Основна частина - 75 ХВ. Методичні вказівки. Послідовно викладати основний зміст навчальних питань лекції: основні визначення і формулювання

Методичні вказівки. Послідовно викладати основний зміст навчальних питань лекції: основні визначення і формулювання, постановка завдань і шляхи їх вирішення, логічні докази (вихідні дані, метод і етапи вирішення, кінцеві результати), висновки з окремих питань і лекції в цілому. Вказати шляхи та способи виконання навчальних та виховних цілей заняття. Розкрити зміст та основні завдання військової психології. Ознайомити слухачів із предметом і завданнями військової психології.

Слайд 5

1. Виникнення і розвиток військової психології – 30 хв.

Розкрити етапи та періоди виникнення і розвитку військової психології як науки.

Слайд 6

Відомо, що предметом вивчення психології є психіка людини - закономiрностi виникнення, функціонування та розвитку її психіки.

Слайд 7

Є багато думок, щодо першого використання терміну " психологія". Вважають, що вперше вiн був використаний прогресивним німецьким вченим-вчителем Фiлiпом Меланхтоном (1497 - 1560). В той же час цей термін у науковій сфері вживання з'явився лише в середині минулого століття.

Сучасна психологічна наука складається з безлічі різноманітних|всіляких| галузей, розділів і напрямів|направлень|, які виникали і формувалися в процесі розвитку психологічної науки. Разом з тим, необхідно відзначити, що впродовж|упродовж| всієї своєї історії розвитку психологічна наука найбурхливіше розвивалася в періоди, пов'язані з необхідністю вирішувати завдання забезпечення діяльності людини в незвичайних|незвичних| або дуже складних умовах. До такої діяльності відноситься і військова|воєнна| справа|річ|.

Інтерес до «солдатської душі» виявляли багато видних|показних| полководців, починаючи|розпочинаючи, зачинаючи| з|із| античних часів. Про необхідність загартовувати дух воїна говорив ще Олександр Македонській. Велику увагу психологічної готовності солдата до бою приділяли і полководці часів Київської Русі тощо. Військова психологічна наука, розвивалася й розвивається щодо конкретних особливостей військової діяльності.

Слайд 8

Розвиток військової психології багато в чому залежить від таких факторів:

а) рівня розвитку військової справи, збройних сил, озброєння, засобів ведення бою;

б) загального рівня розвитку науки (в першу чергу - загальної психології, медицини);

в) змін, що відбувались у суспільстві, суспільному устрої.

Тому військовій психології притаманні ті ж риси розвитку і становлення, що й загальній психології в нашій країні.

Слайд 9

Розглянемо два головних етапи виникнення і розвитку військової психології: I - дореволюційний, II - післяреволюційний. Наведемо стислу характеристику дореволюційного етапу. Він має такі риси:

— відсутність цілеспрямованої роботи щодо створення військової психології;

— військова психологія у цілому розвивалась, а точніше - окремі її проблеми, розглядалися в наукових працях, виступах талановитих полководців;

— тільки наприкінці ХIX - на початку ХХ ст. з'явилася низка робіт, присвячених проблемам військової психології.

Слайд 10

Наполеон Бонапарт - один із найвидатніших полководців свого часу. У СРСР видані його " Вибрані твори" у 1941 року. Військово-психологічні думки він висловлював безапеляційно. Всім відомий його афоризм: " Духовна сила відноситься до фізичної як три до одного".

Відома й висунута Наполеоном " формула квадрата", основою якого є розум, а висотою - воля. При цьому під волею мається на увазі дуже складний комплекс властивостей: сила характеру, мужність, рішучість, енергія, наполегливість. Наполеон дійшов важливого висновку про те, що справа не тільки в тому, що полководець повинен мати розум і волю, а й у тім, що між ними має бути рівновага: " Військова людина повинна мати стільки характеру, скільки й розуму". Він підкреслював, що квадрат лише тоді є квадратом, якщо його основа дорівнює висоті; полководцем може бути лише та людина, у якої воля й розум рівні.

Наполеон відчував душу солдата, знав його. В книзі Н.Коупленда " Психологія і солдат" описано випадок, коли Наполеон під час перевірки варти виявив, що один чатовий заснув на снігу, на своєму посту. Згідно із статутом, Наполеон мав викликати начальника варти й віддати порушника під арешт, а потім під суд і розстріляти перед строєм. Такий злочин неможна було пробачати, хоча б де б його скоїли - в своїй державі чи на території противника. Немає жалю до солдата, який ганебно заснув на посту й поставив під загрозу життя своїх товаришів по службі. Наймолодшому капралу було зрозуміло, як мав повестися Наполеон. А що ж він зробив? Наполеон - людина геніальна, а геній діє не як звичайна людина. Він підняв рушницю сплячого чатового, закинув її на плече і зайняв залишений втомленим солдатом пост. Сержант, який прибув зі зміною, побачив, що чатовий спить, а імператор стоїть на його посту. Позитивні результати цього вчинку імператора Франції очевидні. Наполеон добре розумів людську природу, пристрасне її бажання бути помітною. Ще бувши офіцером-артилеристом, під час оборони Тулона на небезпечній для життя батареї, повісив плакат із написом " Батарея безстрашних", і на ній ніколи не бракувало солдатів.

Слайд 11

Розглянемо внесок російських полководців у військову психологію. О.В.Суворов - генералісимус, людина винятково талановита, геній у своїй справі. Особливо важливе|поважне| значення для розвитку військово-психологічної думки|гадки| в Росії зіграли прогресивні погляди О. В. Суворова (1730-1800). По суті, Суворов обґрунтував і створив на практиці систему психологічної підготовки військ. Розуміючи значення розумового розвитку воїнів, він говорив, що з|із| «солдатом без голови ніякої|жодної| баталії виграти не можна». Тому Суворов всіляко ратував за таке навчання, яке б викликало|спричиняло| у|в, біля| солдатів інтерес, примушувало їх думати|вважати| і діяти в різних умовах, допомагало їм бути бадьорими, сміливими, мужніми і стійкими. Суворову належить майже вичерпний для того часу і не застарілий і понині перелік якостей, необхідних воїну: любов до Вітчизни, почуття військового|воїнського| обов'язку, упевненість в перемозі, кмітливість, винахідливість, взаємовиручка, тверда воля, ініціатива, військова|воєнна| хитрість, активність і т. д.1

Слайд 12

Розглянемо психологічні погляди О.В.Суворова на підготовку, стосунки солдатів та ведення бою:

- один з засновників психологічної підготовки солдат (наприклад, перед штурмом Ізмаїлу);

- чудове знання психології солдата: наприклад, у бою під Треббією в Італії, де французький генерал Макдональд мав значну перевагу над його втомленими, наполовину укомплектованими військами, і де Багратіон та Розенберг просили не вступати в бій, а потім доповіли, що більше не можуть наступати. Його війська стали відступати. Суворов підійшов до відступаючих у паніці солдатів, змішавшись з ними й став кричати: " Заманюй хлопці, заманюй! Швидше, бігом! " Зробивши, таким чином, сотню кроків, він раптом зупинився й скомандував: " Стій! ", а потім і " В атаку! " - й кинувся у бій. Російські війська під його командуванням перемогли (у цьому випадку він засвідчив глибоке знання сутності паніки і як вона впливає на солдатів: по-перше, він рішуче взяв ініціативу в свої руки; по-друге, відступаючи разом із солдатами, дав їм можливість " випустити пару страху" і заспокоїтися, кажучи їм, що вони правильно чинять; по-третє, безглуздий натовп перетворив на організовану військову структуру);

- зазначав, що особистий приклад має велике значення. О.В.Суворов був завжди для солдатів прикладом відваги, на тяжку справу йшов першим, харчувався разом із солдатами, носив одяг із солдатського сукна, разом з армією, верхи на коні, у віці 70 років подолав Альпи;

- він створив нову систему військової тактики, яка базувалася на глибокому знанні психіки людини, психології військового колективу та бойових дій. В основі його тактики лежали три принципи, що мали психологічну природу: окомір, швидкість та натиск.

Слайд 13

Учень Суворова М. І. Кутузов (1745-1813) постійно запроваджував в життя суворовські ідеї про вирішальну|ухвальну| роль людини на війні. На флоті прогресивні ідеї про необхідність морально-психологічної підготовки матросів постійно розвивали і намагалися|пробували| втілювати|втілювати| на практиці Ф. Ф. Ушаков (1745-1817), Д. Н. Сенявін (1763-1831), М. П. Лазарев (1788-1851), П. С. Нахімов (1802-1855) і ін.

Слайд 14

Так, адмірал П. С. Нахімов говорив, що «матрос є головний двигун на військовому|воєнному| кораблі, а ми тільки|лише| пружини, які на нього діють. Матрос управляє вітрилами|парусами|, він же наводить знаряддя на ворога; матрос кинеться на абордаж, якщо знадобиться; все зробить матрос... Ось|от| кого нам потрібно прославляти, вчити|вчити|, пробуджувати в них сміливість, геройство...».

Слайд 15

Суттєвий внесок у розвиток військової|воєнної| психології в кінці|у кінці, наприкінці| XIX — початку XX в. вніс адмірал С. О. Макаров (1848-1904). Він постійно говорив про те, що кожен похід необхідно повністю використовувати для придбання|надбання| нових знань і навичок, для формування таких якостей, як сміливість, винахідливість, холоднокровність, окомір, витривалість, умілість. Тільки|лише| такі високі морально-бойові властивості, поза сумнівом|безсумнівно|, дозволять матросу бути готовим до всіх випадковостей в морському бою.

Макаров вперше|уперше| запропонував пристосувати спеціальний корабель для психологічної підготовки матросів і офіцерів до боротьби за живучість кораблів. Своїй думці він передував наступними|слідуючими| словами: «Людина так створена, що вона піде на вірну смерть, коли небезпека їй знайома, але|та| його лякає навіть шум трюмної води, якщо він до нього не звик. Привчіть людей до цього шуму, і вони боротимуться з|із| пробоїнами до останньої крайності». На цьому навчальному судні на вимогу Макарова повинні були тренуватися команди всіх кораблів.

Слайд 16

Великий внесок у розвиток військової|воєнної| психології в другій половині XIX ст. вніс генерал М. І. Драгоміров (1830-1905). Йому належить немало робіт з обґрунтування психологічних шляхів|колій, доріг| військового|воєнного| виховання і навчання|вчення| солдатів. У підготовці військ він чітко розрізняв виховання і навчання|вчення|, але|та| не відривав їх одне від одного. При цьому вперше він розглядав|розглядував| як процес закріплення певних розумових і етичних якостей, розвитку волі, формування морально-бойових станів і готовності до бою.

Драгоміров постійно вимагав наближення умов навчань|навчань, вчень| і маневрів до умов бойової обстановки. Його твердження|затвердження| про те, що навчальна обстановка повинна бути не тільки|не лише| «зовнішньою подобою бою», але і реальною напруженою обстановкою, яка своїм внутрішнім змістом|вмістом, утриманням| формує у|в, біля| солдатів і офіцерів необхідні бойові і психологічні якості, дуже актуальна і сьогодні. В цілях формування психологічної готовності до бою він рекомендував проводити одиночне обстрілювання солдатів біля мішеней, навчання|навчання, вчення| під траєкторіями снарядів, бойові стрільби артилерії.

Слайд 17

У системі військово-психологічних поглядів Драгомірова центральне місце займають|позичають, посідають| два поняття — самозбереження і самовідданість. Причому поведінку людини в бою він визначав боротьбою між ними: самовідданість підтримується і розвивається волею, а самозбереження — розумом|глуздом|. Областю волі відає виховання, а розуму|глузду| — навчання|вчення|. Оскільки|тому що| в бою необхідне в першу чергу|передусім, насамперед| самовідданість, то військова|воєнна| справа|річ| «більш вольове, ніж розумове», тому і виховання воїна, на думку Драгомірова, важливіше|поважніше| від його навчання|вчення|.

Слайд 18

Доцільно виділити чотири періоди розвитку та становлення вітчизняної військової психології.

Перший період - з 1917 року до кінця 1945-го року, який можна охарактеризувати як зародковий. Що було зроблено у цей час? Були спроби розв'язати проблеми військової психології на основі марксистсько-ленінської методології, яка тільки заважала практичному розв'язанню цих проблем. У зв'язку з цим у 30-і роки спостерігається занепад військової психології.

Другий період - з кінця 45 року по 60-ті роки включно. У ці роки відбувається осмислення й узагальнення військово-психологічного досвіду, набутого за роки війни та організаційно-наукове оформлення військової психології як науки.

Третій період - 70-80-ті роки ХХ ст. військова психологія набула статусу справжньої науки, виникали нові її галузі.

Четвертий період – розвитку військової психології, почався на початку 90-х рр. ХХ ст. Цей період тісно пов’язаний зі створенням ЗС України і сформуванням нового ставлення до проблем військової психології.

Слайд 19

Висновок. Таким чином, ми з Вами бачимо, що військова психологія має як історію, так і майбутнє. В даний час|нині| вітчизняна військова|воєнна| психологія продовжує вирішувати проблеми, що виникають під впливом потреб військової практики, вносячи все більш відчутний внесок|вклад| в підвищення боєздатності Збройних Сил..

Після доведення положень першого питання викликати 1-2 курсантів для контролю засвоєння даного питання. Контрольні запитання: Що вивчає військова психологія? Значення військової психології для реалізації ефективної навчально-виховної роботи з особовим складом?

Слайд 20

2. Військова психологія в структурі сучасної психології – 20 хв.

Ознайомити курсантів із місцем військової психології в структурі сучасної психології.

Слайд 21

Сучасна психологія - це розгалужена система наукових дисциплін, що вивчають різні сфери практичної діяльності людини. Нині їх налічується близько 50. За змістом це самостійні науки, але всі вони ґрунтуються на загальній психології, яка вивчає закономірності виникнення, функціонування й розвитку психіки. Серед завдань загальної психології головні - розробка методологічних основ, теорії та методів виникнення психологічних явищ.

Слайд 22

Психологія як наука вивчає психіку, яка являє собою властивість мозку, а психічна діяльність організму здійснюється за допомогою спеціальних психофізіологічних і фізіологічних механізмів. Головний та спинний мозки складають центральну нервову систему, які розташовані відповідно у черепі та хребетному стовпі. Мозкові структури утворюються з нервових клітин – нейронів, пов’язаних між собою складною системою відростків, волокон.

У цілому нервова система виконує дві основні функції: взаємодії організму із зовнішнім середовищем (вища нервова діяльність) і об’єднання й регулювання роботи внутрішніх органів (нижча нервова діяльність).

Слайд 23

Отже, психіка – це властивість головного мозку людини, сутність якої полягає в суб’єктивному відображенні об ’ єктивного світу. Вона виступає регулятором поведінки й діяльності особистості, психічна діяльність якої за змістом завжди є суб’єктивним відображенням об’єктивного світу, оскільки зовнішня дія завжди й обов’язково переломлюється через знання, досвід суб’єкта, його вік та індивідуальні особливості, психічний стан.

Тільки в процесі гри, навчання, спілкування й праці людина пізнає оточуючий світ, закони розвитку природи й суспільства. З набуттям життєвого досвіду розвиваються її здібності та обдарованість, фізичні й розумові сили, формуються стійкі психічні якості особистості.

Слайд 24

Таким чином, основними умовами становлення психіки людини є:

по-перше, людське суспільство;

по-друге, активна трудова діяльність (гра, навчання, праця);

по-третє, розвиток мови, абстрактного мислення й свідомості;

по-четверте, високоорганізовані, нормально функціонуючі мозок та нервова система.

Слайд 25

Основні форми прояву психіки людини - психічні процеси, стани, властивості. Психічна діяльність людини завжди має три взаємопов’язані якості: пізнавальну й вольову. Пізнавальна діяльність формує знання про об’єктивну діяльність. Емоційні процеси засвідчують ставлення людини до того, що вона пізнає і робить. Воля забезпечує активний вплив людини на оточуючий світ і виступає регулюючою функцією її поведінки.

Психічні стани характеризують тимчасову динаміку психічної діяльності, яка істотно впливає на поведінку особистості (наприклад, тривожність, апатія, схвильованість, стрес, напруженість, несміливість, захват, емпатія та ін.).

Психічні властивості - це індивідуально-психологічні особливості людини, за допомогою яких визначають її тип, характер вчинків і мотиви діяльності. До психічних властивостей належать спрямованість, темперамент, характер і здібності.

Слайд 26

Сучасна психологія являє собою розмаїту систему дисциплін та галузей. За спрямованістю діяльності психологів на пізнання, дослідження психіки виділяють три великі групи галузей психології – теоретичну, науково-прикладну і практичну.

До теоретичної психології належать: загальна психологія, історія психології, експериментальна, генетична, соціальна, порівняльна, диференціальна психологія, психофізіологія, психологія особистості тощо.

До науково-прикладної психології належить ряд галузей, які спрямовані на дослідження і практичне використання знань для оптимізації поведінки й діяльності людей. Напрями науково-прикладної психології можна класифікувати за певними ознаками.

Слайд 27

§ За видом діяльності та поведінки людини: психологія праці, інженерна психологія, психологія творчості, авіаційна, космічна психологія, військова психологія, психологія управління, економічна психологія, психологія торгівлі, екологічна психологія, психологія спорту тощо.

§ За психологічними проблемами розвитку людини у науково-прикладній психології виділяють такі напрями: вікова, педагогічна психологія, психологія аномального розвитку.

§ За відношенням до нормальної або хворої психіки: психологія здоров’я, медична психологія.

§ За відношенням до права: юридична психологія, яка у свою чергу розподіляється на такі дисципліни: судова психологія, кримінальна, а також пенітенціарна.

Слайд 28

Висновок. Таким чином, ми з вами бачимо, що між різними галузями психологічної науки взагалі й між військовою психологією та з усіма іншими психологічними дисциплінами існує тісний зв’язок. Теоретичні психологічні галузі забезпечують військову психологію системою психологічних знань, розкривають основні закономірності, механізми формування, ефективного функціонування і розвитку психіки людини. Загальна психологія є її фундаментом. А більшість науково-прикладних і прикладних галузей психології забезпечують військову психологію ефективними методиками впливу на особовий склад в різноманітних ситуаціях.

Після доведення положень навчального питання викликати 1-2 курсантів для контролю засвоєння даного питання. Контрольні запитання: Що таке психіка людини? Основні умови становлення психіки людини? Основні форми прояву психіки людини?

Слайд 29