Опис сировини (ДФУ)

Ідентифікацію сировини проводять за ДФУ:

А. Стебла від зелених до сірувато-зелених або корич­нюватих, здерев'янілі, порожнисті, уздовж борозен­часті, голі або злегка опушені, звичайно менше 8 мм у діаметрі. Листки від зелених до зеленувато-коричне­вих, листкорозміщення чергове, листки дрібнозубчасті та опушені, глибоко розділені на три гострі частки, із яких центральна частка найбільша. Середня жилка найбільше виступає на нижній поверхні листка. Че­решок опушений, має два темнозабарвлених нектар­ники біля основи пластинки. Вусики дуже численні та виходять із пазухлистків; вони тонкі, голі, округлі, за­кручені у циліндричну спіраль. За наявності, радіаль­но симетричні квітки мають три невеликі приквітки та віночок із п'яти білих видовжених пелюсток із кількома рядами пелюсткоподібних бахромчастих придатків. За наявності, плоди від зеленуватих до ко­ричнюватих, сплюснуті й овальні; вони містять кілька сплюснутих, коричнювато-жовтих насінин із ямчас­тою поверхнею.

В. Сировину подрібнюють на порошок (355) (2.9.12). Порошок світло-зеленого кольору. Переглядають під мікроскопом, використовуючи розчин хлоральгідра­ту Р. У порошку виявляються: фрагменти епідерми листка, із клітин зі звивистими оболонками та проди­хових апаратів аномоцитного типу (2.8.3); численні друзи кальцію оксалату поодинокі або розташовані вздовж жилок; численні поодинокі або згруповані во­локна стебел, поєднані з пористими судинами та тра­хеїдами; однорядні волоски із від 1 до 3 тонкостінних клітин, прямі або дещо зігнуті, що закінчуються заго­стренням або зрідка гачком. У порошку виявляються також, за наявності квіток, клітини сосочкоподібної епідерми пелюсток і придатків і пилкові зерна із сітча­стою екзиною; за наявності стиглих плодів ˗ розсіяні коричневі таніновмісні клітини та коричнювато-жовті фрагменти насінної шкірки з ямчастою поверхнею.

С. Переглядають хроматограму, одержану при випро­буванні на інші види Пасифлори. На хроматограмі випробовуваного розчину виявля­ються: нижче зони, відповідній рутину на хроматограмі розчину порівняння, зона інтенсивної жовтої флуорес­ценції, вище неї ˗ зона зеленої флуоресценції (диглі­ козилфлавон); нижче зони, відповідній гіперозиду на хроматограмі розчину порівняння, зона жовтої флуо­ресценції (ізоорієнтин), вище ˗ зона зеленої флуорес­ценції (ізовітексин); вище зони, відповідній гіперози­ду на хроматограмі розчину порівняння, зона коричнювато-жовтої флуоресценції (орієнтин) і вище неї ˗ зона зеленої флуоресценції (вітексин). Останні дві зони можуть бути відсутніми. Можуть виявлятися також інші зони.