Право на звернення до господарського суду.

Право на звернення до господарського суду розглядається в двох аспектах:
1) як право абстрактне, тобто потенціальна можливість суб’єкта господарювання (підприємницької діяльності) або, в передбачених законодавством випадках, державних органів на звернення в юрисдикційний орган в особі господарського суду за захистом порушеного права або інтересів, які охороняються законом;
2) як право персоніфіковане, тобто як право конкретної особи на захист, якщо вона вважає, що її право порушено і потребує підтвердження і реалізації за допомогою судової влади.
Право на звернення до господарського суду як абстрактне право є одним із елементів правового статусу усіх організацій, які зареєстровані як юридичні особи (ст. 1 Закону України “Про господарські суди”, ст. 23 Цивільного кодексу України). Це право — елемент правового статусу громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку, через державну реєстрацію, набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, громадяни, що не є суб’єктами підприємницької діяльності.
Угода про відмову від права звернення до господарського суду є недійсною. Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України законодавчо закріплено право на звернення до господарського суду.
Наявність права на звернення до господарського суду не визначає, що всі господарські відносини і зв’язки суб’єктів господарювання або управління з економічних питань забезпечуються лише примусовою силою судової влади. Навпаки, розвиток господарських відносин передбачає, що права суб’єктів цих відносин реалізуються, а обов’язки виконуються добровільно і свідомо згідно із законами і договорами без звернення до господарського суду.
Право на звернення до господарського суду як потенціальна можливість захисту перетворюється в суб’єктивне право конкретної особи за наявності у неї інтересу в захисті права, тобто у випадку показу нею порушеного або оспорюваного права. У такому випадку право на звернення до господарського суду як суб’єктивне право реалізується у формі права на подання позову (ідентичного йому права). Якщо законом для певної категорії спорів встановлений досудовий (претензійний) порядок врегулювання, спір може бути переданий на розгляд господарського суду лише після дотримання цього порядку. Для певних осіб законодавство передбачає право звернення до господарського суду без дотримання досудового (претензійного) порядку врегулювання спору.