Довідковий матеріал. Роботи з відкритого водовідливу й штучного пониження рівня ґрунтових вод котлованів і траншей проводять відповідно до вимог ДБН

Роботи з відкритого водовідливу й штучного пониження рівня ґрунтових вод котлованів і траншей проводять відповідно до вимог ДБН. Способи водовідливу чи водопониження, які використовуються, повинні охоплювати порушення природних властивостей ґрунтів, забезпечувати стійкість відкосів, котлованів і траншей.

Відкритий водовідлив з дна котловану і траншеї проводять насосами. Для збору води на дні котловану роблять ухил, і в пониженій частині влаштовують водозбірний колодязь ~ зумпф розміром 1x1 м, з якого вода забирається насосом. Дно зумпфа повинно бути на 0, 7 м глибшим, ніж найнижчий рівень води в котловані.

Для водопониження застосовують: легкі голкофільтровані установки, інжекторні голкофільтри, водопонижувальні свердловини з глибинними насосами. Голкофільтровані установки використовують переважно в піщаних чи гравійних ґрунтах і складають з низки вертикальних фільтрів-труб, заглиблених у ґрунт за периметром котловану з одного чи двох боків траншей.

Голкофільтри приєднують до водозбірного колектора, з'єднаного з насосною станцією.

Глибину пониження ґрунтових вод у середині голкофільтра обмежують 5, 5-6 м. З урахуванням зростання поверхні від низки фільтрів з двох боків чи за замкнутим контуром (траншеї понад3 м і котловану 4–5 м), відстань між легкими голкофільтрами визначають залежно від властивостей ґрунту і глибини пониження рівня ґрунтової води. Відстань встановлюютьу межах 1–1, 5 м для піщаних і 0, 75 м – для сильнофільтрованих гравійних ґрунтів.

Кількість голкофільтрів для пониження рівня ґрунтових вод у котловані визначають за формулою:

, (2.1)

де a – довжина котловану; l – відстань між голкофільтрами; b – ширина котловану.

Фільтрову ланку заглиблюють на 1–1, 5 м нижче від дна котловану, воду відкачують безперервно до завершення робіт, а тому земляні роботи доцільно проводити цілодобово.

Водопониження застосовують за коефіцієнта фільтрації понад 2 м/добу, в інших випадках проводять вакуумування свердловин чи застосовують спосіб електросушіння. Заснований цей спосіб на явищі електроосмосу. Для цього за периметром котловану влаштовують голкофільтри – катоди, з'єднані з від'ємним полюсом джерела постійного струму, а труби – аноди, з'єднані з плюсовим полюсом.

Підбір засобів водовідливу

У практиці робіт штучного водопониження застосовують відкритий водовідлив. Цей спосіб найбільш простий і економічний, однак використовується у ґрунтах з малим припливом ґрунтових вод (від 10 до І2 м³ /год). Відкачують воду насосом зприямків розміром 1 х 1м². Насосна установка відкритого водовідливу повинна бути обладнана резервними насосами.

Таблиця 2.1