Аналітичні жанри у медіакритиці.

Для жанрової системи української медіакритики характерні неоформленість, рухливість характеристик. Змістові особливості творів медіакритики визначають широке використання аналітичних жанрів. А саме – статті в усіляких її різновидах, рецензії, огляду, коментаря, а також відкритого листа і звернення.

Першу скрипку у медіакритичних матеріалах, безумовно, відіграє стаття. За визначенням О. Кузнєцової, «стаття – це синтетичний жанр публіцистики, у якому журналіст, використовуючи палітру інформаційних, аналітичних і художньо-публіцистичних методів із явною перевагою аналітичних, досліджує актуальну соціальну проблему, щоб показати явище, його причини і наслідки для вдосконалення життя» [2, 48].

Аналітичній статті найбільшу роль віддають дописувачі журналу «Медіа Критика». Наприклад, «(Без)-культура веб-коментарів» (В. Пиріг, 04.11.2009); «Радіо на межі занепаду?» (В. Пиріг, 31.08.2009); «Кризовий компас українських медій: як утриматися на плаву?» (Б. Потятиник, 06.04.2009); «Україна-НАТО: еволюція прагнень чи політичні маніпуляції?» (О. Романчук, 21.01.2009); «Що спільного між коханням та французькою журналістикою?» (О. Косюк, 13.01.2009); «Гендерні стереотипи і гендерна чутливість комунікації» (Л. Павлюк, 18.11.2008) та інші. Багато зі статей, що друкуються на сторінках «Медіа Критики» тяжіють більше навіть не до публіцистики, а до наукової публіцистики, адже спрямовані на вузько кваліфікованих спеціалістів – медійників. Для прикладу: «Парадокси української медіакритики» (Ю. Голоднікова, 20.03.2009); «Новочасна журналістика в контексті синергетики або В пошуках унікального надлишку» «(М. Титаренко, 22.01.2009); «Психоаналітичний критицизм і мас-медіа» (Л. Павлюк, 17.10.2008); «Правові взаємини електронних видань та держави» (Л. Городенко, 15.07.2009); «Протистояння третьої та четвертої влад: інтерпретація проблеми» (О. Косюк, 17. 04. 2009) тощо.

Надзвичайно поширений такий жанр, як огляд, що відрізняється від статті насамперед хронологічно ширшим об’єктом дослідження і, зважаючи на це, оглядовим способом мислення. Головна мета огляду – з’ясування певних тенденцій розвитку явища, процесу. Огляди – майже постійна рубрика і в «Телекритиці», і в «Медіа Критиці». При чому в першому виданні найчастіше відбуваються огляди саме телевізійних програм: «Вікна» СТБ. Особливий погляд» (І. Куляс, 27.07.2009); «Новини про все і ні про що» (І. Куляс, 02.07.2009); «Земельний «серіал» «ТСН»: винних не названо» (А. Чапай, 02.10.2008); «Канал-йогурт» (06.05.2007); «Очень среднее звено» (22.02.2007); « Приблизні факти»: «і непереконливі коментарі – бачить нерідко глядач у програмі «Факти тижня з Оксаною Соколовою» на каналі ICTV» (29.10.2006); «Непрофесійна аналітика чи професіональна маніпуляція?» (06.10.2006): «Нудні замітки про смішні недільні програми ТСН»; «За формою – правильно, за змістом – знущання» (02.11.2005); «Знати, не розуміючи» (24.10.2005) тощо.

Нерідко можна побачити й листи, особливо на сайті «Телекритики». Лист – аналітичний жанр журналістики, «в якому у формі звернення до конкретної особи, групи осіб чи громадськості висловлюється авторська позиція, дається оцінка фактам, подіям і явищам, аналізуються й оцінюються вчинки і погляди адресата» [1, 178]. Серед жанрового різноманіття «Телекритики» можна віднайти й відкритий лист, і лист-звернення, і лист до редакції тощо. Наприклад: «Відкритий лист Романові Скрипіну» (Ю. Макаров, 07.05.2009). Або «Заява журналістів та працівників ЗМІ щодо наступу на свободу слова в Україні. 309 підписів» (11.08.2006): «...Звертаємося до Міністра внутрішніх справ України Юрія Луценка взяти під особистий контроль розслідування нападів на працівників ЗМІ. Пропонуємо створити Громадську раду при Центрі громадських зв'язків МВС України з метою оперативного реагування на злочини проти журналістів і працівників ЗМІ, координації дій з МВС та надання кваліфікованої і швидкої допомоги колегам, які потрапили у прикрі ситуації…» і так далі.

Особливе значення у медіакритиці має жанр рецензії. Рецензія – один з найпоширеніших літературно-критичних жанрів, мета якого аналіз, оцінка художнього, мистецького, публіцистичного, наукового твору, зіставлення його з оточуючою дійсністю, а також розгляд порушених у творі суспільних проблем [1, 204]. У «Телекритиці» можна знайти рецензії на програми, теле- та кінофільми. Наприклад: «Проблема «Правил життя» на СТБ полягає в тому, що проект виходить не в тій країні, де з побаченого та почутого люди готові зробити вірні висновки»; «Секс і Гоголь» (А. Кокотюха, 08.10.2009): «Копатися в душі померлого класика – право нащадків. Але автори фільму «Гоголь. Між Богом і дияволом» (6 жовтня, Перший національний) припускаються принципової фактологічної помилки: намагаються знайти тему там, де її нема».

У той же час видання «Медіа Критика» окрім рецензій на медіапродукти часто публікує ще й критичні рецензії на медіакритичну та журналістикознавчу літературу. Яскравий приклад матеріали: «Журналістика як всесвіт»: відгук на книгу І. Михайлина» (П. Александров, 04.06.2009): «…Книга «Журналістика як всесвіт» охоплює багато актуальних питань сучасної журналістики. Кожен гуманітарій, що цікавиться проблемами комунікації та інформаційного суспільства, знайде у ній щось цікаве для себе»; або «Новий посібник для майбутніх працівників інформаційної сфери» (М. Чабаненко, 18.11.2008): «Побачив світ навчальний посібник «Теорія масової інформації та комунікації», який написав доктор філологічних наук, професор Зіновій Васильович Партико ».