Тема 4. Макроорганізація оптової торгівлі

4.1. Сутність та місце оптової торгівлі в ринкових процесах

Економічна діяльність суб`єктів інфраструктури товарного ринку спрямована на здійснення товарного обігу, забезпечення функціонування ринкового механізму та задоволення потреб споживачів.

Вид діяльності характеризується використанням ресурсів, виробничим процесом, випуском продукції або наданням послуг. Таким видом діяльності, який є спільним для переважної більшості суб`єктів інфраструктури товарного ринку є торговельна діяльність. Вона здійснюється у формі внутрішньої та зовнішньої торгівлі.

Зовнішня торгівля – це торгівля однієї країни з іншими країнами зарубіжжя товарами та послугами та включає їх оплачуване вивезення (експорт) та ввезення (імпорт).

Внутрішня торгівля – це діяльність по реалізації товарної продукції на внутрішньому ринку країни суб`єктами господарювання всіх форм власності. Вона охоплює як товари виробничо-технічного призначення так і особистого споживання. Внутрішня торгівля включає оптову торгівлю та посередництво в торгівлі, роздрібну торгівлю та торговельно-виробничу діяльність.

Серед цих трьох складових найбільша питома вага в загальному обсязі товарообороту приходиться на оптову торгівлю. Для характеристики сутності оптової торгівлі в сучасному ринковому процесі важливим є визначення її місця в сфері товарного обігу (див. рис. 4.1).

Початкова Середня Кінцева

Рис. 4.1 Фази товарного обігу

Оптова торгівля започатковує сферу товарного обігу, вона виступає торговим посередником між виробниками товарів і роздрібною торгівлею, іншими виробниками і споживачами товарів. На початковій фазі товарного обігу товари із сфери виробництва надходять до сфери обігу для подальшого їх розподілу та просування до покупця. Кінцева фаза опосередковується роздрібною торгівлею і є завершенням товарного обігу, коли товар реалізується безпосередньо кінцевим споживачам для їх власного некомерційного використання.

Оптову торгівлю можна визначити як підприємницьку діяльність з продажу, перепродажу з відповідними перетвореннями, товарів підприємствам роздрібної торгівлі, іншим суб`єктам підприємницької діяльності для їх наступного перепродажу чи професійного використання.

Як економічна категорія – оптова торгівля це сукупність економічних, організаційних та правових відносин між суб`єктами товарного ринку з приводу купівлі-продажу (поставки, обміну) великих партій товару для його подальшої реалізації або професійного використання.

Головним завданням оптової торгівлі є створення найсприятливіших умов суб`єктам товарного ринку для здійснення раціонального товарного обігу з метою найбільш повного задоволення попиту організованих споживачів та підприємств роздрібної торгівлі в зручний для них час, необхідній кількості та якості, потрібному асортименті.

Опосередковуючи початкову фазу товарного обігу, оптова торгівля забезпечує:

- формування товарних потоків та спрямування їх від виробників до покупців з мінімальним рівнем витрат обігу та максимальною швидкістю товароруху;

- формування, зберігання та управління запасами товарів, необхідними для своєчасного забезпечення суб`єктів товарного ринку при змінах кон’юнктури;

- стале забезпечення попиту покупців при тимчасовій відсутності виробництва чи споживання, (наприклад, сезонні перерви у виробництві, транспортуванні водними шляхами, тощо);

- формування попиту на нові товари, просування їх на товарний ринок;

- спонукання товаровиробників до виготовлення нових товарів, відповідно до змін запитів та уподобань покупців, підвищення їх купівельної спроможності. Оптова торгівля відслідковує зміни кон’юнктури ринку, попиту споживачів та здійснює тиск на товаровиробників з метою реагування на них;

- професійне обслуговування та консультування покупців, особливо стосовно технічноскладних товарів та товарів спеціального призначення.

Оптову торгівлю на товарному ринку здійснюють маркетингові оптові посередники та суб`єкти господарювання, які в сукупності називаються суб`єктами оптової торгівлі. До них відносяться:

- комерційні структури промислових, сільськогосподарських та інших підприємств-виробників та постачальників товарів;

- комерційні структури підприємств та організацій, які закуповують товари для професійного використання;

- підприємства та підприємці роздрібної торгівлі, які придбавають товари для подальшого продажу;

- оптові підприємства по торгівлі товарами виробничо-технічного призначення;

- оптові підприємства, які обслуговують роздрібну торгівлю;

- оптові закупівельні підприємства;

- лізингові фірми.

Не відносяться до суб`єктів оптової торгівлі маркетингові посередники, які не приймають безпосередньої участі в торговельних операціях, а тільки сприяють їх здійсненню. Це такі організатори оптового товарообігу як товарні біржі, оптові ярмарки, виставки-ярмарки, аукціони.

Завдяки діяльності суб`єктів оптової торгівлі, вона виконує свої завдання та сприяє підвищенню ефективності товарного обігу, надає цілий ряд переваг товаровиробникам, підприємствам роздрібної торгівлі та професійним споживачам.

4.2. Функції оптової торгівлі

Стан розвитку оптової торгівлі визначається рівнем розвитку суспільного виробництва. Збільшення обсягів та ускладнення його структури обумовлюють необхідність активізації діяльності оптових посередників.

Для більшості середніх та малих товаровиробників значно дешевше здійснювати збут своєї продукції, особливо виробничо-технічного призначення, через посередників, ніж вкладати кошти у створення власної збутової мережі.

Нерідко і великі виробники, які мають достатній капітал, направляють його на розвиток та вдосконалення виробництва, а не на організацію власної оптової торгівлі. Продаж виготовлених товарів вони доручають оптовим посередникам.

Доцільність розвитку оптової торгівлі обумовлена тим, що вона завдяки виконуваним функціям підвищує споживчу цінність товару, надає йому додаткової привабливості (рис. 4.2).

Необхідність розмежування функцій стосовно товаровиробників та покупців обумовлена посередницьким характером оптової торгівлі.

В умовах жорсткої конкуренції на товарному ринку товаровиробник зацікавлений у швидкому та ефективному продажу всієї виготовленої ним продукції, відшкодуванні понесених витрат та отриманні максимального прибутку. Але для того, щоб виготовлений товар став доступним для різноманітних споживачів, необхідно забезпечити зручний час, місце та спосіб придбання цих товарів. Разом з тим, важливо виготовити такий товар, який дійсно чекає споживач.

Оптова торгівля, акумулюючи попит споживачів, формує замовлення на великі партії товару та розміщує їх у товаровиробників. Тим самим досягається оптимізація завантаження виробничих потужностей, покращується їх використання та створюються гарантії реалізації виготовленого товару.

Представляючи сукупні інтереси чисельних споживачів, оптова торгівля зменшує навантаження на маркетингову службу товаровиробника, звільняючи його від контактів з великою кількістю дрібних покупців. Це суттєво скорочує витрати, пов`язані з документооборотом та організацією продаж.

Оптова торгівля формує товарні запаси на власних підприємствах, тим самим звільняє товаровиробників від ризиків та витрат, пов`язаних зі зберіганням готової продукції.

М

Е

Т

А А

Рис. 4.2 Функції оптової торгівлі стосовно її клієнтів.

Суттєве значення має інвестиційна функція оптової торгівлі. Вона проявляється, перш за все, в інвестуванні коштів у товарні запаси, завдяки чому товаровиробник скорочує власні збутові запаси, направляє вивільнені кошти на інші потреби. Оптова торгівля направляє у виробництво додаткові фінансові потоки у вигляді попередньої оплати замовлень, надання товаровиробникам кредитів.

Важливою функцією оптової торгівлі є проведення маркетингових досліджень для товаровиробників, надання різноманітної інформації про стан ринку. Це скорочує витрати товаровиробника на отримання відповідних даних.

Оптова торгівля виконує значну кількість функцій для підприємств, які придбавають продукцію для професійного споживання, так званих організованих споживачів та підприємств роздрібної торгівлі.

Вона закуповує в окремих товаровиробників великі партії однорідних товарів, так званий промисловий асортимент. В процесі виконання операцій розфасовка, сортування, пакування, розділення по групах великих партій товару, розподіл на дрібні партії тощо, формується торговельний асортимент для підприємств роздрібної торгівлі та товарний асортимент для організованих споживачів. Тим самим створюються сприятливі умови для здійснення останніми закупівлі товарів.

Оптова торгівля, виконуючи притаманні їй операції, забезпечує терміновість та бажаний обсяг і асортимент поставок товарів споживачам, поповнює товарні запаси підприємств роздрібної торгівлі та виробничі запаси організованих споживачів. Завдяки цьому підприємства роздрібної торгівлі та організовані споживачі мають змогу працювати з мінімальними запасами, вивільнити кошти для інших потреб.

Ця фінансова вигода доповнюється виконанням іншої фінансової функції – кредитування споживачів.

Частіше всього, ця функція реалізується шляхом надання товарного кредиту, або відстрочки платежу за реалізовану продукцію. Це особливо важливо для підприємств роздрібної торгівлі, які отримують можливість розрахуватись за товар коштами, отриманими від його реалізації кінцевим споживачам.

Знання загальної кон`юнтури ринку, широкі комерційні зв`язки оптової торгівлі з різними суб`єктами товарного ринку сприяють виконанню функцій по інформаційному та консалтинговому обслуговуванню підприємств роздрібної торгівлі та організованих споживачів. Консультації надаються як з приводу вдосконалення організації торговельного процесу, викладки товарів, так і по сервісному обслуговуванню кінцевих споживачів.

Чітке виконання оптовою торгівлею її функцій являється головною умовою подальшого розвитку цього виду діяльності, а також забезпечення її прибутковості для суб`єктів оптової торгівлі.

4.3. Особливості оптової торгівлі продукцією

виробничо-технічного призначення

Оптова торгівля, як один з основних видів ринкових процесів, формується та розвивається під впливом особливостей товарного ринку. В сукупності товарних ринків найбільшим та найскладнішим є ринок товарів виробничо-технічного призначення, так званий ринок підприємств. Він характеризується такими головними відмінностями, які представлені на рис. 4.3. Розглянемо більш детально деякі з них.

В зв`язку з тим, що продукція товаровиробників, яка надходить на цей ринок, призначена для подальшого професійного використання або перепродажу, їх маркетингові служби та відділи продаж мають справу з нечисленними але великими покупцями. Основну частину продукції придбаває дуже невелика кількість оптових покупців. На цьому ринку роздрібна торгівля майже не використовується.

Рис. 4.3 Основні відмінності ринку товарів виробничо-технічного призначення

Попит на товари виробничо-технічного призначення є похідним від попиту кінцевих споживачів. Так, холдингова компанія “Київміськжитлобуд” купує цемент, оскільки її клієнти купують житло. Якщо зміниться попит на житло, теж саме станеться з попитом на цемент та інші будівельні матеріали.

Разом з тим, попит на товари виробничо-технічного призначення частіше всього не еластичний по ціні, особливо в короткостроковому періоді. Більшість товарів виробничо-технічного призначення мають тривалий цикл виробництва, тому підприємства задля виконання своїх договірних зобов`язань, змушені здійснювати закупівлю необхідних матеріально-технічних ресурсів за попередньо узгодженими цінами.

Продаж товарів виробничо-технічного призначення повинен здійснюватись спеціально підготовленими фахівцями, які в рівній мірі володіють технічними та комерційними знаннями. В процесі торговельних переговорів вони мусять надавати переконливу технічну аргументацію у відповідь на зауваження інших технічних спеціалістів.

Виробництво багатьох видів продукції виробничо-технічного призначення тяжіє до джерел сировини та енергії. Тому ці ринки часто територіально сконцентровані за місцем виробництва або споживання. Наслідком цього являється жорстка конкуренція між товаровиробниками, яка обумовлює необхідність безпосередньо вивчати якомога більшу кількість потенційних покупців.

Ринок товарів виробничо-технічного призначення відрізняється високим рівнем взаємозалежності товаровиробників та організованих споживачів, що знаходить відображення в договорах про взаємні поставки, договорах про фінансову підтримку при умові використання продукції даного виробника.

Закупівлі товарів для потреб підприємства здійснюють добре підготовлені професіонали, мета яких купувати якомога вигідніше. Вони глибоко вивчають характеристики товару, умови його продажу, можливості товаровиробників. Це вимагає відповідної підготовки персоналу товаровиробника, які займаються продажами. Процес закупівлі товарів виробничого призначення пов`язаний із значними витратами часу, складними технічними та економічними рішеннями. Великі закупівлі товарів для використання в процесі виробництва здійснюються на основі специфікацій, технічних даних, письмового оформлення замовлень на покупку.

Виробники дуже тісно співпрацюють зі своїми споживачами на всіх етапах процесу закупки, починаючи з допомоги замовникам у формулюванні їхніх запитів та закінчуючи пошуком рішення та післяпродажним обслуговуванням з метою налагодження довготривалих ділових стосунків зі своїми покупцями. Маркетологи виробників товарів виробничого призначення прагнуть підвищити рівень обслуговування своїх споживачів, вивчають їхні проблеми та допомагають у їх вирішенні, сприяють їм у досягненні успіху в роботі з покупцями.

Відповідно до цих характеристик можна відмітити ряд особливостей, властивих оптовій торгівлі товарами виробничо-технічного призначення (рис.4.4).

Переважна більшість товарів виробничо-технічного призначення реалізується товаровиробниками безпосередньо підприємствам-споживачам. В сучасній економіці України цей показник знаходиться в межах 75-80%. Інша частина купується та перепродається оптовими торговельно-посередницькими підприємствами.

Незалежно від того, який канал розподілу використовується, прямий чи за участю посередника, роздрібна торгівля товарами виробничо-технічного призначення практично не використовується.

Кількість угод по купівлі-продажу цих товарів значно менша, ніж в торгівлі споживчими товарами, але обсяги замовлень незрівняно більші.

Фахівці підприємств оптової торгівлі товарами виробничо-технічного призначення мають високу комерційну та технічну підготовку, вони здатні допомогти клієнтам у вирішенні питань, пов`язаних з вибором та використанням технічноскладних товарів.

Рис. 4.4. Особливості оптової торгівлі товарами виробничо-технічного призначення

Відповідно до цього, більшість підприємств оптової торгівлі спеціалізуються на продажах окремих груп товарів (металів, продукції машинобудування, хімічних матеріалів, тощо).

Оптова торгівля товарами виробничого призначення здійснюється, як правило, за попередніми специфікованими замовленнями. Специфікації являються одним з найважливіших товаросупровідних документів в оптовій торгівлі.

Зважаючи на високу вартість товарів виробничо-технічного призначення, оптова торгівля ними частіше може здійснюватись у формі оренди (лізингу).

Ці особливості обумовлюють чітке розмежування оптових торговельно-посередницьких підприємств з продажу товарів виробничо-технічного призначення та оптових підприємств з продажу споживчих товарів.

4.4 Характеристика основних видів оптової торгівлі

Організація оптової торгівлі залежить не тільки від об`єктів торгівлі. Суттєвий вплив на неї справляють також інші чинники, зокрема: товаровиробники, які виготовляють та продають оптові партії товару; споживачі, які купують товари для перепродажу чи професійного використання; конкуренція на ринку товарів та послуг; стан розвитку каналів товароруху. Характеристики впливу показані на рис. 4.5.

В свою чергу, форми та види оптової торгівлі значною мірою обумовлюють ефективність товарного обігу, швидкість товароруху, рівень та вартість обслуговування споживачів. Раціональна організація оптової торгівлі передбачає обгрунтований вибір її форми. Сучасний ринок поєднує дві альтернативні форми оптової торгівлі:

- оптова торгівля у формі прямого збуту;

- опосередкована оптова торгівля.

Рис. 4.5. Чинники впливу на форму оптової торгівлі

Прямий збут (без посередника) характеризується тим, що фірма-виробник безпосередньо управляє всім процесом товароруху і може швидко реагувати на зміну вимог покупців.

Прямий збут вважають вигідним при таких умовах (рис.4.6):

- кількість запропонованого для продажу товару досить значна, щоб виправдати немалі витрати на прямий збут;

- споживачів небагато і вони розташовані на відносно невеликій території (має місце концентрація ринку споживачів);

- товар потребує високо спеціалізованого сервісу;

- обсяг кожної партії товару достатній для заповнення контейнера або вагона (у цьому випадку товар відвантажують прямо від виробника без перевалювання його на проміжних складах;

- мережа власних складів на регіональних ринках, де фірма здійснює торгівлю, достатня;

- товар є вузькоспеціалізованим за призначенням і (або) виробляється за технічними умовами покупця (що звичайно потребує тісних контактів для уникнення різних технічних труднощів);

- ринок вертикальний, тобто товар використовується хоч і в кількох галузях, проте небагатьма споживачами у кожній;

- ціна часто коливається (необхідно вносити зміни у цінову політику негайно і без погодження з посередниками);

- ціна набагато перевищує собівартість, що виправдовує витрати, пов`язані з прямим збутом.

Головне питання, яке приходиться вирішувати товаровиробникам заключається в тому, чи зможуть вони організувати збут виготовленої продукції ефективніше та з більшою вигодою, ніж оптові торговці.

Адже, якщо в країні є багато малих споживачів, розкиданих по всій території, а створення збутової мережі для їх обслуговування потребує непропорційно великих витрат щодо очікуваного обсягу продажу, то збут самим виробником стає збитковим. Тому в країнах з розвинутою ринковою економікою більшість товарів реалізується у формі альтернативної оптової торгівлі – через оптових посередників, яка отримала назву “опосередкована оптова торгівля”. При виборі форми оптової торгівлі, виробник повинен врахувати багато факторів, які стосуються як товарів, так і споживачів та значною мірою і посередників.

Проте, є деякі загальні умови, за яких доцільно використовувати опосередковану оптову торгівлю:

- ринок горизонтальний (багато споживачів у кожному секторі економіки) і потребує створення потужної збутової мережі, а коштів для її організації не вистачає;

- ринок настільки різноманітний географічно, що ні прямі контакти, ні праця агента нерентабельні;

- необхідні досить часто термінові поставки невеликих партій товару (оптовик з численними складами цю роботу виконає краще і швидше);

- різниця між ціною і собівартістю незначна настільки, що організація власної збутової мережі невиправдана;

- можна значно заощадити на транспортних витратах, поставляючи великі партії товару невеликій кількості оптовиків.

Рис.4.6. Чинники використання оптової торгівлі у формі прямого збуту.

Фірма-виробник, як правило, орієнтується на різні канали розподілу. При цьому враховують, що при невеликій кількості посередників легше забезпечити тісні зв`язки з ними і, таким чином, гарантувати собі суттєвий вплив на їхню роботу, добитися ретельної підготовки збутового персоналу та ін. Разом з тим, орієнтування на незначну кількість посередників, що паралельно працюють на ринку, ставить фірму-постачальника у значну залежність від них, а відмова одного з них виконувати укладений контракт може завдати серйозних комерційних збитків.

Все це вимагає проведення глибокого аналізу всіх обставин при виборі оптового посередника.

В сучасній економіці існує досить багато видів оптової торгівлі залежно від таких класифікаційних ознак:

- рівень обслуговування споживачів;

- форма реалізації торговельного процесу;

- ширина торговельного (товарного) асортименту.

За рівнем обслуговування споживачів виділяють:

- оптову торгівлю з централізованою доставкою товарів та широким асортиментом додаткових послуг. Оптовик в цьому випадку своїми силами та транспортом за погодженими графіками завозить товар покупцям, а також надає їм різноманітні послуги;

- оптова торгівля з отриманням товару на складі оптовика. Покупці приїздять на склад оптовика, отримують товар і вивозять його власними силами та транспортом. Обсяг та склад послуг, які надаються їм при цьому досить обмежений;

- оптова торгівля через склад-магазин типу “кеш енд кері” (плати готівкою і забирай). Дрібні підприємці, роздрібні торгівці приїздять на склад-магазин, комплектують свої замовлення, вантажать на транспортні засоби і самостійно вивозять, тобто більша частина торговельних функцій виконується безпосередньо покупцями;

- оптова торгівля “з стелажів” (Rack jobber). Оптовик орендує у великого підприємства роздрібної торгівлі торговий зал з стелажами, самостійно забезпечує його поточне поповнення та викладку товарів, здійснює продаж товарів великими партіями, забирає назад нереалізований товар.

За формами організації торговельного процесу розрізняють такі види:

- оптова торгівля, здійснювана торговельними підрозділами товаровиробників у формі прямого збуту;

- оптова торгівля оптовими торговельно-посередницькими підприємствами, які купують товар, отримують право власності на нього та здійснюють перепродажу;

- оптова торгівля, здійснювана оптовими посередниками, які не набувають права власності на товар, а лише виступають організаторами товарного обігу. Вона включає: біржову, ярмарково-виставкову, аукціонну, консигнаційну оптову торгівлю

В залежності від ширини товарного асортименту виділяють оптову торгівлю широким асортиментом товарів. Вона носить назву універсальна оптова торгівля.

Оптова торгівля асортиментом товарів однієї товарної групи відноситься до спеціалізованої.

Торгівля товарами декількох товарних груп носить назву змішана оптова торгівля. Взаємозв”язок різних видів оптової торгівлі представлено на рис. 4.7.

Різноманітність форм та видів оптової торгівлі дозволяє товаровиробникам та споживачам робити свідомий вибір найбільш ефективного та зручного каналу товароруху, підтримувати високий рівень обслуговування покупців, досягати задоволення їх попиту при раціональних витратах.

Рис. 4.7. Взаємозв`язок форм та видів оптової торгівлі

4.5. Макроекономічні показники оптової торгівлі

Оптова торгівля, як найвагоміша складова внутрішньої торгівлі являється важливим сектором економіки країни. Тому, при оцінці стану та перспектив розвитку економіки держави обов`язково аналізуються макроекономічні показники оптової торгівлі.

Інтегральним показником обсягу оптової торгівлі являється загальний оборот – це загальна вартість відвантаженого товару (виконаних робіт, послуг) незалежно від надходження платежів на рахунок підприємства та зобов`язань зі сплати податків за всіма видами діяльності підприємства в цінах фактичної реалізації.

Він включає:

- оптовий товарооборот;

- роздрібний товарооборот;

- оборот від посередницької діяльності;

- оборот від інших видів діяльності.

Оптовий товарооборот представляє собою суму перепродаж товарів без будь-яких змін (крім звичайних для торгівлі операцій) іншим підприємствам та організаціям (крім населення) для їх використання або наступного продажу.

Звичайними для торгівлі операціями є розфасовка, сортування, пакування, розділення, розподіл, перемішування та ін.

Роздрібний товарооборот – це виручка від продажу безпосередньо населенню товарів для особистого споживання як за готівку, так і за розрахункові чеки установ банків, банківські платіжні картки через спеціально організовану торгову мережу (магазини, аптеки, палатки, кіоски, автозаправні станції, розвізну і розносну мережу, тощо).

Оборот від посередницької діяльності представляє собою суму комісійних, отриманих від надання посередницьких послуг.

Оборот від інших видів діяльності включає дані про суму виручених коштів від господарської діяльності, не зв`язаної з актами купівлі-продажу: виробництва, будівництва, транспорту, надання різноманітних видів послуг. Наприклад, при наявності на підприємстві оптової торгівлі папером цеху по розрізанню рулонного паперу на споживчі формати створюються відходи паперу. З них виготовляють та реалізують конверти, записники, тощо. Виручка від реалізації цієї продукції відноситься до обороту від інших видів діяльності.

В залежності від схеми товароруху та організації розрахунків за відвантажені товари розрізняють:

- складський товарооборот;

- транзитний товарооборот;

- транзитний товарооборот з участю в розрахунках.

Під складським товарооборотом розуміють вартість товарів, відвантажених (відпущених) покупцям з баз та складів оптових торговельно-посередницьких підприємств.

Транзитний товарооборот – це вартість товарів, реалізованих товаровиробником у формі прямого збуту, безпосередньо кінцевим або професійним споживачам, за замовленням оптових посередників.

Транзитний товарооборот за участю в розрахунках представляє собою вартість товарів, відвантажених (відпущених) товаровиробником безпосередньо кінцевим або професійним споживачам, але розрахунки за товари здійснюють через оптових посередників.

Важливою якісною характеристикою загального товарообороту є його структура. Під нею розуміють питому вагу окремих видів товарообороту в загальному обсязі.

Окрім характеристики загального товарообороту, виконується аналіз товарної структури окремих його складових.

Кожний вид товарообороту характеризується абсолютними показниками:

- загальний обсяг продажу (товарооборот);

- абсолютний обсяг продажу товарної групи;

- абсолютний обсяг продажу окремого товару.

Успішне виконання оптовою торгівлею її функцій значною мірою залежить від стану товарних запасів. Формування товарних запасів в каналах розподілення – процес об`єктивний, його необхідність обумовлена закономірностями руху товарів від виробників до споживачів. Об`єктивною причиною утворення товарних запасів є розбіжність в часі та просторі моментів виготовлення та споживання товарів. Виготовлений товар, для того щоб задовольнити потреби споживача та відшкодувати витрати виробника повинен бути проданим. До тієї пори, поки товар чекає моменту продажу і знаходиться в каналах сфери товарного обігу, він являється товарним запасом.

Варто зауважити, що товарний запас не приносить своєму власнику нічого, крім витрат та збитків; прибуток дає тільки товарооборот. Але товарний запас виконує вкрай важливу функцію – він гарантує безперервність та стабільність процесу обігу. Він дає можливість задовольняти потреби споживачів в перервах між наступними надходженнями товарів, при не передбачуваних затримках в завезенні товарів, а також на час транспортування, виконання складських операцій та відпуск (відвантаження) товарів споживачам.

Всі ці обставини змушують постійно контролювати величину товарного запасу, забезпечувати ефективне управління його рухом.

Для цього використовується система показників, основними з них на макрорівні являються:

1. Обсяг товарних запасів оптової торгівлі (у натуральному та вартісному обчисленні), а також величина товарних запасів в днях реалізації.

Обсяг товарних запасів оптової торгівлі визначається як сума фактичних залишків товарів у сфері оптової торгівлі на певну дату.

Величина товарного запасу в днях реалізації розраховується як відношення обсягу фактичного товарного запасу на початок періоду до одноденного товарообороту (загального, товарної групи, окремого товару) за вказаний період.

Макроекономічні показники оптової торгівлі дозволяють проаналізувати та оцінити відповідність обсягу товарообороту грошовій масі на внутрішньому ринку, раціональність структури товарообороту, визначити вплив на ринкову кон`юнтуру стану товарних запасів, співставити рівень витрат обігу в оптовій торгівлі з відповідними показниками інших галузей.

Загальною особливістю макроекономічних показників є їх інтегральний узагальнюючий характер, вони формуються на підставі даних окремих оптових торговельно-посередницьких підприємств. Тому діяльність останніх відіграє вирішальну роль в їх підвищенні та поліпшенні.

Питання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте роль та місце оптової торгівлі в ринковій економіці.

2. Поясніть, чим викликана необхідність трансформації традиційного розуміння товарного обігу при переході до ринкових відносин?

3. Назвіть визначальні функції оптової торгівлі.

4. В чому виявляються особливості оптової торгівлі товарами виробничо-технічного призначення?

5. Охарактеризуйте основні чинники впливу на вибір форми оптової торгівлі?

6. В чому виявляються особливості застосування оптової торгівлі у формі прямого збуту?

7. Поясніть сутність загального обороту як інтегрального макроекономічного показника оптової торгівлі.