Торговельна політика країн з перехідною економікою

Країни з перехідною економікою, хоча у своїй більшості і мають людський капітал на рівні ПРК з ринковою економікою, зіштовхуються з проблемами, аналогічними проблемам країн, що розвиваються: зміна економічної структури, адаптація до ринкової економіки, модернизація виробничого апарату та інфраструктури і т. ін.

Завдання ці не можуть бути вирішені лише за допомогою ринкових сил. В умовах спаду виробництва і масового безробіття «відкритість». економіки може стати руйнівним чинником, якщо не буде супроводжуватись системою нормального протекціонізму, тобто селективним (вибірковим) захистом окремих видів виробництв від іноземної конкуренції, якщо торгівельні відносини з партнерами не носитимуть характеру співробітництва і не грунтуватимуться на погодженні та координації економічної політики (на зразок ЄС).

Для країн з перехідною економікою, саме через їх слабку готовність до комерційної діяльності, до міжнародної конкуренції, є необхідним період адаптації до принципів лібералізму, а з боку світового співтовариства -вироблення таких форм довір'я і співробітництва у відносинах з цими країнами, котрі було покладено в основу Плана Маршалла після другої світової війни. Без цього, на думку фра-нуцзького економіста М. Пебро, неможливо уникнути проблем з тієї і іншої сторони: промисловість країн з перехідною економікою попадає в залежність від великих концернів Заходу, а на Заході можуть виникнути проблеми зайнятості у зв'язку з прямим демпінгом деяких товарів з країн Центральної та Східої Європи.

Отже, перед країнами, що розвиваються, і країнами з перехідною економікою стоїть дилема: з одного боку, неможливо відгородитись протекціоністськими бар'єрами, бо це обмежує можливість оволодіти досягненнями технологічної та управлінської революції, стимулюючий вплив міжнародної конкуренції на параметри виробництва, з іншого боку, слідування принципам свободи торгівлі призводить до виникнення об'єктивної ситуації «економічного колоніалізму». В цій ситуації для цих країн особливо важливою є пересторога про неприпустимість маніхейства в галузі торгівельної політики.

Мистецтво торгівельної політики полягає в тому, щоб знайти точку рівноваги між двома тенденціями: вільної торгівлі і протекціонізму. Кожна політика має свої позитивні якості і недоліки, котрі залежать від обставин місця і часу її застосування.

Історичний досвід дозволяє сформулювати деякі закономірності. в торгівельній політиці, котрі повинні враховуватись державними діячами при ухваленні рішень:

1. Коли групи, які зацікавлені в експорті, мають лоббістську організацію, державна політика у великій мірі орієнтується на

вільну торгівлю.

2. Політика у великій мірі орієнтована на вільну торгівлю в країнах, де імпортована продукція не конкурує з внутрішнім ви робництвом або є сировиною для важливих галузей. Протекці онізм непереконливий, коли нічого захищати.

3. Економічна депресія і швидке зростання конкуруючого імпорту сприяє виникненню протекціонізму, як природної реакції на за хист зайнятості і доходів. Хоча це не означає, що протекціонізм - найбільш підхожий спосіб захисту робочих місць і доходів, кот рим загрожує, конкуренція імпорту.