролю на урядову владу;

3) спосіб (порядок) формування вищих органів виконавчої та законодавчої влади.

Критерій, що вказує на способи формування державних органів (особливо інституту глави держави), донедавна більшість дослідників вважала головним. Однак його вміщено на останньому місці, оскільки у сучасних умовах він набув формального характеру. Як підтвердження, можна вказати на однаковий правовий статус глав держав з т. зв. парламентською формою правління, коли одні з них наслідують цю посаду (" парламентська монархія"), а інші - на неї обираються (" парламентська республіка"). У сучасній юридичній літературі відзначено, що " обидві форми державного правління не мають принципової різниці в організації та функціонуванні вищих органів державної влади, за винятком визнання главою держави обраного президента або, відповідно, спадкового монарха". Порядок заміщення посади глави держави на певному історичному етапі (майже до початку XX ст.) був одним з тих основних чинників, що визначав зміст форми правління. Проте згодом він втратив першорядне значення, оскільки визначальним для поділу форм правління стало визнання принципів, на яких вибудовується відповідна система владних органів, котра здійснює правління у державі, а не хто є главою держави і яким шляхом він заміщує цю посаду. З урахуванням цього можна зробити удосконалену класифікаційну схему форм правління сучасних держав.

Отже, обравши за основу принцип поділу влад, відсутність або наявність якого обумовлена сутністю держави відповідної історичної епохи, вихідними для цієї класифікації одиницями будуть, з одного боку, монархія, обумовлена типом держави станово-кастового суспільства з його монократичною формою, а з іншого - поліархія, обумовлена типом держави громадянського суспільства з його полікратичною формою. Фо́ рма держа́ вного правлі́ ння — це спосіб організації верховної влади, який визначає систему її найвищих органів, порядок їх формування і особливості розподілу повноважень між ними, а також взаємовідносини з населенням держави.[3, ст.61]