Неформальні зустрічі. У разі, коли господарі запросили вас до традиційного японського ресто­рану, необхідно звернути увагу на взуття та шкарпетки — доведеться роззува­тися

У разі, коли господарі запросили вас до традиційного японського ресто­рану, необхідно звернути увагу на взуття та шкарпетки — доведеться роззува­тися. Тут не прийнято сидіти, поклавши ногу на ногу: це є ознакою того, що думки і висловлювання співрозмовника вас не цікавлять.

Багато японських бізнесменів люблять вирішувати складні питання за випивкою у приватних клубах, барах, домах гейш. Автор книги «Еще раз о японцах» Дж. Суорд зазначає: «Якщо президент японської фірми поведе вас по вечірніх закладах, ви згодом зрозумієте, що його підпис на рахунку, наприклад, з нічного бару має для ваших подальших спільних справ більш важливе значення, ніж його підпис на контракті». Уяпонському діловому світі відвідини ресторану не означає святкування прогресу в переговорах або підписання контракту. Ресторан - це місце, де ділові контакти продовжуються в дружній атмосфері, але часто в не менш інтенсивному темпі. Недаремно вважається, що найважливіші політичні і економічні рішення в Японії ухвалюються на нарадах політиків або президентів великих компаній в ресторанах в токійських районах Гиндза і Акасака.

Якщо ви отримали запрошення в «караоке-бар», приготуйтеся до того, що вас попросять виступити зі своїм яким-небудь танцювальним або вокаль­ним номером.

Отже, якщо японський партнер запрошує вас у ресторан, це важливий сигнал того, що ваша пропозиція цікава, і японці готові до продовження співпраці з вами. Відповідно, запрошення на вечерю слід розцінювати як знак більшої довіри, чим просто на ланч.

Починають обід, як правило, зі слів « я приймаю ». Домашній обід включає, зазвичай, рис, суп і три закуски. Урочистий обід включає рис, два супи, п'ять—сім варіантів закусок. На стіл виставляють все зразу й почи­нають, з рису, після чого переходять до інших страв. Японський посуд зроблено так, щоб його було зручно тримати в руці. Важлива частина етикету —підня­ти чашку до рівня грудей коли п'єте чи їсте рис. Європейську їжу їдять ножем і виделкою, а все інше за допомогою паличок. Японцеві буде дуже приємно, що ви володієте цим непростим мистецтвом, ще одна крижинка між вами буде розтоплена. Але не умієш - не їси. Не варто намагатися навчитися їсти паличками при всіх. Річ навіть не в тому, що відразу це ні у кого не виходить і над вами добродушно посміються. Найнеприємніше полягає в тому, що ви не зможете поїсти як слід. Крім того, якщо у нас бутерброд завжди падає маслом вниз, то в Японії падаючий з паличок шматочок їжі завжди потрапляє в тарілочку з соєвим соусом, бризки якого летять на білу сорочку. Це вже серйозно, оскільки може затьмарити вам настрій і всю атмосферу вечері. Японці завжди з розумінням віднесуться до невміння їсти паличками.

Увечері, як правило, спочатку п'ють пиво, потім саке, потім віскі. Японці п'ють немало, і швидко п'яніють. Але не варто сприймати це як норму поведінки. Якщо український партнер візьме зайвого, це буде відмічене і враховане при подальшому веденні справ. Коли японець пригощає спир­тним, підніміть свій келих, а потім відразу наповніть його келих. Відмова від спиртного може бути мотивована тільки медичним протипоказанням; не відмовляйтесь хоча б доторкнутись до келиха губами. Здебільшого це буде саке — рисова горілка 16—18 градусів, яку п'ють підігрітою до 30—40 градусів.

Японська їжа — це, мовби, приєднання до природи (коріння і риба). М'ясо тварин довгий час в Японії було заборонено за релігійними мотивами. Багато страв містять сиру рибу з рисом. До речі, слово «рис» («гохан») означає не лише зварений рис, а взагалі їжу.

Назви багатьох японських страв беруть свій початок зі старовинних ка­зок та легенд. Наприклад каппа — рис, морепродукти і огірок, темпура — овочі, риба й креветки в кип'яченій олії, сашимі — риба, соус і хрін.

Делікатесною і дорогою стравою вважається шароподібна риба фугу (собака-риба), в печінці та ікрі якої міститься отрута. Готувати її дозволяється лише фахівцям, які отримали спеціальну освіту і мають ліцензію. Вся складність приготування цього блюда в тому, що отрути в рибі має залишити­ся рівно стільки, щоб людина, яка споживає цю страву, відчула легкий стан ейфорії. Спробувати цю рибу все одне, що зіграти в «російську рулетку». Ра­зом з цим в середньому японці з'їдають 20 тонн фугу щорічно.

Екзотичною стравою є також сирий суші — майже жива риба (ошпарений «танцюючий» окунь) поверх рису або напівживі равлики.

Якщо ви не готові спробувати запропоновану вам страву, не робіть це де­монстративно. З'їжте маленький шматочок, а що залишилось змішайте. Це дуже дорогі страви і не спробувати їх, означає образити господарів. Якщо страва сподобалась, то все одне не слід з'їсти її всю, інакше господар поду­має, що ви голодні.

Після їжі палички необхідно покласти поруч з тарілкою або поперек неї. Встромлена в блюдо з рисом паличка означає смерть.

Чайна церемонія є частиною японської культури. На церемонії викорис­товується чай-пудра без цукру, що збивається маленькою щіточкою як бізе. Господарі можуть також запропонувати сентя — високоякісний зелений чай з молодих листочків.

В той же час Японія - частина азіатської культури. При спілкуванні в ресторані завжди слід бути готовим до деяких її специфічний проявів - ситій гикавці, колупанню зубочисткою в юшці і так далі.

Можна йти на компроміси і відносно багатьох інших елементів японської культури, з якими стикаєшся при веденні бізнесу в Японії, наприклад, розташовуватися на рогожах татамі так, як зручно, а не в класичній позі.