Рецепти виготовлення фарб та фарбуючих розчинів

1) Карболовий фуксин Ціля – беруть 10 мл етилового спирту, додають 1г основного фуксину. Залишають на одну добу, додають 100 мл 5% розчину карболової кислоти на дистильованій воді. Через добу розчин фільтрують і розливають по флаконам. Такий розчин фарби зберігається довго. В чистому вигляді його використовують для фарбування спор, збудника туберкульозу, лепри та інших.

Для фарбування багатьох видів мікроорганізмів застосовують розбавлені розчини. Беруть одну частину основного розчину і розбавляють у 10 мл дистильованої води.

2) Карболовий генціанвіолет – 1г фарби розчиняють у 10 мл спирту, далі додають 100 мл 2% розчину фенолу. Фільтрують, розливають по флаконам. Використовують для фарбування бактерій за Грамом.

3) Метиленова синька – 1г фарби розчиняють у 10 мл спирту, додають 30 мл 0, 01% KOH. Через добу фільтрують. Ця фарба використовується для простого фарбування бактерій. Експозиція 1-2 хвилини.

4) Водний розчин сафраніну – 1 г фарби розчиняють у 50 мл гарячої дистильованої води, гарячим фільтрують, розливають по флаконам. Ця фарба добре фарбує капсулу антракси.

5) Водний розчин метилвіолету – 1г фарби розчиняють у 100 мл гарячої дистильованої води, фільтрують. Фарба нестійка. Використовують для фарбування бактерій за Грамом.

6) Фарба Романовського-Гімзи – це суміш азуру – 0, 8г, еозину – 3г, гліцерину х.ч. – 250 мл, метилового спирту – 250 мл. Фарби дуже ретельно розтирають у невеликій кількості гліцерину і спирту, далі додають решту кількості гліцерину та спирту. Розчин 4-6 діб витримують у термостаті при температурі 37º С, фільтрують.

7) Розчин Люголя – 2г KI розчиняють у 25 мл дистильованої води, додають 1г кристалічного йоду, додають 275 мл дистильованої води, фільтрують.

Складні (диференціюючи) методи фарбування. Складні методи фарбування застосовують з метою ідентифікації та диференціації мікробів. Хімічний склад і будову клітинної стінки мікробів різні і тому вони фарбуються одними і тими ж фарбами по різному і не однаково віддають їх при послідуючому обезбарвленні етиловим спиртом, кислотами і іншими реактивами.

Фарбування за Грамом. Відношення бактерій до фарбування за Грамом визначається їх здатністю утримувати комплекс фарби з йодом. У грампозитивних бактерій клітинна стінка містить 90% пептидоглікану, тоді як у грамнегативних бактерій – 10% пептидоглікану, який представлений тонким шаром у глибині стінки клітини. В оболонці грамнегативних бактерій значно більше, ніж у грампозитивних значно більше міститься білків та ліпідів, які разом з поліцукридами утворюють поверхневі шари у вигляді мозаїки. Їх цитоплазма містить РНК і ДНК у співвідношенні 1: 1, а у грампозитивних – 8: 1. Проникність стінки у грампозитивних бактерій менша, ніж у грамнегативних. Це пов’язано з тим, що у грампозитивних бактерій міститься більше пептидоглікану та діаметр пор у них менший, ніж у грамнегативних бактерій.

Суть цього методу полягає в тому, що грам позитивні мікроорганізми містять магнієву сіль РНК, яка утворює з генціанвіолетом і йодом стійкий комплекс, який не знебарвлюється спиртом і зберігає початкове фіолетове забарвлення. Грамнегативні мікроби не здатні утримувати фіолетову фарбу і при проведенні через спирт знебарвлюється. Використання водного фуксину на завершальному етапі сприяє фарбування таких мікробів у рожево-червоний колір.