Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Офіційні форми репрезентації
|
|
Послу іноземної держави рекомендують таким чином:
— Шановний пане посол, дозвольте мені представити Вам ректора університету пана Івана Тимошенка. Жінці, незалежно від її рангу, відрекомендову
ють посла:
— Шановний пане посол, дозвольте мені представити Вас пані Холод.
Рекомендуючи чоловіка чи жінку керівнику держави, необхідно, наприклад, сказати:
— Пане президент, дозвольте мені представити Вам пані Харченко.
Рекомендуючи чоловіка чи жінку президенту держави, можна також говорити:
— Пане президент, я маю честь представити Вам пана Василя Сімакова.
Після цього даються додаткові пояснення про відрекомендованих людей. І жінка, і чоловік, представлені президентові, мають поклонитися.
Представлення монархові проходить дещо простіше: — Пан (пані) Тимчук.
Жінка, яку відрекомендували, робить реверанс — традиційний елемент двірського етикету. Якщо вона цього не хоче робити або не може зробити, її не варто представляти монархові. Так, під час офіційного візиту королеви Великобританії Єлизавети II до Австралії в 1992 р. дружина австралійського прем'єр-міністра не зробила реверанс. Це викликало бурхливу реакцію британської преси, яка побачила в такому порушенні вимог протоколу виклик, зроблений Англії Австралією.
Звичайно офіційна процедура знайомства може бути дещо спрощена. Той, хто знайомить, говорить:
— Пані Матвієнко, дозвольте Вам представити пана Брежнєва Ігоря Ми
колайовича.
При офіційному представленні називають повне ім'я і прізвище. Не слід забувати і звання, якщо воно є. Наприклад:
— Професор Микола Марченко.
— Доктор Джон Рей.
В Україні особливо заслужених, поважних людей представляють, називаючи ім'я і по батькові, наприклад:
— Професор Микола Іванович Дробноход.
— Академік Іван Андрійович Зязюн і т.д.
Якщо необхідно офіційно представити незнайомого чоловіка вашій дружині, то слід сказати:
— Пане Сліпченко, дозвольте відрекомендувати Вас моїй дружині.
На офіційному прийомі, який дається на честь високопоставленої особи, господиня зустрічає гостей, стоячи поряд з почесним гостем. Представляючи прибулого, господиня говорить:
— Пане Вітер, це наш завідувач відділу пан Шевчук.
Якщо гість прибув після офіційного представлення, то в такому випадку він сам відрекомендовується почесному гостеві. На багатолюдних прийомах гості знайомляться самі.
4. Існує чимало типових комунікативних ситуацій, котрі називаються етикетними, в них взаємини між тими, хто спілкується, стоять на передньому плані, а не є тлом, на якому сприймається зміст мовлення, чи етикетною «приправою» до змісту. Це ситуації вітання, знайомлення, прощання, вибачення тощо.
У суспільному житті людини такі ситуації трапляються безліч разів. І було б нелегко, та й недоцільно, щоразу придумувати вислови, фрази для їх мовного оформлення.
Позаяк ці ситуації мають стандартний, типізований характер, то їхнє мовне «забезпечення» є стереотипним, тобто узвичаєним, усталеним. Немає потреби доводити, що такі стереотипи полегшують мовленнєве життя людини. Навіщо видумувати, як і що казати, коли існують «комплекти» готових фраз, словесних формул для кожної із типових ситуацій, і потрібно тільки зробити вдалий вибір із цього набору. Однак і ці комплекти, й особливості їх застосування необхідно добре знати.
• Національні манери вітання
Мовний етикет — специфічні національні норми і правила вербального спілкування. Перед тим як розпочати спілкування, людина має включитись в нього, тобто звернути на себе увагу іншої людини. Етикет мовного спілкування дає змогу визначитися відносно іншої людини і передати їй соціальну інформацію типу:
— Ми з тобою належимо до однієї спільноти, я буду щирий, мені хочеться контактувати з тобою і т.п.
З давніх часів представники різних народів, зустрічаючись, будь-якими способами вітають один одного: бажають добра, щастя і здоров'я. Вітання — найбільш розповсюджений звичай у діловому спілкуванні і вимагає тактовності та певного виховання. Слова, які ми промовляємо, вітаючись із кимось, незалежно від того чи зустрінемось ми з ним коли-небудь знов, чи ні, можуть мати далекосяжні наслідки.
Кожному народу, кожній соціальній групі властива своя манера вітання. Так, монголи та індокитайці проявом ввічливості вважають потирання носа, а в Новій Зеландії вітають один одного дотикаючись носами. Серед народів Нігеру проявом поваги є дотик лобом до підлоги, а ось жителі Тібету вітаючись знімають головний убір правою рукою, ліву закладають за вухо і при цьому висовують язик. В Японії застосовуються три види поклонів: найнижчий — сайкейрей, середній — під кутом 30° і легкий — під кутом 15°. У деяких країнах Сходу характерною ознакою вітання є нахил корпуса з одночасним викиданням рук. В басейні ріки Конго існує звичай подавати один одному обидві руки і, схилившись, дути на них. У племенах, шо мешкають біля озера Танганьїку, вітання починається з того, що при зустрічі хлопають один одного по животу, потім вдаряють у долоні і обмінюються рукостисканням. У деяких країнах, де зберігся монархічний чи напівфеодальний режим, існують привітання у вигляді колінопреклоніння: повного (на обох колінах) і неповного (на одному).
У країнах Європи вітають один одного, трохи підіймаючи лівою рукою капелюх і роблячи легкий уклін головою. Порушенням етикету у слов'ян є гучні, нестримані вітання, але про це докладніше трохи нижче.