Знайомство через посередника

Знайомство через посередника може відбуватись «волею долі», тобто під час випадкових зустрічей, за збігом обставин і «на замовлення», коли одна з осіб (а часом і обидві) просить познайомити її з певною людиною. І в першій, і в другій ситуації посередник має знатися з обома учасниками акту знайом­лення.

У разі отримання негативної відповіді на запитання: Ви знайомі? посе­редник пропонує: Познайомтесь, будь ласка! 'або Дозвольте познайомити вас і відрекомендовує одну особу іншій: молодшого — старшому, чоловіка —жінці, підлеглого — начальникові, наприклад: Михайло Степко — студент універси­тету; професор Андрій Андрійович Герасимчук — завідувач кафедри.

Знайомляться через посередника стоячи. Тільки старші жінки можуть сидіти, коли їм відрекомендовують молодого чоловіка або дівчину.

Відрекомендовуючи жінок, завше називають їх прізвища, наприклад: пані Марчевська.

Посередник має говорити виразно, достатньо голосно, з привітною інто­нацією в голосі. За допомогою тону одні й ті самі слова можуть виражати цілу гаму почуттів: від холодної байдужості до щирої любові. Особливе значення має вказівний займенник це, який разом із піднесеною інтонацією надає ре­комендуванню тепла й невимушеності, яких позбавлені формули іншого типу. Так, наприклад, школяр може відрекомендувати свою улюблену вчительку: Тату, це й є моя вчителька, Лариса Іванівна!

У посередника є можливість застосувати і форму непрямого рекоменду­вання, наприклад: Пані Ольго Іванівно, Ви знайомі з пані Раїсою Михайлівною Клименко? Після такої питально-інформувальної фрази здебільшого додається декілька слів з короткою інформацією про одного чи й обох партнерів, на­приклад: Пані Раїса — прекрасний скульптор; недавно вона мала персональну виставку в Києві. Зловживати такими характеристиками не слід, аби не скла­лося враження, що посередник хоче погрітися у променях чужої слави.

Американську манеру знайомства можна зрозуміти з таких реплік посе­редника: Ларисо, це Андрій. —Андрію, цеЛариса. — Містер Хлоп, це міс Стоун.

Осіб, що знайомляться, неетично називати різними іменами-регуляти-вами, наприклад: Пані Сидорчук, знайомтесь із добродієм Тимошенком! Таке слововживання може бути сприйняте як образа. Крім того, вживати до однієї з осіб дієслово в наказовому способі (знайомтесь!) нечемно. Значно краще сказати, наприклад, так: Пані Сидорчук, дозвольте познайомити Вас із паном Тимошенком! Коли посередник знайомить своїх батьків, старших сусідів чи керівників з людиною свого кола, то про неї можна сказати: Мій друг (това­риш; приятель; колега і т.п.), наприклад: Мамо, це мій товариш Денис.

Але, знайомлячи когось із людиною такого ж рівня, цих слів бажано не вживати, аби не виникла думка, що посередник не вважає його за товариша, друга тощо. Отож, коли Петро — ваш товариш, то, знайомлячи його з кимсь, не треба казати: Петре, познайомся з моїм товаришем Денисом! Це буде нечем­но щодо Петра. Замість слів товариш, друг, приятель краще сказати одногрупник; партнер по бізнесу, співавтор і т.п.

Коли один із співрозмовників приходить до родини посередника, то пер­шою він відрекомендовує саме її, наприклад: Дозвольте відрекомендувати Вам мою дочку Ольгу Юрієвну!, або менш офіційно: Знайомтесь, будь ласка. Це моя донька Ольга. Офіційно чоловік знайомить іншого чоловіка зі своєю дружи­ною, наприклад, так: Пане Дякон, дозвольте відрекомендувати Вас моїй дру­жині. Якщо це видається незручним, схожим на прохання отримати дозвіл у пана Дякона познайомити його зі своєю дружиною, можна сказати: Пане Дякон, я хотів би відрекомендувати Вас моїй дружині.

Своєму приятелю чоловік може сказати: Василь, познайомся з моєю дру­жиною, а потім додати: Люба, це Василь Сімаков, мій кращий товариш.

Дама може відрекомендувати свого чоловіка друзям, наприклад: Знайом­тесь, Юрій. Своїм знайомим вона скаже: Це мій чоловік, Юрій Іванович. Вираз пан Сімаков або пані Анісімова вживаються тільки тоді, коли ви знайомите чоловіка (дружину) зі своїми підлеглими по роботі.

Якщо знайомство відбувається на якомусь «організованому» заході — пре­зентації, аудієнції, рауті, зустрічі тощо, — посередником виступає організа­тор цього заходу. За «домашніх умов» цю роль грає господар або господиня. Якщо гості різні за віком і статусом, то спершу відрекомендовують молодших і нижчих за соціальним статусом.

Господарі зустрічають гостей і знайомлять їх з присутніми. На багатолюд­них заходах новоприбулу особу не відрекомендовують кожному з присутніх, а лишень одному-двом або й нікому. Ця особа може розмовляти з тими, що стоять поруч, і без попереднього знайомства.

Не вважається обов'язковим знайомитися, щоб розмовляти, й тим, що опинилися поруч за столом. Але якщо одна особа себе назве, то це має зроби­ти й інша. Навіть тоді, коли першою особою є чоловік, а другою — жінка.

Не знайомлять новоприбулого з тими, хто вже прощається з присутніми. Небажано також переривати захоплену розмову двох людей, аби познайоми­ти з ними ще когось.

Якщо рекомендують людину гуртові, посередник голосно і виразно ви­мовляє її ім'я (прізвище, звання, посаду тощо — залежно від типу ситуації й особливостей комунікантів), а тоді імена (прізвища і т.д.) присутніх, нази­ваючи їх поспіль, одного за одним, якщо немає якоїсь важливої причини на­зивати їх за певним віком, становищем тощо.

Проводити гостя по всій кімнаті, маючи добрий намір познайомити його (частіше її) з усіма присутніми, немає сенсу, оскільки можна заплутатись в численних прізвищах, а тим більше що раз у раз відволікатиме прихід нових гостей.

Набагато доцільніше, як вважає Е. Поуст, спершу назвати тих, хто при­сутній, а тоді новоприбулого. Присутнім, які провадять розмову, «потрібно почути своє ім'я, перш ніж їм назвуть новоприбулого».

Посередник може говорити і про характер свого знайомства чи взаємин з тими, кого він відрекомендовує, наприклад:

— Познайомтесь, будь ласка. Це мій односелець пан Василь Байдужий.

Наявність додаткової інформації посередника про рекомендовану особу може стати зручним приводом для початку розмови між щойно познайомленими, наприклад: Це мій колега Олександр Козаченко. Пан Олександр недавно опублікував монографію з проблем літакобудування. Подібні характеристики не повинні бути надто розлогими. Знайомлять людей для того, щоб вони могли між собою спілкуватися, а не вислуховувати монологи посередника.

Зазвичай, люди не люблять, коли в них питають прізвище, тому запитан­ня: Як Ваше прізвище? прозвучить різко й нечемно. Якщо, назвавши своє прізвище, ви не отримали відповідну інформацію, можна знайти третю осо­бу, запитавши в неї прізвище людини, яка зацікавила. І наступного разу, як підказує Е. Поуст, можна мати змогу сказати: Як ся масте, пані Шипова?

У момент знайомства через посередника партнери мають перебувати у зоровому контакті. Першим руку подає той, кому відрекомендовують, а не той, кого відрекомендовують. Те ж стосується фраз типу: Я вже дещо чув про Вас. — Мені відомі Ваші досягнення в... — Мені про Вас розповідали стільки ціка­вого! та стандартних формул: Дуже приємно! ' — Мені (надзвичайно) приємно з Вами познайомитися! — Я радий знайомству з Вами/тоиіо. Висловлювати свої почуття такими фразами має та особа, якій відрекомендовують, а не та, яку відрекомендовують, навіть якщо це чоловік, якого відрекомендовують дамі.

Коли не вдалося запам'ятати чиєсь ім'я, то потрібно вибачитись і пере­просити, наприклад: Перепрошую, я недочув Ваше ім 'я або Даруйте, я не пев­ний, що добре запам 'ятав Ваше ім 'я, назвіть його, будьласка, ще раз. Заміняти в розмові ім'я співрозмовника займенниками, словами-регулятивами чи уни­кати називання співрозмовника загалом неетично. Ще гірше називати люди­ну навмання, сподіваючись, що її ім'я вдасться вгадати, а якщо ні, то посе­редник чи співрозмовник сам допоможе виправити помилку.

Людям, яких знайомлять, мусить пасувати приємна усмішка, щирий вираз обличчя, приязні інтонації в голосі. Бундючний або понурий вигляд, погляд «крізь партнера», пишні та велемовні фрази, надто глибокі поклони — все це справляє негативне враження й не відповідає вимогам етикету.

Коли хтось відрекомендовує незнайомця кільком особам підряд і щоразу неправильно називає прізвище, причому не просто обмовляється, а робить це свідомо, людина, яку відрекомендовують, повинна зразу ж виправити гос­подаря. Але зробити це треба без роздратування, якомога делікатніше.

Прощання

Прощання — це фінальна форма спілкування в мовленнєвому етикеті. Найбільш розповсюджено: До побачення! — Прощавайте! ' — До зустрічі! —До свята! — До наступної сесії!

З відтінком побажання кажуть: Щасливо! — Цілую. —На добраніч! — Ми ще побачимось. — Обнімаю. — На все добре!

Більш офіційно на прощання можна казати:

— Дозвольте попрощатись! або Дозвольте відкланятись!

Прощання може доповнюватись проханням, наприклад: Дайте вістку про себе. — Передавайте привіт. — Поцілуйте дітей. Пишіть. Не забувайте.

На прощання можна також щось побажати, наприклад: Бажаю успіхів! — Щасливої дороги! — Приємної подорожі! ' — Щасливо залишатись! — Не хворій­те! — Будьте здорові! — Бажаю добре відпочити! — Хай Вам щастить!

Перед тим як попрощатись, співбесідники дякують за спілкування, ви­бачаються за час, забраний у партнера.

Практично не буває ситуацій, коли формула прощання неочікувана для співрозмовника. Це буває як виняток, коли один з партнерів образив іншого. Зазвичай, перед тим як попрощатись, люди посилаються на необхідність йти. Наприклад: Мені пора йти. — На жаль, треба йти. — Час йти, чекає моя дру­жина.

Залишаючи гуртлюдей, незалежно від того, були ви відрекомендованічи ні, ви киваєте головою і всміхаєтесь на прощання тим, хто в цей час дивиться на вас. При цьому не слід занадто намагатися привернути увагу тих, хто не помічає вашого прощання.

Якщо треба залишити якусь зустріч, наприклад вечірку, дочасно, бажано знайти господиню і попрощатись з нею, не привертати зайвої уваги. Інакше можна цим спровокувати інших гостей і викликати таким чином дочасне за­вершення вечора.

Немає чіткого правила щодо потиску рук при прощанні. Часто потиск руки затримується вимовленням прощальних фраз. На прощання залежно від взаємин співрозмовники можуть поцілуватись. Це може бути також прощаль­ний погляд, помахи піднесеною рукою, поцілунок в руку.

Майже всі правила етикету гнучкі, але між нечемністю і стриманістю — велика відстань. Можна бути стримано чемним з людиною, яка вам симпати­зує, але ніщо не повинно заважати вам виявляти дружню прихильність до тієї особи, яка одразу сподобалась.

5. План розміщення учасників ділової зустрічі повинен бути заздалегідь продуманий, обумовлений і погоджений секретарями обох сторін.

Звичайно гості заходять до кабінету, господар встає (не зустрічає біля две­рей) зі свого стільця і підходить до місця, де розташувалися його співробітни­ки, вони разом вітають прибулих. Після обміну привітаннями і знайомства господар вказує членам прибулої делегації місце за столом переговорів.