Методи психогенетики

МЕТОДИ Психогенетика (від грец. Psyche-душа, genos-походження) - методи, що дозволяють визначити вплив спадкових чинників і середовища на формування тих чи інших психічних особливостей людини.

Найбільш інформативним є метод близнюків. Він заснований на тому, що монозиготні (однояйцеві) близнюки мають ідентичний генотип, дизиготних (двуяйцевие) - неідентичних; при цьому члени блізнецових пар будь-якого типу повинні мати подібну середу виховання. Тоді більше внутрипарное подібність монозиготних близнюків в порівнянні з дизиготних може свідчити про наявність спадкових впливів на мінливість досліджуваної ознаки. Істотне обмеження цього методу полягає в тому, що схожість власне психологічних ознак монозиготних близнят може мати і негенетическое походження.

Генеалогічний метод - дослідження подібності між родичами в різних поколіннях. Для цього необхідне точне знання ряду ознак прямих родичів по материнській і батьківській лініях і охоплення якнайширшого кола кровних родичів; можливо також використання даних по достатньому числу різних сімей, що дозволяє виявити схожість родоводів. Цей метод можна застосовувати головним чином в медичній генетиці та антропології. Однак подібність поколінь з психологічним ознаками може пояснюватися не тільки генетичною їх передачею, а й соціальною наступністю.

Популяційний метод дозволяє вивчати поширення окремих генів або хромосомних аномалій у людських популяціях. Для аналізу генетичної структури популяції необхідно обстежити велику групу осіб, яка повинна бути репрезентативною, тобто представницької, що дозволяє судити про популяції в цілому. Цей метод також більш інформативний при вивченні різних форм спадкової патології. Що ж до аналізу успадкованого нормальних психологічних ознак, то даний метод, взятий ізольовано від інших методів психогенетики, надійних відомостей не дає, бо відмінності між популяціями в розподілі тієї чи іншої психологічної особливості можуть викликатися соціальними причинами, звичаями і т. д.

Метод прийомних дітей - зіставлення подібності з якого-небудь психологічного ознакою між дитиною та її біологічними батьками, з одного боку, дитиною і виховали його усиновлювачами - з іншого.

Методи припускають обов'язкову статистичну обробку, специфічну для кожного методу. Найбільш інформативні способи математичного аналізу потребують одночасного використання принаймні двох перших методів.

Поняття генотип і фенотип - дуже важливі в біології. Сукупність усіх генів організму складає його генотип. Сукупність всіх ознак організму (морфологічних, анатомічних, функціональних та ін) становить фенотип. Протягом життя організму його фенотип може змінюватися, однак генотип при цьому залишається незмінним. Це пояснюється тим, що фенотип формується під впливом генотипу і умов середовища.

Слово генотип має два значення. У широкому сенсі - це сукупність всіх генів даного організму. Але стосовно до дослідів того типу, які ставив Мендель, словом генотип позначають поєднання алелей, які контролюють даний ознака (наприклад, організми можуть мати генотип AA, Aа або аа).

Термін " генотип" був введений у науку Іоганнсоном в 1909 р.

(Від грец. Phaino - являю, знаходжу і typos - відбиток, форма, зразок) - результат взаємодії всіх генів організму один з одним і різними факторами середовища, сукупність ознак, властивих даному організму.

Термін " фенотип", як і генотип, використовується у двох сенсах. У широкому сенсі - це сукупність всіх ознак організму. Але стосовно до моногибридном схрещуванню словом фенотип зазвичай позначають ту ознаку, який цього схрещуванні вивчається, наприклад висока рослина має один фенотип, а карликова - інший.