Місце України в міжнародних організаціях

Україна, як суверенна держава, що ставить собі за мету стати повноправним членом світової спільноти, прагне брати участь в міжнародних організаціях, заснованих на демократичних принципах.

Вступаючи до міжнародних організацій, особливо глобального типу, Україна намагається досягти двоєдиної цілі: з одного боку – покласти свій внесок у справу миру на Землі, в процес зростання світової економіки і підвищення добробуту людства, в справу зміцнення прав людини; з іншого боку – одержати підтримку від міжнародних інститутів у вирішенні проблем національного розвитку.

Сьогодні Україна є членом переважаючої більшості міжнародних організацій глобального типу. Насамперед, це ООН й організації її системи. Вона працює в таких найважливіших органах і організаціях системи ООН, як ЮНКТАД, Європейська економічна комісія ООН, МВФ, Група Світового банку, СОТ, ЮНІДО, СОІВ, МАГАТЕ. Важливе значення для нас має участь в міжнародних організаціях транспорту й зв’язку – ІКАО, ІМО, МСЕ.

На сьогоднішньому етапі економічної трансформації України найважливіше значення мають її відносини з кредитно-фінансовими організаціями (в першу чергу, з МВФ, Світовим банком, ЄБРР) та зі Світовою організацією торгівлі. Розглянемо їх докладніше:

Міжнародний валютний фонд (МВФ) є найбільшим іноземним кредитором України, його частка становить понад 60% всіх кредитів міжнародних організацій [17, с. 42]. Кредити МВФ спрямовуються на економічну трансформацію в Україні. Перш за все, вони призначені для покриття дефіцитів платіжного балансу України та для погашення внутрішнього боргу уряду. Тобто кредити Фонду у виробництво не йдуть і не дають можливості одержати прибуток. Це має застережити уряд від надмірного користування коштами МВФ, здійснювати ретельні макроекономічні розрахунки перш ніж звертатися з проханням про нові кредити. В структурі боргів України іноземним кредиторам борг перед МВФ – найбільший. Квота України в МВФ становить 0, 7%, відповідно такою ж є частка її голосів. Україна поки що не може істотно впливати на політику Фонду. Проте позиція МВФ відносно України має для нас велике значення. Справа в тому, що Фонд справляє значний вплив на ситуацію на валютно-кредитному ринку, і від його позиції багато в чому залежить політика комерційних банків та інших кредитних закладів. Неврівноваженість української економіки сприймається як істотний ризик для надання кредиту; авторитет МВФ, його готовність надати кошти України пом’якшують цей ризик. Це так званий “демонстраційний ефект”. Крім того, МВФ надає кредити за відсотками, пересічно, нижчими, ніж комерційні банки, що також для нас вигідно. Кредити МВФ почали надходити в Україну в той час, коли її економіка знаходилася в критичному стані. Проте кошти від МВФ надходять за умови виконання жорстких вимог з його боку. Отже співпраця з МВФ необхідна, але Україна повинна зайняти більш активну позицію і виявити наполегливість у всьому комплексі питань, що стосуються утвердження нового міжнародного порядку, який базувався б не виключно на економічній силі, а на принципах реального співробітництва вільних і рівноправних націй.

До Світового Банку Україна вступила в 1992 році (одночасно із вступом до МВФ); вона є членом майже всіх його структур – МБРР, МФК і БАГІ. Серед міжнародних кредитно-фінансових організацій Міжнародний банк реконструкції та розвитку є другим, після МВФ, кредитором України; його частка становить 32, 8% всіх позичок [17, с. 43]. При цьому спостерігається тенденція зростання частки кредитів МБРР за рахунок зменшення частки МВФ. За цільовим призначенням кредити МБРР поділяються на 4 групи: інституційні; реабілітаційні; на розвиток певної галузі економіки; на структурну перебудову галузей економіки. Інституційні кредити спрямовані на реформи та розвиток державного управління фінансами, економікою. Реабілітаційна позика має інвестиційний характер. Кошти, що надходять від Світового Банку, на відміну від коштів МВФ, використовуються більш різноманітно. Вони спрямовані не тільки на погашення дефіциту бюджету й платіжного балансу, але й на реалізацію довгострокових інвестиційних проектів, підтримку українських підприємств, страхування імпорту. Позики Світового Банку для України вигідніші, ніж позики з інших джерел, оскільки умови надання ним кредиту більш сприятливі.

Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) формально є регіональною організацією, проте за складом учасників він виходить за межі регіону; тому доцільно розглянути стосунки України з ним саме в цьому розділі. ЄБРР є третьою міжнародною кредитно-фінансовою організацією за обсягом кредитів, що надаються Україні. Позички ЄБРР безпосередньо йдуть на розвиток виробництва, причому значна їх частина прямується на підтримку приватних малих і середніх підприємств. ЄБРР працює на комерційній основі, кредити надаються на умовах ринкових ставок. До співпраці з ЄБРР підключені найсолідніші комерційні банки України. Україна стала членом ЄБРР в 1992 р. За обсягом кредитів банку країнам Центральної і Східної Європи Україна посідає друге місце, що свідчить про високу оцінку ролі нашої країни в Європі. В галузевому розрізі ЄБРР інвестує переважно харчову промисловість, видобуток нафти й газу, агробізнес, телекомунікації, портове господарство, а також вкладає кошти у фінансову сферу. Серед найвизначніших проектів слід назвати кредитну лінію для малих і середніх підприємств, реконструкцію Дніпропетровського олійно-екстракційного заводу, інвестиції в “Оболонський пивзавод”, в хімічний термінал “Південний”. ЄБРР брав участь у приватизації “Укртелекому”

З набуттям нашої країною членства у СОТ в травні 2008 р. розпочався новий етап багатостороннього співробітництва України. Наразі українська сторона працює на засіданнях Генеральної ради СОТ, бере участь у дво- та багатосторонніх процесах в рамках Доха-раунду, опрацьовує питання щодо приєднання України до існуючих в рамках Організації угруповань держав-членів, які об‘єднані за регіональною ознакою або «за інтересами». Членство в СОТ відкрило для України можливість ведення переговорів по угодах про вільну торгівлю з ЄС та Європейською асоціацією вільної торгівлі, посилило позицію нашої країни в імплементації чинних двосторонніх угод про вільну торгівлю. Актуальним завданням залишається подальше реформування зовнішньоторговельного режиму України з метою приведення його у відповідність до норм та принципів СОТ.

Україна, як і кожна країна, має певні переваги у виробництві тих чи інших видів продукції (географічне розташування, природні ресурси, дешева кваліфікована робоча сила, наявність певних технологій, традиції національного виробництва тощо). Проте ізольованість країн колишнього Радянського Союзу від світової економіки призвела до формування замкненої самодостатньої системи, що перешкоджало поглибленню виробничої спеціалізації. Хоча в період економічної трансформації у підприємців з’явилося багато можливостей для розвитку торговельних зв’язків з закордонними партнерами, можна стверджувати, що Україна все ще не сповна використовує переваги міжнародної торгівлі.
Вплив на макроекономічну політику
Вступ до СОТ є потужним стимулом для здійснення макроекономічних, структурних та інституційних реформ. Ринкова конкуренція сприятиме зростанню загальної ефективності економіки, підвищенню якості товарів та послуг. Покращення інвестиційного клімату внаслідок запровадження стабільних прозорих та передбачуваних правил призведе до зростання обсягу та покращення структури інвестицій. Зниження обсягів нелегального сектору зовнішньої торгівлі сприятиме зростанню надходжень до бюджету.

Україна є членом таких регіональних інтеграційних угруповань: Співдружність Незалежних Держав (СНД), Організація Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС) і ГУАМ (Грузія, Україна, Азербайджан, Молдова). Серед них першою організацією, до лав якої вступила Україна, була СНД, яка й досі має неабияке економічне значення для нашої країни. Проте інтеграційні процеси як в СНД, так і в інших організаціях, протікають непросто, через що для України виникають певні проблеми. Розглянемо особливості діяльності України в цих організаціях.

Співдружність Незалежних Держав (СНД) – організація, до заснування якої в 1991 році причетна Україна. Вже зазначалося, що утворення СНД обумовлювалося як економічними, так і політичними причинами. Поступово політичний фактор почав ставати не стимулом, а гальмом інтеграції, оскільки бачення політиками різних членів СНД перспектив інтеграції, трактування співвідношення національних і наднаціональних інститутів в організації – дуже різниться. Якщо Білорусь, Казахстан, Киргизія, Таджикистан, Вірменія стоять за найтіснішу інтеграцію з Росією, включно політичну й військову, то Україна, Азербайджан, Туркменія побоюються, що через механізм наднаціональних органів може бути встановлено економічний і політичний диктат Росії. Україна, як відомо, не приймає участі у військових структурах СНД.

Організація Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС) була також заснована за безпосередньої участі України, яка в 1992 році, в числі 11 держав, підписала Стамбульську декларацію. Декларацією передбачалося багатостороннє й двохстороннє співробітництво чорноморських держав в різних галузях економіки - промисловості, сільському господарстві, транспорті, торгівлі, туризму, телекомунікаціях. Однією зі сфер співробітництва визначено екологію Чорного моря. Механізм інтеграції в межах ОЧЕС передбачає безподаткову торгівлю, вільний рух капіталів та послуг, створення вільних економічних зон, обмін інформацією комерційного характеру, підтримка приватного бізнесу.

У вирішенні проблем транспортування нафти й газу з Центральної Азії й Закавказзя через територію України багато сподівань покладається на організацію ГУАМ – Організація за демократію й економічний розвиток, яка включає Грузію, Україну, Азербайджан і Молдову. Україна в цій організації є державою з найбільшим економічним потенціалом. ГУАМ розглядається певною мірою як альтернатива СНД, в якій домінуючу роль відіграє Росія.

Стратегічною метою України є вступ до Європейського Союзу. Модель Європейського розвитку є для нас найближчою і зрозумілою. Залучення до Європейської спільноти відкрило б для України великі можливості щодо прискорення економічного розвитку і підвищення добробуту населення нашої країни. Наше бажання стати членом ЄС досі не реалізувалося через невідповідність економічного механізму України нормам і вимогам Європейського Союзу. Керівництво ЄС неодноразово заявляє, що двері Європи для України не зачинені, проте наша країна має пройти ще довгий шлях економічних перетворень.

Особливе значення приділяється взаємозв’язкам в економічній сфері. Перш за все, умовою інтеграції України до ЄС визначається подальший прогрес у створенні повністю функціонуючої ринкової економіки, включаючи ціноутворення, контроль за державною допомогою, законодавче середовище, яке забезпечує чесну конкуренцію між суб’єктами господарювання. В галузі макроекономічної політики відзначається необхідність посилити незалежність Національного банку України, а також зміцнити стабільність фіскальної системи, в тому числі шляхом проведення податкової реформи та реалізації заходів у пенсійній системі. Наголошується на необхідність зменшення участі держави у ціноутворенні з метою запобігання погіршення умов торгівлі та функціонування економіки. Вважається за необхідне покращити умови для іноземних інвесторів; зокрема, рекомендується скасувати існуючі обмеження, закріплені Земельним кодексом України, на володіння земельними ділянками несільськогосподарського призначення українськими юридичними особами із часткою іноземного капіталу, включаючи ті, в яких іноземний капітал становить 100%.