Організації економічної співпраці та розвитку та їх відносини з Україною

Україна та гууам

Організація за демократію та економічний розвиток – ГУАМ є міжнародною регіональною організацією, яка заснована Азербайджанською Республікою, Грузією, Республікою Молдова та Україною 10 жовтня 1997 року та створена 23 травня 2006 року.

Основу договірно-правової бази ГУАМ становлять Статут, Київська декларація про створення Організації за демократію та економічний розвиток – ГУАМ від 23 травня 2006 року, інші договори та документи ГУАМ.

Згідно Статуту Організації основними цілями ГУАМ є утвердження демократичних цінностей, забезпечення верховенства права та поваги до прав людини, забезпечення сталого розвитку, укріплення міжнародної та регіональної безпеки та стабільності, розширення економічного та гуманітарного співробітництва, розвиток соціально-економічного, транспортного, енергетичного, науково-технічного та гуманітарного потенціалу, активізація взаємодії у сферах, що становлять спільний інтерес.

Співробітництво в рамках Організації здійснюється в політичній, економічній, правоохоронній та гуманітарній сферах.

Система функціонування ГУАМ включає галузеве та міжнародне співробітництво.

Основним органом ГУАМ є Рада, яка здійснює свою роботу на чотирьох рівнях: глав держав, міністрів закордонних справ, національних координаторів та постійних представників; рішення приймаються за принципом консенсусу.

На нинішньому етапі галузева співпраця в рамках ГУАМ здійснюється за такими основними напрямками: економіка та торгівля, попередження надзвичайних ситуацій та ліквідація їх наслідків, культура, наука та освіта, туризм, взаємодія в правоохоронній сфері та прикордонне співробітництво, транспорт, енергетика та інформаційні технології.

Найбільш активно в рамках ГУАМ розвивається співро- бітництво у двосторонньому форматі, зокрема, товарообіг між Україною та рештою країн Об’єднання ГУАМ щорічно зростав (табл. 1). Винятком став лише 2009 р. через світову фінансову кризу, та, як наслідок, зниження ринкових цін.

Поступово зростають обсяги взаємного товарообігу між Україною та Грузією. Серед основних торговельних партнерів Грузії Україна посідає третє місце, основними статтями укра- їнського експорту на грузинські ринки є продукція харчової промисловості (алкогольні та слабоалкогольні напої, конди- терські вироби, цукор, молочні продукти, жири, борошно); металургії (сталевий прокат, труби, прутки і вироби з вуглецевої сталі); хімічної промисловості (ліки, фарби, шини, лаки); машинобудування (транспортні засоби, електричне устаткування

Вагомими складовими у переліку експорту українських товарів до Молдови є продукція металургійної та хімічної про-мисловості, машинобудівного сектору (вантажні автомо- білі, електричні прилади, механічне обладнання), продукція нафтопереробної, фармацевтичної, харчової галузей промис- ловості. Значні показники експорту Молдови до України забез- печуються постачанням овочів, фруктів, продукції виноробної галузі промисловості – вин, коньяків та коньячних спиртів. З України до Азербайджану завозяться товари харчової галузі промисловості – цукор, етиловий спирт, крупи, фармацевтичні засоби, продукція металургійної та хімічної галузей, маши- нобудування (транспортні двигуни та засоби, гідротурбіни).

Для всіх без винятку країн необхідне залучення іноземних інвестицій, адже внутрішні інвестиційні ресурси досить обме- жені. Обсяги інвестицій з України (як держави з найбільш масштабною економікою) до решти країн ГУАМ, котрі були спрямовані переважно у невиробничу сферу, незначні (табл. 2). Зокрема, основна частина українських інвестицій до Молдови спрямована у сферу торгівлі, до Грузії – у сферу державного управління, надходження до Азербайджану з боку України є зовсім незначними. Натомість, інвестиції з Молдови, основного інвестора української економіки з-поміж членів ГУАМ (табл. 3), спрямовані у видобувну галузь промисловості, виробництво та розподіл електроенергії, газу та води, охорону здоров’я та соціальну допомогу [1].

Україна ти держави СНд

Україна, не підписавши Статут СНД від 22.01.1993 р., де-юре не є державою – членом Співдружності, а має статус держави – засновниці та держави – учасниці СНД.

У рамках цього регіонального утворення Україна надавала пріоритет економічній складовій співробітництва, насамперед, формуванню повномасштабної зони вільної торгівлі без вилучень та обмежень. Серед інших важливих сфер – науково-технічне та інноваційне співробітництво, взаємодія в енергетичній сфері, у тому числі у сфері використання атомної енергії, співпраця в АПК.

Участь України в Співдружності за соціальним та гуманітарним напрямками багатосторонньої співпраці дозволяла вирішувати окремі питання правового та соціального захисту трудящих-мігрантів, надання правової допомоги, пенсійного та соціального забезпечення різних категорій населення, охорони здоров’я, повернення в Україну депортованих осіб, національних меншин, та низку інших питань, що не врегульовані на двосторонньому рівні.

Торгівля товарами України з країнами СНД

Торгові та вцілому економічні зв’язки з Країнами СНД є дуже білизькими, це можна спостерігати у таблиці експорту- імпорту товарів закордон. Дуже велика частина всього зовнішньоторгівельного обороту складають країни СНД, в основному Росія. Протягом 2010-2013 років експорт коливався на рівні 36-34% від усього експорту України. Вийнятком став лише 2014 рік, у цьому році експорт до країн СНД склав лише 27, 6%, на це вплинули політичні причини пошуку нових ринків збуту у європі та інших державах. Обсяги імпорту були ще більші ніж експорту з кнаїнами СНД, Рівень імпорту був дуже високий з країнами СНД, від усього імпорту України, він складав майже 45% протягом 2010-2011 років, потроху починає зменшуватись починаючи з 2012 року. Так у 2014 рівен імпорту з країн СНД склав 31, 7%, на це також вплинули певні політичні проблеми та відповідні економічні санкції на рахунок Росії.

Починаючи з 27 лютого 2014 р., після того, як з боку Російської Федерації виникла загроза, пов’язана з порушенням територіальної цілісності України, використання на території АРК військового контингенту Збройних Сил РФ, оголошення нелегітимного референдуму щодо незалежності Криму та інших протиправних дій Росії, Україною як головуючою в СНД державою було ініційовано невідкладне скликання 7 березня ц.р. у Києві позачергового засідання Ради міністрів закордонних справ СНД, метою якого передбачалося прийняття відповідної Заяви РМЗС про ситуацію в окремих регіонах України, включаючи Автономну Республіку Крим.

Проте, Співдружність Незалежних Держав, на відміну від інших міжнародних організацій (ООН, ЄС, РЄ, ОБСЄ), усунулася від прийняття відповідальних політичних рішень щодо базових принципів існування Співдружності.

З огляду на викладене, Українська сторона нотою МЗС України від 19.03.2014 р. заявила про припинення головування в СНД у 2014 р.

Наразі співробітництво України в рамках СНД зведено до мінімуму.

Звідси можна зробити висновки, що економічні зв’язки з країнами СНД будуть тільки звужуватись, адже Україна вибрала вектор економічного розвитку, який спрямований на ринки Європи.