Психогенетика

Психогенетика - міждисциплінарна галузь знань, прикордонна " між психологією (точніше, диференціальної психологією) і генетикою; предметом її досліджень є відносна роль і дія факторів спадковості і середовища у формуванні відмінностей психологічним і психофізіологічним ознаками. В останні роки в сферу психогенетических досліджень включається та індивідуальне розвиток: і механізми переходу з етапу на етап, і індивідуальні траєкторії розвитку.

У західній літературі для позначення цієї наукової дисципліни зазвичай використовується термін «генетика поведінки». Проте в російській термінології він представляється неадекватним (в усякому разі, стосовно людини). І ось чому.

У вітчизняній психології розуміння терміну «поведінка» змінювалося, і досить сильно. У Л.С. Виготського «розвиток поведінки» - фактично синонім «психічного розвитку», і, отже, для нього справедливі закономірності, встановлені для конкретних психічних функцій. Проте в подальші роки «поведінку» стало розумітися більш вузько, скоріше як позначення деяких зовнішніх форм, зовнішніх проявів людської активності, що мають особистісно-громадську мотивацію.

С.Л. Рубінштейн ще в 1946 р. писав, що саме тоді, коли Мотивація переміщається зі сфери речової, предметної, в сферу особистісно-суспільних відносин і отримує в діях людини провідне значення, «діяльність людини набуває новий специфічний аспект. Вона стає поведінкою в тому особливому сенсі, що це слово має, коли по-російськи говорять про поведінку людини. Воно корінним чином відмінно від «поведінки» як терміна бихевиористской психології, що зберігається в цьому значенні в зоопсихологии. Поведінка людини містить в собі як визначального моменту ставлення до моральних норм».

Б. Г. Ананьєв питання про співвідношення «поведінки» і «діяльності» розглядав в іншому аспекті, а саме з точки зору того, яке з цих двох понять є більш загальним, родовим. Він вважав, що його рішення може бути різним у залежності від ракурсу вивчення людини.

Завдання психогенетики - з'ясування як спадкових, але і середовищних причин формування відмінностей між людьми з психологічним ознаками. Результати сучасних психогенетических досліджень дають інформацію про механізми дії середовища в такій же, якщо не в більшій, ступені, як і про механізми дії генотипу. У загальній формі можна стверджувати, що основна роль у формувань межиндивидуальной мінливості за психологічними ознаками належить індивідуальної (унікальної) середовищі. Особливо висока її роль для особистісних і психопатологічних ознак. Все більший акцент у психогенетических дослідженнях ставиться на зв'язок соціоекономічного рівня сім'ї або тривалості шкільного навчання з результатами тестування інтелекту дітей. Л навіть такі формальні характеристики, як параметри сімейної конфігурації (кількість дітей, порядковий номер народження, інтервал між народженнями), виявляються небайдужими для індивідуалізації дитини - і в когнітивній, і в особистісній сфері.

Внаслідок цього констатируемое у дослідженні подібність членів нуклеарною сім'ї з психологічним ознаками може мати і генетичне, і средовое походження. Те ж можна сказати і про зниження схожості при зниженні ступеня споріднення: як правило, в такому разі ми маємо справу з різними родинами, тобто мова йде про зменшення не тільки кількості загальних генів, але і про різну сімейному середовищі. Це означає, що зниження схожості в парах людей, пов'язаних більш далеким спорідненістю, теж не є доказом генетичної детермінації досліджуваної ознаки: у таких парах нижче генетична спільність, але одночасно вище середовищні відмінності.

Все це призводить до висновку про те, що сімейне дослідження саме по собі, без об'єднання з іншими методами, має дуже низьку роздільну здатність і не дозволяє надійно «розвести» генетичний і середовищні компоненти дисперсії психологічного ознаки. Хоча, будучи об'єднані з іншими методами, наприклад з близнюковим, сімейні дані дозволяють вирішувати питання, які без них вирішувати неможливо (наприклад, уточнювати тип спадкової передачі - адитивний або домінантний), або контролювати середовищні змінні (наприклад, загальносімейних та індивідуальну середу, ефект блізнецовості).