Знайомство без посередника

Якщо люди, зазвичай, знайомляться безпосередньо, тобто без третьої осо­би, то вживають такі словесні формули: Будьмо знайомі! — Я хочу (хотів би) з Вами познайомитись! — Мені конче треба з Вами познайомитись! — Ви не про­ти, щоб ми познайомилися? — Чому б нам не познайомитися? \ т.п. Після цих формул ідуть фрази самоназивання: Моє ім 'я... — Моє прізвище... — Мене зва­ти... — Я— Наталія Шипова.

Застосування цих стандартних фраз у неофіційних ситуаціях не є обо­в'язковим, і адресант може відрекомендовуватись, назвавши тільки своє ім'я (прізвище, по батькові), наприклад: Я хотіла би з Вами познайомитись. Ольга. — Будьмо знайомі: Андрій Тарасюк. — Дозвольте відрекомендуватися: Василь Іванович Ткаченко.

Вибір варіанту називання імені, імені й по батькові, імені і прізвища чи й усіх трьох компонентів особової назви залежить від характеру ситуації, складу учасників акту, їх віку, роду занять, статі і т. ін Так, в разі знайомства в купе потягу, в салоні літака тощо, називати своє прізвище без особливої потреби немає сенсу. Коли ж знайомляться, скажімо, учасники конференції, то не назвати свого прізвища було б порушенням етикету. Те ж стосується називання професій, посад та інших характеристик комунікантів.

На конференціях, симпозіумах, з'їздах тощо учасникам пришпилюють картки (ідентифікатори, бейжі), на яких крім імені та прізвища, звань, ти­тулів зазначена посада, організація, країна та ін., що полегшує знайомство.

Знайомитися з чоловіками без посередника за правилами доброго тону жінці не бажано. Проте бувають винятки. Зокрема, у службових взаєминах жінці доводиться відрекомендовуватися самій. Часто це роблять, наприклад, журналістки. У подібних ситуаціях заведено, крім імені, обов'язково назива­ти своє прізвище, наприклад:

— Дозвольте відрекомендуватись, мене звати Ольга Тарасенко. Я журналіст з газети «Україна молода».

Якщо людина, запропонувавши познайомитись, назвала себе, а партнер зволікає з реплікою-відповіддю, можна його запитати: А як Ваше ім 'я? або А Вас як звати?

Коли незнайомий молодий чоловік питає, наприклад: Ви Раїса Чухманенко?, вона може відповісти: Так, це я. — чекаючи пояснень. Чоловік далі на­зиває своє ім'я і місце, де, на його думку, вони зустрічались, наприклад, на­певне, в університеті, на весіллі приятеля, чи вдома у спільного знайомого. Якщо Раїса згадує цей випадок, то вона може сказати:

— О так! Рада вас бачити знову.

Знайомство відновилось. Якщо ж Раїса не навчалась в університеті, не знає його приятеля чи знайомого, то краще зразу ж про це сказати, а не про­довжувати розмову під фальшивим приводом.

У практиці українського мовлення використовуються також формули: Пробачте, а Ви хто (будете)? — Перепрошую, з ким я розмовляю? — Ми, здаєть­ся, незнайомі. З ким маю честь розмовляти? тощо.

Знайомлячись без посередника, своє прізвище, ім'я та по батькові треба вимовляти розбірливо, достатньо голосно і без поспіху. Це правило діє і тоді, коли знайомлячись мовець дає партнерові свою візитну картку.

Акт знайомлення може відбуватися у формі такого діалогу:

— Будьмо знайомі!

— Мене звати Богдан Петрович.

— Сергій Костянтинович. Дуже приємно!

Деякі фахівці з проблем мовного етикету, як зазначує Я. Радевич-Вин-ницький, щодо фрази Дуже приємно! мають застереження — начебто вона «за-

старіла», «стереотипна», «телеграфічна». Через це рекомендують ужива­ти фрази з більш особистісним звучанням:

— (Мені) дуже приємно з Вами познайомитись! — (Я) радий знайомству з Вами! Нарешті ми знайомі.

Вищезазначені репліки мають належати особі, з якою знайомляться, а не ініціаторові знайомлення. Було б зовсім нетактовно, якби відрекомендовую­чись молодший сказав так літній людині або особі, вищій за статусом.

Уразі знайомства із російськомовними партнерами, які не володіють ук­раїнською мовою, доцільно називати себе ім'ям та по батькові, наприклад: Ірина Петрівна! —Святослав Сидорович. Таке іменування людей для росіян, на відміну від німців, французів, поляків, американців і т.д., є звичним і зруч­ним.

Під час знайомства партнери повинні перебувати у зоровому контакті, дивитись один одному в очі, але не надто пильно, проникливо, іронічно і т.п. Жінки при цьому легко нахиляють голову, а чоловіки — тулуб або голову.

Знайомлення, зазвичай, супроводжується, як вже зазначалось, супровод­жуючими знаками вітання. Намір ініціатора не повинен сприйматись як на­стирливість, улесливість тощо. Особливо слід це пам'ятати дівчатам, жінкам, хлопцям і молодим чоловікам. Якщо зустрілись малознаючі, то зовсім непо­гано було б одному з них нагадати про себе, наприклад:

— Доброго дня, пані Тимощук! Якщо нам 'ятасте, я Юрій Тарасенко з Євро­
пейського університету, декан. Ми зустрічались на Міжнародній освітянській
виставці в Українському Домі в лютому минулого року.

Коли людині хтось відрекомендовується, то вона має зробити те саме, навіть якщо особа ініціатора їй неприємна, з поганою репутацією тощо. Відмо­ва від знайомства трактується як вияв непристойності. Немає нічого грубі­шого й неввічливішого, ніж знехтувати найменшими проявами доброзичли­вості. Познайомившись із такою людиною, зовсім не обов'язково з нею спілку­ватись.