Тема 1. Предмет, метод та завдання курсу

1.1Інфраструктура товарного ринку як складова частина економічної теорії

Основу розвитку людського суспільства складає матеріальне виробництво, створення матеріальних благ. Щоб жити, люди повинні мати їжу, одяг, житло, тощо. Щоб мати такі матеріальні блага, вони повинні їх виробляти. Все необхідне для їх виробництва береться з природи. Для того, щоб пристосувати багатства природи для задоволення потреб людини треба працювати. В межах будь-якого суспільства здійснюється взаємодія людини з природою, в якій суб`єктом виступає людство, а об`єктом – природа. У процесі цієї взаємодії людина видозмінює речовину природи і пристосовує її для задоволення своїх потреб. Така взаємодія означає процес праці. Який включає три основні елементи:

1) праця людини;

2) предмети праці;

3) засоби праці.

Якщо процес праці розглядати з позиції його результату – продукту, то він виступає як процес виробництва, а засоби і предмети праці – як засоби виробництва. Таким чином, будь-яке виробництво неможливе при відсутності засобів виробництва. Забезпечення виробництва засобами та предметами праці, як речовими чинниками процесу відтворення, є загальною та обов`язковою умовою його функціонування.

Функціональне призначення процесу виробництва – створити продукти, які задовольняють потреби людини, тобто будуть спожиті. Як без виробництва не може бути споживання, так і без споживання виробництво втрачає будь-який сенс. Між виробництвом та споживанням існують тісний взаємозв`язок та певні залежності, які проявляються та опосередковуються процесами розподілу та обміну. Економічною основою будь-якого виробництва є суспільний поділ праці та взаємний обмін його результатами (продуктами праці). За певних умов обмін продуктами набуває форми обміну товарами. Він пов`язаний з відособленістю окремих виробництв одне від одного, відокремленням торгівлі від виробництва.

Взаємодія та взаємозв`язок цих складових в процесі відтворення здійснюється під впливом різноманітних економічних законів. Сутність та механізм дії цих законів вивчаються в різних економічних науках, до яких відноситься, зокрема, інфраструктура товарного ринку. Предметом її вивчення являється дія економічних законів, яким підпорядковується рух речовинних чинників та продуктів суспільного виробництва. На відміну від політичної економії, яка вивчає “найзагальніші економічні закони, що управляють виробництвом, розподілом, обміном і споживанням матеріальних благ і послуг”, інфраструктура товарного ринку досліджує закономірності товарного обігу. Взаємозалежність та взаємозв`язок суб`єктів ринкових відносин, які опосередковуються сферою обігу.

Теоретичним підґрунтям цієї науки є складові економічної теорії: політична економія, макроекономіка, мікроекономіка.

Визначені в них економічні категорії, такі як товар, вартість, гроші, ціна, попит, пропозиція, прибуток, тощо, широко застосовуються при вивченні ринкової інфраструктури.

1.2. Категорії дисципліни та їх взаємозв`язок

Результатом суспільного виробництва є продукти праці, які можуть мати матеріально-речову форму або надаватися у вигляді економічних благ.

Продукт праці призначений не для безпосереднього споживання там де він виготовлений, а для обміну (купівлі-продажу на ринку) називають товаром.

В ст. 1 Закону України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності” визначено, що “товар - продукт діяльності (включаючи роботи, послуги, а також цінні папери) призначений для реалізації”.

Суспільне виробництво, в якому створюється товар, називають товарним.

При товарному виробництві задоволення потреб людини та суб`єктів господарювання речовими чинниками (матеріальними благами) здійснюється через ринок (купівлю-продаж), а обмін продуктами праці відбувається у формі товарного обігу.

Сутність потреб досліджується в багатьох дисциплінах. Так, в політичній економії дається таке визначення: “потреба (нужда) – це природний потяг людини до визначених умов життя, відсутність яких викликає хибне відчуття і породжує прагнення змінити такий стан речей. Потреби – це спонукальні мотиви рушійних сил, що є об`єктивною основою ідеальних спонукань –інтересів, бажань, цілей і т.д.”

В маркетингу потребу визначають як відчуття людиною нестачі чогось необхідного, що набуло специфічної форми відповідно до культурного рівня та індивідуальності людини”. Це визначення стосується потреб головного суб`єкта суспільства – людини, чиї потреби детально класифіковані та ранжировані. Разом з тим, варто підкреслити, що категорія “потреби” характерна і для суспільного виробництва. Адже для того, щоб продукувати відповідні товари, виробництво має бути забезпеченим необхідними речовинними чинниками.

Тому в загальному вигляді, нужду можна визначити як усвідомлення споживачем (особистістю чи господарюючим суб`єктом) нестачі чогось необхідного для його життєдіяльності.

Для кожного конкретного споживача, залежно від його культурного, освітнього рівня та особистості, нужда приймає вигляд потреб, які здатні її задовольнити. З безлічі товарів, які пропонуються на ринку, споживач віддає перевагу тим, що на його думку, мають найвищу споживчу цінність та найкраще задовольнять його потребу. В маркетингу ця зовнішня форма вияву потреби отримала назву “ бажання ” або “ запит ”. З цих запитів (бажань) формується попит на товари. Він характеризує ту кількість товарів та послуг, які споживачі можуть та мають намір придбати за гроші та інші платіжні засоби.

Попит – це платоспроможна потреба. Найбільший вплив на попит справляє ціна. Суттєве значення мають прибутки та смаки споживачів, насиченість ринку товарами, загальна кількість покупців та ін.

Товаровиробники прикладають значні зусилля, щоб виявити запити та попит споживачів і сформувати відповідну пропозицію товарів та послуг.

Пропозиція – це сукупність товарів (послуг) певного виду з певними цінами, які готові виготовити та продати виробники.

Ціна виступає як грошовий вираз вартості та визначається на ринку.

За умов товарного виробництва саме ринок визначає, що виробляти, скільки виробляти, для кого виробляти. Розвиток товарного виробництва створив умови для формування ринку, який в свою чергу, справляє значний вплив на стан та розвиток його речовинних чинників.

Суттєве значення в цьому відіграють розподіл та обмін товарів.

Категорія “ розподіл ” стосовно сукупності товарів, запропонованих ринку, означає визначення частки в ній кожного споживача, як окремого індивідууму, так і господарюючого суб`єкту. Принципи розподілу, його характер відповідають умовам соціально-економічної системи.

Під обміном розуміють акт отримання бажаного об`єкту взамін на передачу іншого об`єкту. Товарний обмін, здійснюваний за участю платіжних засобів, називається товарним обігом.

Безперебійне функціонування товарного виробництва, здійснення ефективного товарного обігу вимагають чіткої взаємодії всіх елементів економічної системи. Особлива роль при цьому належить господарюючим суб`єктам, що забезпечують необхідні умови для виробництва, розподілу, обміну та споживання товарів та послуг.

В своїй сукупності ці суб`єкти формують інфраструктуру соціально-економічної системи.

Економічні категорії, якими характеризується ринкова економічна система є визначальними і для її інфраструктурної складової.

Категорію “ інфраструктура ” частіше всього визначають як похідну від латинського “ infra ” – під, нижче та “ structura ” – будівля, розміщення. До неї відносять “основні установи та інститути необхідні для функціонування економіки й суспільства”. При цьому підкреслюється, що інфраструктура складає фундамент суспільного виробництва, забезпечує нормальний хід процесу відтворення. З огляду на кінцеві завдання функціонування економічної системи розвиток інфраструктури є головною метою соціально-економічної діяльності, оскільки вона не виробляє економічні блага в матеріально-речовій формі. Водночас, інфраструктура є важливою та необхідною передумовою стабільного та безперебійного функціонування та розвитку суспільного виробництва, всієї економічної системи.

Змістовне визначення інфраструктури можна давати лише спираючись на дослідження її ролі та призначення в конкретній економічній системі.

В залежності від функціонального призначення інфраструктури здійснюється її класифікація та виділяються окремі види, як складові частини цілісного інфраструктурного комплексу. Найбільш поширеним є поділ на: виробничу, соціально-побутову та ринкову інфраструктури. Закономірності та особливості функціонування цих складових вивчаються у відповідних економічних дисциплінах.

1.3.Функції та завдання дисципліни

Вивчення дисципліни “Інфраструктура товарного ринку”, як складової частини економічної теорії передбачає реалізацію різних функцій і, перш за все, пізнавальної. Сутність її полягає в тому, щоб розкрити механізм дії економічних законів у сфері товарного обігу, форми та особливості їх прояву в функціонуванні суб`єктів ринкової інфраструктури.

В умовах перехідної економіки діяльність інфраструктурного комплексу не досліджувалася, стан його розвитку не оцінювався. Все це і досі негативно впливає на економіку України. Тому, вивчаючи ці процеси, отримуємо можливість визначити шляхи поліпшення взаємодії суб`єктів інфраструктури з господарюючими суб`єктами суспільного виробництва.

Важливою є методологічна функція дисципліни. Використовуючи методологію та інструментарій економічної теорії, розробляються власні методи та засоби дослідження економічних процесів, які відбуваються в сфері товарного обігу та діяльності суб`єктів інфраструктурного комплексу. Достовірність та об`єктівність аналізу економічних процесів досягається за рахунок використання економіко-математичних методів аналізу системи економічних показників.

Пізнавальна та методологічна функції направлені на реалізацію практичної функції дисципліни. Всебічний та глибокий аналіз економічних показників інфраструктури з використанням сучасного інструментарію, дозволяє вести ефективний пошук та обґрунтувати шляхи оптимізації діяльності суб`єктів інфраструктури.

В умовах товарного виробництва вирішення питання про структуру та обсяги виробництва економічних благ здійснюється, як правило, суб`єктами інфраструктури. Тому важливою функцією дисципліни є прогностична. Використовуючи напрацювання попередніх функцій, можна формувати прогноз розвитку товарного ринку та його суб`єктів на більш-менш тривалий проміжок часу.

Виконання вказаних функцій дозволяє реалізувати головну мету дисципліни: вивчити теорію розвитку ринкової інфраструктури, зокрема інфраструктури товарного ринку, засвоїти практичні вміння та навички управління її діяльністю по розподілу, просуванню, зберіганню та продажу товарів та послуг, забезпеченню як суспільних, так і особистих потреб споживачів. Оволодіти здатністю знаходити та реалізовувати рішення по інтенсифікації товарного обігу, підвищенню ефективності діяльності інфраструктури комплексу.

1.4. Генезис дисципліни, логіко-структурна схема її побудови

В умовах переходу економіки України до ринкових відносин, подолання недоліків адміністративно-командної економічної системи формуються нові напрями науки та навчальні дисципліни. Закономірності наукового пізнання обумовлюють необхідність відмовлятися від застарілих знань, що не відповідають запитам практики, розробляти нові варіанти моделей розвитку, які б забезпечували ефективне розв`язання соціально-економічних завдань, що постають перед суспільним виробництвом.

Для адміністративно-командної системи всі ресурси суспільного виробництва були власністю держави, яка й здійснювала централізоване управління на всіх його рівнях. Однією з найважливіших організаційно-господарських функцій держави був централізований розподіл економічних ресурсів та централізоване ціноутворення. В централізованому порядку визначалися потреби і відповідні обсяги виробництва. Держава вирішувала, що, як і для кого виробляти. Органи державного управління здійснювали прикріплення споживачів до виробників, регулювали черговість та строки виконання замовлень.

В прикладних економічних науках, до яких належала “Організація та планування матеріально-технічного постачання” досліджувалась система товарного обігу в цих умовах, вивчалися методи визначення потреби споживачів, оптимізації розподілу матеріальних ресурсів, раціонального прикріплення споживачів до виробників. Критеріями оптимальності вирішення цих завдань виступали народногосподарські витрати, сукупні матеріальні запаси, витрати на транспортування та зберігання товарів в процесі обігу тощо.

Суттєвим недоліком цієї системи була відсутність дієвих економічних стимулів розвитку на рівні підприємств. Запити та інтереси конкретного споживача губилися та й не могли достатньо враховуватись на галузевому та загальнодержавному рівнях. Це призводило до незбалансованості виробництва та споживання, неефективного використання матеріальних ресурсів, різкого зростання матеріальних запасів у сфері виробництва.

Виникла необхідність в докорінній перебудові економіки, де матеріально-технічне постачання, як форма централізованого розподілу та доведення матеріальних ресурсів до споживачів замінювалась би матеріально-технічним забезпеченням на основі оптової торгівлі товарами виробничо-технічного призначення. Була здійснена спроба розширити самостійність господарюючих суб`єктів у формуванні обсягів виробництва та реалізації готової продукції при збереженні загальнодержавного централізованого планування.

Ці процеси обумовили необхідність внесення змін в сукупність прикладних економічних дисциплін. Важливе місце серед них зайняла наука про управління матеріальними ресурсами. В ній вивчались особливості дії економічних законів в сфері товарного обігу за наявності централізованого управління матеріально-технічним забезпеченням на макрорівні та обмеженої господарської самостійності на мікрорівні. Головним завданням дисципліни було вивчення сутності товарного обігу, розробка методів управління матеріально-технічним забезпеченням на основі товарно-грошових відносин за допомогою оптової торгівлі. Разом з тим, недоліки існуючої соціально-економічної системи стояли на заваді вирішенню цих завдань.

Формування соціально-орієнтованої ринкової економіки вимагає здійснення заходів по роздержавленню та демонополізації сфери обігу, зняття з держави більшості функцій господарського управління, надання всім формам підприємств, рівних прав на свободу господарської діяльності в рамках закону.

Аналіз економічної ситуації в країні показує, що деякі механізми ринкових відносин вже створено, але повноцінного цивілізованого ринку ще немає. Причиною цього є глибока економічна криза, яка охоплює всі ланки та механізми суспільного виробництва, характеризується значними структурними диспропорціями та розбалансованістю економіки, спадом виробництва майже в усіх галузях господарства, розвалом системи матеріально-технічного забезпечення. Тому, розв`язуючи проблеми стабілізації економіки, без якої неможливий прогрес у створенні ринкового господарства, доцільно вивчати та розробляти шляхи формування сучасної ринкової інфраструктури, як найважливішої умови функціонування механізму ринкових відносин.

На розв`язання цих завдань і спрямована навчальна дисципліна “Інфраструктура товарного ринку”. Вона ввібрала все краще з попередніх дисциплін, узагальнює накопичений досвід реформування сфери товарного обігу, вивчає та розробляє методи підвищення ефективності діяльності суб`єктів ринкової інфраструктури на товарному ринку.

Структура дисципліни включає три блоки тем: теоретичний, функціональний та економіко-організаційний. В них розкривається сутність інфраструктури ринкової економіки, особливості інфраструктури товарного ринку, функціональне призначення її складових частин та зміст виконуваних функцій, організація та економічні основи діяльності господарюючих суб`єктів інфраструктурного комплексу.

Питання для самоконтролю

1. Сутність категорії “інфраструктура”.

2. В чому полягає відмінність предмету ІТР від предмету економічної теорії?

3. Які головні функції ІТР?

4. Які головні складові елементи ІТР?

5. Які головні напрямки розвитку ІТР в сучасних умовах?

6. Охарактеризуйте найважливіші категорії економічної теорії.