Лекція №1

Тема: СУТНІСТЬ НАУКОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРАЦІ

1. Суть та зміст наукової організації праці викладача ПТНЗ

2. Закони та принципи НОП

1. Суть та зміст наукової організації праці викладача ПТНЗ

Прилучення вчителя до НОП вимагає, насамперед, введення його в курс основних понять і категорій цієї галузі наукових знань. Щоб розкрити сутність поняття «НОП», розберемося в змісті не тільки кожного з термінів — «праця», «організація», «наука», «педагогічний», але й у словосполученні в цілому.

Праця в широкому розумінні являє собою доцільну діяльність людини. Процес праці включає і себе три елементи: доцільну діяльність, предмет праці, засоби й умови праці.

Праця в його більш вузькому розумінні — це лише одна з форм людської діяльності, зв'язана з виробництвом матеріальних чи духовних цінностей. По різних підставах людську діяльність підрозділяють на фізичну і розумову, матеріальну і духовну, на гру, навчання, працю, спілкування і т.д.

Педагогічна праця — один з видів праці в його широкому розумінні, де активно взаємодіють вчитель і учні (останні виступають не тільки як об'єкти, але і як суб'єкти діяльності), матеріальні і духовні засоби, умови праці. На відміну від НОП у сфері матеріального виробництва НОП вимагає двосторонньої організації праці: з одного боку, учителя, і з іншого боку — учнів. НОП учителя не виключає, а, навпроти, припускає відносно самостійну розробку проблеми НОП учня. У силу цього структура НОП відрізняється від НОП своєю специфікою.

Впливаючи на предмет праці, у даному випадку на учнів, учитель змінює як сам предмет праці, так і самого себе. Процес цей у педагогіці дуже специфічний. Він своєрідно організується в часі й у просторі. Характер праці педагога, його ефективність більш, ніж в інших фахівців, розподілені в часі і з працею піддаються точному обліку Ми говоримо: робочий час учителя регламентується розкладом занять. Але адже вчитель трудиться не тільки на уроці, екскурсії, і поході, але і будинку. Однієї з особливостей педагогічної праці є і те, що її результати, як правило, відстрочені в часі.

Дуже специфічний і об'єкт педагогічної діяльності — учень, що, як уже відзначалося, одночасно є і її суб'єктом. Активність учня в навчальному процесі залежить від багатьох факторів. Серед них особливого значення набувають організованість і уміння учитися, самостійно добувати знання, що у свою чергу є результатом навчання і виховання.

Тепер розглянемо поняття організація. У самому загальному змісті її його варто розуміти, з одного боку, як внутрішню упорядкованість, погодженість взаємодії частин цілого, а з іншого боку — як сукупність процесів чи дій, що ведуть до утворення й удосконалювання взаємозв'язків між частинами цілого.

Розрізняють два аспекти організації: упорядкованість і спрямованість. Упорядкованість визначається кількісно як величина організованості системи, тобто її визначений стан. Спрямованість характеризує чи відповідність невідповідність організації умовам навколишнього середовища.

Термін «педагогічний» в організації праці вказує на те, що загальні ідеї НОП у даному випадку трансформовані, перетворені з урахуванням специфіки педагогічної праці. В організації будь-якої праці більше загального, подібного в основному, чим відмінного, специфічного. Разом з тим неприпустимо ігнорувати це специфічне, що є показником перетворення праці з абстрактного поняття в конкретну категорію.

Що ми вкладаємо в поняття «організованість»? Це комплексна, интегративна властивість особистості вчителя, що характеризується наявністю організаторських здібностей і виражається в уміннях організувати свою і чужу діяльність, поводження. Разом з тим це і визначений якісний стан особистості, її можливостей здійснення упорядкованих дій і поводження. Організованість ми називаємо комплексною властивістю особистості тому, що дана якість являє собою сукупність різних особливостей, характерних рис особистості в їхній органічній єдності. Вона виступає интегративно в зв'язку з тим, що в процесі взаємодії організаторські здібності, властивості взаємозбагащують один одного, переплавляючи тим самим у нову якість, що і називається організованістю. Висока організованість учителя — це такий рівень розвитку організаторських здібностей, що відповідає сучасним вимогам.

Необхідно зупинитися і на ряді інших термінів, якими прийдеться оперувати надалі. Термін «структура» у НОП не просте побудова чого-небудь. Визначення одного слова через інше тут мало що пояснює. Поняття «структура» у НОП включає наступні питання: з яких елементів, частин складається цілісна діяльність; у якому порядку, послідовності ці частини розташовані; як вони між собою взаємозалежні. Цей свого роду алгоритм полегшує процес формування структури, а також перевірку її наявності.

Термін «система» у НОП також не проста сукупність елементів, не звичайне підсумовування їхніх властивостей. Це насамперед їхні зв'язки і відносини (визначена організованість). Саме зв'язки і відносини поєднують елементи в систему, породжують взаємодія між ними. Уже при наявності двох елементів може бути створена проста система, за умови, що один з елементів системи здатний впливати, а іншої — сприймати цей вплив.

Чи можна взяти за основу системи навчальних занять усім відому традиційну четирьохелементну схему уроку? За останні десятиліття її неодноразово критикували. У дійсності ця схема не має потребу в захисті. Історично сформована, вона відбиває не тільки багатовіковий досвід учителів, але і найважливіші організаційно-педагогічні і психологічні закономірності навчально-виховного процесу. У ній важливий кожен елемент: опитування, що дозволяє вчителю одержати інформацію про засвоєння учнями минулого уроку, готовності до вивчення нового; вивчення нового, закріплення, покликане перевести найважливіше, істотне з короткочасної пам'яті в довгострокову.

Ця схема уроку є, звичайно, недостатньої для формування системи педагогічної праці взагалі і навчального зокрема. По-перше, вона передбачає лише однобічні дії вчителя (опитування, виклад, закріплення, домашнє завдання) і лише припускає визначені дії учня. По-друге, система повинна розглядати зміст і організацію діяльності в їхній єдності. І по-третє, будь-яка цілісна діяльність повинна містити в собі засоби й умови праці Педагогічна праця не може бути вивчений і оцінений як система, якщо при його аналізі абстрагуватися від взаємодії із середовищем і умовами праці. Відсутність, наприклад, під час лабораторних занять роздавального чи матеріалу відповідних умов може звести нанівець усі зусилля вчителя й учнів.

Що ж необхідно для створення системи діяльності? Насамперед треба знайти потрібну сукупність елементів. Їх у ній повинно бути тільки необхідна для функціонування кількість. Відбираються тільки ті, без яких не можна обійтися для досягнення даної мети. Усе зайве усувається.

Другий етап формування системи полягає в тім, щоб розкрити функціональні властивості кожного елемента, установити, які функції той чи інший елемент виконує в системі. Потрібно пам'ятати, що кожен елемент у системі покликаний виконувати відносно самостійну функцію. Якщо в системі є зайві елементи і деякі функції будуть чи дублюватися, навпаки, необхідних функцій не дістає, виходить, треба повернутися до першого кроку у формуванні системи.

Третій етап у розробці системи зв'язаний з відшуканням обґрунтованих форм і методів взаємозв'язку і взаємодії елементів. Кожен елемент у системі розглядається не тільки з урахуванням його функцій, але і місця усередині цілого. Як же встановлюється місце елемента в системі? Визначається воно функцією, а точніше, її спрямованістю на інші елементи, а також «міцністю» зв'язків між окремими елементами.

Заключний крок у формуванні системи полягає в тому, щоб за допомогою конкретних форм праці розвити кожен елемент системи до рівня його взаємодії з іншими. Нерідко підбираються всі елементи, але рівень їхнього розвитку настільки низький, що взаємодії не настає, а отже, немає і системи. Приведемо загальний приклад моделі системи педагогічної праці вчителя, що як основні параметри містить у собі:

— мета і задачі, що визначають діяльність системи;

— зміст діяльності;

— організацію і керування;

— педагога, покликаного практично здійснити поставлені цілі і задачі діяльності, визначити її зміст і організацію;

— учнів, навчання і виховання яких є метою, даної системи;

— матеріально-технічне забезпечення;

— умови праці.

Усвідомивши цю абстрактну модель процесу педагогічної праці, учитель уже на стадії підготовки, планування прагне звіряти плановані дії з моделлю, коректувати їх. При цьому варто мати на увазі, що деякі види педагогічної діяльності можуть, наприклад, не вимагати ні матеріальних витрат, ні технічних засобів і т.п. З перших кроків «відпрацьовування, шліфування і доведення» системний підхід буде озброювати вчителя загальним баченням процесу і результатів праці.

У практиці окремих учителів, захоплених використанням НОП у своїй практичній діяльності, нерідко можна знайти набір випадкових, органічно не зв'язаних елементів. Позбавлена доцільної і міцної внутрішньої організації, така «система» не тільки малоефективна, але і не в змозі взаємодіяти з іншими системами. Випадковий набір елементів — це в кращому випадку лише вихідний матеріал для формування системи. Утворити її можуть тільки ті елементи, що мають відповідну цілеспрямованість.

Варто установити головне: категоріям «елемент» і «система» притаманне конкретне значення. Між ними є визначена субординація, разом з тим вони переходять друг у друга. Так, наприклад, урок як система роботи не тільки може, але і повинен розглядатися як елемент навчальної теми. Тема, у свою чергу, елемент навчально-виховного процесу. Іншими словами, при переході від нижчого до вищого, від простого до складного більш прості система, входячи в складні утворення, може виконувати роль елемента більш складної системи. При зворотному русі елемент системи, розглянутий окремо, сам стає системою. Знання такого роду закономірностей озброює педагога не тільки загальною теорією, але і методикою системного підходу. Виявити весь комплекс шляхів і засобів підвищення ефективності навчання і виховання, установити раціональні взаємини між ними — головне призначення системного підходу.

Часто зустрічається неправомірна підміна терміна «наукова» словами «правильна», «нормальна», «раціональна» організація праці. Поняття «наукова» глибше і ширше всіх інших приведених понять. НОП — це еталон, зразок, виходячи з який, проводиться раціоналізація й оптимізація педагогічної праці.

Науково організованою праця може називатися лише за умови, коли він заснований на сучасних досягненнях науки і практики, на всебічному методологічному аналізі процесів праці, комплексному використанні факторів, що дозволяють досягти максимальних результатів.

— Ми теж упроваджуємо НОП у шкільне життя, — усе частіше чуємо ми сьогодні таку фразу. Однак при докладному знайомстві з'ясовується, що в колективі вчителя зайняті лише звичайною організацією своєї праці. НОП від звичайної організації педагогічної праці відрізняється насамперед тим, що спирається на апробовані досягнення сучасної науки, техніки. Не заперечуючи зв'язку і наступності між звичайною і науковою організацією праці, а також того факту, що НОП «зріє» у надрах звичайної організації праці, варто помітити, що якісне розходження між ними полягає насамперед у способах, у підходах до рішення тих самих задач, у ступені наукової обґрунтованості практичних дій.

НОП досягається головним чином за рахунок систематичного вивчення процесів і результатів праці вчителя і що учиться, проведення ретельно продуманих і підготовлених експериментів, наукового узагальнення й освоєння прогресивного досвіду, безупинного удосконалювання організації, методології й умов трудової і навчальної діяльності.

Нерідкий вплив науково-технічної революції на педагогічну працю намагаються представити як панування електроніки, механізації й автоматизації, де вчителю залишається лише натискати кнопки і переключати важелі. Немає сумнівів, що НТР дійсно припускає широке застосування технічних засобів, що відповідає вимогам НОП. Але вчитель не просто «натискає» кнопки. Йде процес подальшого росту його організуючої ролі. З'єднання техніки і вчителя в єдиному процесі ускладнює систему, і, щоб це з'єднання давало не просте додавання, а множення їхніх сил, головною ланкою в ньому повинен бути педагог.

Забезпечити максимальну ефективність навчання і виховання при найкращому використанні часу, сил і засобів всіх учасників трудового процесу — от головна задача НОП. А це можливо тільки за умови діалектичного сполучення інтенсифікації і гуманізації їхньої праці. НОП — це максимальна ефективність, що забезпечує таку напругу праці, при якому розумові і фізичні сили вчителя й учнів розвиваються оптимально. В умовах соціалізму інтенсифікація праці спрямована на розвиток особистості, зв'язана з гуманізацією праці.

Гуманізація праці передбачає створення творчих відносин між членами колективу, установлення здорового, морально-психологічного клімату, розробку науково обґрунтованих планів соціального розвитку колективу, упровадження стимулів до праці, створення сприятливих умов праці, максимально задовольняючі потреби й інтереси всіх учасників трудового процесу, забезпечуючи тим самим найбільш високий потенціал їхньої творчої активності.

Таким чином, НОП — це діалектична єдність інтенсифікації і гуманізації праці. Без науково обґрунтованої інтенсифікації, без подолання труднощів немає розвитку й удосконалювання процесу праці. Посильні труднощі — суть розвитку. Без гуманізації, створення визначеного «виробничого комфорту» праця буде малоефективний.

Наукова організація праці вчителя органічно зв'язана і невіддільна від організації відпочинку, що будується з урахуванням характеру й особливостей діяльності вчителя в неробочий час, забезпечує відновлення, нагромадження знань, творчих сил, духовної енергії для наступного трудового циклу.

Усебічний розвиток особистості педагога безпосередньо зв'язано з проблемою вільного часу, тому що виховати потреби в різнобічній фізичній і розумовій діяльності і на цій основі розвити свої схильності і здібності відповідно до природних задатків можливо лише при наявності добре організованого відпочинку і дозвілля. У свою чергу проблема вільного часу органічно зв'язана з робочим часом, з умінням ефективно учитися й учити інших, забезпечуючи при цьому збільшення бюджету вільного часу. Чим більше вільного часу, тим більше можливостей для всебічного розвитку особистості вчителя. Адже відпочинок для нього головним чином зміна виду діяльності.

НОП умовно можна розглядати в двох щодо самостійних, але взаємозалежних аспектах. Як форма наукового пізнання вона являє собою багатофакторну, міжгалузеву, «стикувальну» галузь наукових знань про організацію педагогічної праці. З погляду суспільного процесу розвитку НОП являє собою масовий рух за організацію педагогічної праці на науковій основі. У першому випадку предметом дослідження є процес організації праці вчителя, у другому — досліджуються форми масового руху, спрямовані на удосконалювання організації педагогічної праці науковими методами.

Теоретичні основи НОП складаються і розвиваються на стику й у процесі взаємодії суспільних, природних і технічних наук, у тому числі педагогічної, соціально-економічної, психолого-фізіологічної, техніко-технологічних, санітарії, гігієни й естетики праці. Практичну сторону НОП складає безупинно прогресуючий, що накопичується вчителями досвід організації педагогічної праці, наукове осмислення практики.

У поняття НОП входить не вся наука, а лише та її частина, що необхідна для організації процесу праці. Сюди відноситься не організація взагалі, а тільки організація конкретної діяльності, не праця взагалі, а лише його організація. Специфіку НОП, що вивчає структури і системи організації педагогічної праці, методи їхнього формування і функціонування, визначає педагогіка. НОП учителя є галуззю педагогіки. Це теорія і практика організації педагогічної праці в їхній органічній взаємодії, наука про те, як найбільше доцільно й ефективно організовувати вчительську діяльність.