Закони та принципи НОП

У НОП виявлено три фундаментальних закони, що виявляються в будь-якій діяльності, у тому числі й у педагогічній. Перший з них говорить: максимальна економія й ефективне використання часу.

Час — як основна міра процесу праці — категорія не тільки філософська, соціальна, економічна, але і педагогічна. Учитель повинний знати, що час по-різному сприймається учнями. Це залежить насамперед від їхньої вікової, індивідуальної особливостей, фізичного і психологічного стану, умов праці й інших факторів. Важливо не тільки хотіти, але і вміти з максимальною користю використовувати малий час, хоча, як ми знаємо, у навчанні і вихованні не можна ні поспішати, ні баритися. У кожнім конкретному випадку успіх забезпечується умінням учителя знайти такий оптимальний темп, такі сили і засоби, при яких планований результат досягається у визначений час.

Разом з тим зводити НОП лише до економії чи раціональному використанню часу було б невірно. Важливі не тільки час, але і сили, засобу, при яких заданий результат був досягнутий. Словом, для нас не байдуже, ціною яких зусиль і засобів виконана та чи інша робота.

Створення й ефективне використання сприятливих умов праці і відпочинку — другий фундаментальний закон НОП. Цей закон також не дає нам основ зводити до нього всі проблеми НОП. Зовсім недавно серед учителів була поширена думка, що НОП учителя повинна бути обмежена умовами праці й організацією робочого місця. Що ж стосується всього іншого, то, мол, воно повиннео зважуватися «чисто» педагогічними, навіть дидактичними засобами.

Умови праці — це зовнішнє середовище, комплекс факторів — соціальних, психофізіологічних, матеріально-технічних, санітарно-гігієнічних, без яких праця людини немислима. Гарні умови — це свого роду простір для розквіту особистості. При соціалізмі людин, суспільство роблять праця з найменшою витратою сил і при умовах, найбільш гідної людської природи й адекватних їй.

З позицій НОП умови праці розглядаються як органічна частина загальної системи трудового процесу. Вони безпосереднім образом впливають на працездатність учителя. При сприятливих умовах момент вироблення настає швидше, питома вага фази стійкої працездатності збільшується, а стомлення наприкінці робочого дня не приводить до різкого падіння працездатності.

Усіляка турбота про здоров'я і всебічний розвиток всіх учасників трудового процесу — третій фундаментальний закон НОП Саме він характеризує природу соціалістичної організації праці. Здоров'я, у широкому розумінні слова, не тільки нормальне функціонування всіх органів і систем людини, але і можливість повноцінної й ефективної праці, усебічного розвитку. Це — енергія, бадьорість, оптимізм, правильне сприйняття життя, відчуття гармонії, творчого настрою, людського щастя. Це — можливість використовувати весь свій творчий потенціал на благо людей, суспільства. От чому уже в перші роки Радянської влади В. И. Ленін турботу про здоров'я трудящих визнав державною задачею першорядної важливості.

У століття НТР і інформаційного вибуху зросли нервові навантаження, «помолоділи» багато хвороб, участилися нервово-психічні і серцево-судинні захворювання, у тому числі і серед учителів. Це настійно жадає від педагога навчитися насамперед керувати своїм здоров'ям.

Учителю важливо самому навчитися і навчити хлопців розслаблюватися, знімати напруга шляхом психомисленневого тренування — цього спрощеного варіанта аутотренінгу. У потрібні моменти прибігати до фізичних вправ, що дозволяють тренувати м'язи і психіку, запобігати кисневе голодування, зміцнювати нервово-психічну сферу. Є, зміст розрахувати і по можливості враховувати у своєму режимі не тільки добові, але і сезонні, річні коливання працездатності.

Розглянуті нами фундаментальні закони НОП тісно взаємозалежні і тільки у своїй сукупності можуть забезпечити максимальний ефект.

Як уже відзначалося, ці закони є загальними, тобто вони виявляються й в організації педагогічної праці. На основі цих законів і з урахуванням особливостей педагогічної діяльності були виявлені, розроблені і приведені у визначену систему принципи наукової організації педагогічної праці.

Принципи НОП — це вихідні положення теорії організації педагогічної праці. Вони виражають його специфічні закономірності. Оволодіння ними дозволяє надалі виробити визначені установки.

Принципи організації педагогічної праці спираються на сформовану практику вчителів, що у своїй діяльності, хоча і найчастіше інтуїтивно, стихійно і безсистемно, однак користалися цими принципами. Завдання полягає в тім, щоб з урахуванням фундаментальних законів НОП з маси діючих, різнорідних вихідних положень відібрати найбільш важливі, істотні, дійсно необхідні. На нашу думку, до них відносяться три групи взаємозалежних положень: принципи організації дії; принципи організації виміру і загальорганізаційних принципів.

Розглянемо насамперед групу принципів організації дії. На їхній основі будується діяльність вчителя й учнів. Учитель повинний точно сформулювати, а потім допомогти учнем усвідомити мета і задачі конкретної діяльності, відповідно до них оцінити обстановку, вибрати доцільні методи, засоби. Він зобов'язаний чітко установити орієнтовану основу праці, науково обґрунтовано спланувати праця і раціонально виконати його. Це найважливіші вихідні положення організації педагогічної діяльності.

Суть принципів організації виміру складається в нормуванні, обліку, контролі й оптимальності трудових процесів і результатів праці. Звідси загальна назва цих принципів, що вони одержали виходячи зі свого призначення — вимір процесів і результатів праці. Уміле застосування цих вихідних положень допоможе педагогу в кожнім конкретному випадку знайти найкраще рішення задач виміру й оцінки своєї діяльності.

Що значить вимірити педагогічне явище? Це значить одержати про нього такі дані, що дають представлення про кількість і якість педагогічної праці. Для цього варто вивчити не тільки результати, але і процес діяльності. Зробити це нелегко через складність і багатогранність педагогічної праці. У кожнім конкретному випадку необхідно враховувати безліч взаємодіючих факторів. Полегшує рішення даної задачі НОП, підхід з його позицій, що диктують обмежуватися необхідним для нормального функціонування мінімумом компонентів, що підлягають виміру. Наприклад, визначаючи лише основні що складаються (параметри) організації уроку, ми можемо одержати представлення про його ефективність, за умови, звичайно, що зміст уроку відповідає вимогам навчальної програми.

Нарешті, принципи загальноорганізаційного призначення. Назва цієї групи зв'язане з тим, що вони є найбільш загальними, обслуговуючими попередні принципи, не втрачаючи при цьому своїй відносній самостійності. До них відносяться — перспективність, стимулювання, комплексність і науковість. «Обслуговуючи» всі інші принципи, зміцнюючи їх, вони одночасно зміцнюють себе. Адже в кожнім з попередніх цій групі принципів повинні міститися і перспектива, і стимули, і комплексність, і науковість. Необхідність їхнього виділення в спеціальну групу диктується тим, що кожен з них уже склався і має специфічне призначення в організації праці вчителя.

Ретельний аналіз усієї системи принципів дозволив виявити деякі закономірності. По-перше, вони розташовуються. у визначеному порядку підпорядкування і переходу від нижчого до вищого. По-друге, кожний з наступних принципів ґрунтується на попередньому, а попередній, у свою чергу, містить у собі елементи наступних. Саме цей зв'язок між принципами дозволила класифікувати їх у три відносно самостійні групи, виділити в кожній з них «ведучий». Таким у першій групі є планування, у другий— оптимальність, а в третьої — науковість. (Див. табл. 1.)

Кожна з трьох груп принципів являє собою не тільки відносно самостійну, але й у своїй послідовності більш високу ступінь організації педагогічної праці. Практика підтверджує, що вчителя, що розробляють свою діяльність, наприклад, на основі принципів організації дій, помітно підвищують загальний рівень організації педагогічної праці. Однак вищий рівень організації з'являється лише за умови оволодіння учителем усією системою і по роках навчання, і для кожного чергового чи заняття виховного заходу. Учитель, що опанував принципами НОП, змінює стиль своєї діяльності, додає їй системний характер, а це у свою чергу дає можливість мислити масштабно, перспективно, бачити глибше, далі, ширше.