Посилання та цитування

Таблиця 1

Орієнтовна структура магістерської роботи

Уміння обрати тему, правильно її зрозуміти й оцінити з погляду своєчасності та соціальної значущості характеризує професійну підготовку магістранта. Для визначення актуальності достатньо 0, 5-1 сторінки, де висвітлюють головне – сутність проблемної ситуації.

Ступінь розв’язання проблеми за темою демонструє ґрунтовне ознайомлення магістранта зі спеціальною літературою за темою дослідження, його вміння систематизувати джерела, критично їх розглядати, виділяти суттєве, оцінювати зроблене раніше іншими дослідниками, визначати головне у сучасному стані вивчення теми. Матеріали такого огляду треба систематизувати в певному логічному зв'язку і послідовності. Оскільки робота магістранта розкриває відносно вузьку тему, то огляд праць попередників робиться тільки з питань обраної теми, а не за проблемою загалом. У вступі в огляді називають і критично оцінюють публікації, що мають безпосереднє відношення до обраної теми.

Від формулювання наукової проблеми логічно перейти до визначення мети дослідження та конкретних завдань, які будуть виконуватися відповідно до визначеної мети. Мета – це кінцевий результат, який планується отримати в результаті проведеного дослідження. Завдання, які ставить перед собою магістрант при виконанні роботи, як правило, подають у формі переліку (вивчити..., описати..., встановити..., виявити..., визначити…, вивести залежність..., сформулювати..., узагальнити..., здійснити..., розкрити..., розробити..., побудувати модель... тощо). Формулювати завдання необхідно якомога ретельніше, оскільки їх виконання становить зміст розділів роботи. Це важливо і тому, що назви розділів формулюються відповідно до мети і завдань дослідження. При цьому необхідно стежити, щоб назви розділів не були ширшими за тему дослідження.

Обов'язковим елементом вступу є визначення об'єкта і предмета дослідження. Об'єкт і предмет дослідження як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове.

Об'єктом роботи магістранта виступають економічні, організаційні, соціальні та інші процеси, явища, види діяльності, відносини, які відбуваються в межах організацій, підприємств, установ, секторів, комплексів, регіонів і економіці загалом. В об'єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Саме на нього спрямована основна увага магістранта, оскільки предмет дослідження визначає тему роботи, яка позначається на титульному аркуші як її назва.

Сукупність отриманих результатів повинна свідчити про наявність у випускника навичок наукового дослідження. Оскільки магістерська підготовка – це одна з перших спроб науково-дослідницької або науково-педагогічної діяльності, вимоги до неї не повинні передбачати обов'язкову наявність наукової новизни, оскільки ступінь магістра – це не науковий ступінь, а освітньо-кваліфікаційний рівень. Він свідчить про наявність у випускника умінь і навичок, які притаманні науковому працівникові, який лише розпочинає свою діяльність.

Методи дослідження – це інструментарій наукового пізнання: закони, закономірності, принципи, методи, функції та завдання, що спрямовують об’єкт і предмет дослідження на реалізацію основної мети та системи цілей функціонування організацій.

Перший розділ – загальнотеоретичний. У ньому повинен бути огляд економічної літератури з проблеми, яка вивчається, а також огляд методів дослідження даної проблеми, розкривається економічна суть теми. На засадах економічної теорії та її окремих складових дослідник аналізує різні погляди щодо даної проблеми і визначає свою особисту позицію, власну думку. Тут також необхідно показати загальногосподарську важливість проблеми загалом і значення своїх досліджень для економіки конкретного підприємства, організації, установи (без докладних розрахунків і обґрунтувань, які подаються в наступних розділах).

У першому параграфі даного розділу може даватися розгорнена характеристика загальної проблеми, з вирішенням якої пов'язана тема магістерської роботи. Для цього проводиться аналітичний огляд літературних джерел: монографій вітчизняних і зарубіжних авторів, матеріалів підручників, посібників, періодичних видань, законодавчих актів держави.

У другому параграфі можуть окреслюватися завдання щодо дослідження теми, її зв'язок з іншими питаннями, які мають суттєве значення для діяльності підприємства, установи, опис основних показників досліджуваного об’єкта у взаємозв'язку з визначеною темою дослідження, їх динаміка та тенденції.

У третьому параграфі можна дати характеристику теоретичних напрямків вирішення проблеми магістерської роботи, вказати обраний метод дослідження та його переваги перед іншими засобами.

У другому розділі належить здійснити аналіз стану об'єкта дослідження.

Основне завдання другого розділу – представити результати аналізу показників у аспекті досліджуваної проблеми. У процесі вивчення проблеми визначається справжнє становище об’єкта з досліджуваної сторони проблеми, виявляються недоліки та їх причини.

У першому параграфі висвітлюється:

- послідовність проведення досліджень щодо вирішення питань, які розглядаються;

- відповідність існуючої системи сучасним потребам управління, обліку, аналізу і контролю.

Отже, перший параграф розділу розкриває властивості об'єкта дослідження.

Другий параграф може охоплювати аналіз необхідних для досягнення мети роботи показників діяльності об’єкта дослідження. Студент повинен обґрунтувати і чітко визначити систему основних показників підприємства, установи, організації, різних інституцій для дослідження теми кваліфікаційної роботи.

У процесі обробки зібраних матеріалів складаються таблиці, будуються графіки, діаграми, розраховуються відносні, середні величини, проводяться їх групування, тобто створюється нова інформація.

Третій параграф зазвичай присвячується опису прийнятих допущень і робочих гіпотез, обґрунтування необхідності удосконалення стану об'єктів, що досліджуються. Допущення та робочі гіпотези про об'єкт дослідження є результатом екстраполяції та ідеалізації знань про об'єкт дослідження. На основі вивчення, обробки й узагальнення аналітичних матеріалів студент повинен виявити вплив позитивних і негативних факторів, установити причину недоліків, оцінити можливості підприємства, установи, організації щодо підвищення ефективності тих чи інших напрямків господарської діяльності.

Підкреслимо, що аналіз повинен стосуватися лише тієї сторони діяльності, яка є предметом дослідження даної роботи.

У третьому розділі окреслюються шляхи вирішення проблем, виявлених у ході дослідження, вносяться пропозиції щодо впровадження розроблених магістрантом заходів, їх економічної ефективності. Цей розділ повинен містити конкретні економічні й соціально обґрунтовані пропозиції щодо прийняття стратегічних або проектних рішень становлення, розвитку та діяльності суб’єкта, який досліджується, використання його ресурсного, науково-технічного, організаційного та інфраструктурного потенціалу.

Бажаною та рекомендованою вимогою до третього розділу магістерської роботи для студентів зі спеціальності " Економіка підприємства" є розрахунок економічного або обґрунтування соціального ефекту від упровадження пропозицій автора у практику роботи конкретного підприємства. Якщо йдеться про абсолютно нову технологію, що вдосконалює процес організації чи управління, необхідно врахувати не тільки позитивний ефект, але й розрахувати та порівняти з цим ефектом обсяг пов’язаних з ним витрат у процесі впровадження.

Цей розділ може містити опрацювання зарубіжного досвіду діяльності об’єкта дослідження та використання його для вирішення проблем в Україні.

Не допускається проектування в магістерській роботі заходів, які вже розроблені та впроваджені в діяльності підприємства.

Також до кожного з розділів можуть подаватися висновки. Висновки до розділів повинні містити коротку суть отриманого результату з цифрами і фактами; формулювання новизни цього результату; обґрунтування достовірності результату; пояснення практичної цінності результату.

Загальні висновки – найбільш показова і відповідальна частина роботи. Більшість із тих, хто знайомиться із завершеною роботою, в першу чергу звертають увагу на висновки, які повинні мати лаконічний, конкретний характер. У них мусить бути відображений основний зміст проведеного дослідження, його результати. Висуваючи ті чи інші пропозиції, потрібно зазначити їх ефективність.

У пропозиціях потрібно дати рекомендації щодо впровадження розроблених студентом заходів, їх економічної ефективності, доцільності застосування у практичній діяльності.

Після загальних висновків подається список використаних джерел, який свідчить про обсяги опрацьованої літератури.

Додатки – це схеми, таблиці, діаграми, графіки, звітність, інші матеріали, які переобтяжують текст основної частини роботи, але необхідні для її сприйняття. За змістом додатки можуть бути різноманітними. Для них характерні проміжні математичні доведення, формули і розрахунки, таблиці допоміжних цифрових даних, копії документів, витяги зі звітних матеріалів, виробничі плани та програми, розрахунки економічного ефекту, інструкції та методики, опис алгоритмів і програм розв’язання задач на ПЕОМ, розроблені під час виконання роботи випускника, окремі положення інструкцій і правил, ілюстрацій допоміжного характеру.

3. ПІДБІР ТА ВИВЧЕННЯ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ І ПРАКТИЧНИХ МАТЕРІАЛІВ

Новизна та рівень використаної в магістерській роботі літератури особливо позначається на якості теоретичного розділу. Враховуючи зміни у трактуванні соціально-економічних явищ і процесів, впровадження нових напрямків у вітчизняну економічну науку, літературу належить підбирати останніх років видання, серед якої можна було б знайти різні підходи до розв’язання досліджуваної проблеми, а також висвітлення різних аспектів проблеми.

При цьому студент повинен не тільки викласти думку авторів з того чи іншого питання, але й визначити власний погляд, критично оцінити позицію авторів монографій і статей.

Найновіші теоретичні викладки та конкретні дані про діяльність підприємств, організацій, установ публікуються в спеціальній періодичній літературі. Тому, в першу чергу, варто ознайомитися зі статтями спеціальних наукових часописів, насамперед таких як: „Економічна теорія”, „Економіка України”, „Україна: аспекти праці”, „Економіст”, „Галицькі контракти”, „Бухгалтерський облік і аудит” та ряд інших.

Опрацьовуючи статті, треба робити нотатки, в яких коротко фіксуються основні думки, висновки, конкретні дані.

Працюючи з монографічною літературою, спочатку необхідно уважно перечитати зміст книги і відібрати ті її розділи, які найбільш відповідають темі дослідження, і теж зробити нотатки. На цитати й погляди інших авторів у тексті магістерської роботи повинні бути посилання.

Особливо уважним треба бути з цифровим матеріалом; у магістерській роботі на всі узяті з літератури цифрові дані повинні бути посилання на джерела; помилки і неточності не допускаються.

Для прискорення та полегшення пошуку необхідної літератури потрібно користуватись алфавітним і систематичним каталогами, реферативними журналами, бібліографічними довідниками. Всю підібрану літературу доцільно звести в картотеку. У картотеку вписується мовою оригіналу прізвище автора, місце видання і видавництво, рік видання, сторінки книги (журналу).

Крім реквізитів літературного джерела, в картотеку рекомендується записувати його короткий зміст. Така форма картотеки найбільш зручна в роботі. Картотеку доцільно вести за розділами магістерської роботи.

Збирання необхідного для магістерської роботи матеріалу фактично починається з роботи над літературою. Однак головне завдання на цій стадії також полягає в тому, щоб отримати достатню інформацію для аналітичного другого та проектного третього розділів магістерської роботи.

Для успішного збирання матеріалів необхідно в обов'язковому порядку вивчити систему документів статистичної, бухгалтерської та оперативно-технічної звітності підприємства. Спочатку необхідно ознайомитися з основною номенклатурою статистичної та бухгалтерської звітності. Після цього – опрацювати річну та квартальну звітність. Для більш глибокого вивчення можна скористатися положеннями та інструкціями про порядок складання статистичної та бухгалтерської звітності.

Коли ж у магістранта сформується уявлення про структуру основних форм звітності, необхідно вивчити склад документів первинного обліку, головну увагу приділяючи джерелам інформації з досліджуваних питань.

Існує два способи збирання вихідної інформації. Перший – копіювання окремих звітних документів, у яких міститься потрібна інформація, і другий – виписування даних в окремі зошити чи на листки, картки. Для написання магістерської роботи більш прийнятний другий спосіб, хоча ліпше мати повний набір звітних документів, у яких знаходиться інформація з питань, що вивчаються.

Вибравши показники і методику, можна перейти до безпосереднього аналізу зібраного матеріалу. При цьому необхідно дати динаміку основних техніко-економічних показників роботи підприємства, організації, установи за останні 3-5 років. Ці дані варто оформити у вигляді таблиць, діаграм, графіків та ін. Для кількісної оцінки впливу кожного із чинників на кінцеві результати доречно побудувати або використати оптимізаційні чи факторні моделі і провести їх аналіз. Також можна використовувати методи ланцюгових підстановок, факторного аналізу та моделювання показників кореляційного та регресивного аналізу, математичного програмування, комплексної оцінки економічного стану тощо. Для скорочення часу при проведенні обчислень і більш повного охоплення впливу чинників на результати виробничо-господарської діяльності підприємств, організацій, установ доцільно використовувати економіко-математичні методи аналізу та ПК.

4. ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ МАГІСТЕРСЬКОЇ РОБОТИ

Глибокі теоретичні знання, вміння використовувати їх стосовно об'єкта й предмета дослідження є основою виконання магістерської роботи.

Студенту надається право вільного вибору теми магістерської роботи і керівника. Тема, яку обрав студент, потребує уточнення і конкретизації залежно від предмета та об'єкта дослідження, а також конкретного підприємства. Після вибору теми студент повинен порадитись з практичними працівниками підприємств, організацій, установ, наскільки тема забезпечена необхідними матеріалами, чи можливо їх одержати та використати.

Студент повинен подати письмову заяву про закріплення за ним теми магістерської роботи із зазначенням назви підприємства та побажанням щодо наукового керівника. Заява подається на ім'я завідувача кафедри, який призначає наукового керівника роботи.

За затвердженими темами магістерських робіт розробляються завдання для кожного студента. Обсяг завдання повинен відповідати часу, що відводиться на цю роботу згідно з графіком навчального процесу. У завданнях на магістерські роботи передбачаються основні питання відповідно до теми, план-графік виконання роботи.

Основними обов'язками керівника магістерської роботи є:

- участь у закріпленні тем магістерських робіт, розробці та видачі завдань на роботу кожного студента;

- надання допомоги студентам у визначенні переліку питань і матеріалів, які вони повинні вивчити і зібрати;

- консультації студентам з питань порядку та послідовності виконання магістерської роботи, обсягу та змісту окремих розділів, розрахункової, графічної частини роботи, допомога студентам у розподілі часу на виконання окремих частин роботи тощо;

- надання допомоги студентам у підборі літератури для виконання магістерських робіт;

- регулярна перевірка дотримання графіків виконання робіт;

- надання відгуку на магістерську роботу;

- присутність при попередньому захисті на кафедрі і основному захисті магістрантами магістерських робіт.

До направлення студентів на магістерську практику з ними проводиться вступна бесіда завідувача кафедри та/чи наукового керівника, де розглядаються загальні положення щодо практики, обсяг роботи, орієнтовний план, оформлення розрахункової частини, орієнтовний розподіл часу на виконання окремих частин роботи, особливості підбору матеріалів для магістерської роботи, ознайомлення з етапами плану-графіка виконання роботи.

Графік виконання та захисту магістерських робіт затверджується керівниками та завідувачем кафедри (дод. Ж).

Магістерські роботи виконуються студентами у навчальному закладі, а також на підприємствах, в організаціях і установах. У навчальних закладах створюються умови магістерського проектування, забезпечуються підручники, навчальні посібники, необхідні довідники, законодавчі, інструктивні та нормативні матеріали, журнали та інша потрібна література. На підприємствах, в організаціях та установах виділяються місця для роботи студентів.

У визначений термін, відповідно до графіка, студент зобов'язаний звітувати перед науковим керівником про виконану ним роботу. В разі несвоєчасної подачі частин магістерської роботи на перевірку керівнику студент може бути не допущений до захисту магістерської роботи.

Після закінчення роботи керівник перевіряє та підписує її, студент подає її на кафедру для проведення попереднього захисту. Коли студент урахував усі зауваження, отримані при попередньому захисті, і виправив недоліки, оправлена у тверду палітурку магістерська робота направляється на рецензію висококваліфікованому фахівцю-практику.

Робота, яка відповідає вимогам, пройшла попередній захист, має відгук наукового керівника та зовнішню рецензію, допускається завідувачем кафедри до захисту.

5. ОФОРМЛЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Роботу на присвоєння освітньо-кваліфікаційного рівня магістра подають у вигляді спеціально підготовленого рукопису у твердій обкладинці.

5.1. Загальні вимоги

Титульний аркуш роботи оформлюється за стандартним зразком, що має ряд обов’язкових елементів. Зразок подається в додатку А.

Магістерська робота друкується на комп’ютері на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (210× 297 мм) у текстовому редакторі Microsoft Word, шрифт Times New Roman розміру 14 з 1, 5 міжрядковим інтервалом. Для формул і графіків використовують стандартні вмонтовані в текстовий редактор режими. Параметри абзацу – 1, 25 см.

Обсяг магістерської роботи повинен налічувати 100-120 сторінок.

До загального обсягу роботи не входять додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки, але всі сторінки зазначених елементів роботи підлягають нумерації на загальних засадах.

Друкуючи текст роботи, необхідно залишати поля таких розмірів, мм: ліве – 30, праве – 10, верхнє – 20, нижнє – 20.

Шрифт друку має бути чітким, виділень жирним шрифтом і курсивом у тексті повинно бути мінімум (крім заголовків структурних частин і підрозділів). Підкреслення слів застосовувати не рекомендується.

Після того, як робота надрукована, її необхідно уважно прочитати й акуратно виправити всі друкарські помилки. Робота подається до захисту добре вичитаною.

Заголовки структурних частин роботи ЗМІСТ, ВСТУП, РОЗДІЛ, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ, ДОДАТКИ друкують великими літерами, жирним шрифтом, симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, то їх розділяють крапкою.

Відстань між заголовком структурної частини та підрозділом або структурної частини та текстом повинна дорівнювати двом інтервалам.

Кожну структурну частину роботи треба починати з нової сторінки. Параграф не є структурною частиною роботи, тому відстань між текстом попереднього підрозділу і заголовком наступного підрозділу та текстом повинна дорівнювати 2 інтервалам.

Зразок оформлення змісту магістерської роботи наведено у додатку Б.

У кваліфікаційній роботі може бути використано декілька основних видів „Переліку” (додаток В).

5.2. Нумерація

Нумерація сторінок, розділів, пунктів, рисунків, таблиць, формул подається арабськими цифрами без знака №.

Титульний аркуш є першою, хоч на ній номер сторінки не ставиться, зміст і вступ – другою, третьою і т.д. сторінками роботи. Номер сторінки проставляють у правому верхньому куті без крапки.

Такі структурні частини роботи як зміст, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера. Всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини друкованої роботи, нумеруються звичайним способом. Не нумеруються лише їх заголовки, тобто не можна друкувати: " 1.Вступ" або " Розділ 5. Висновки". Номер розділу ставлять після слова РОЗДІЛ, після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

Якщо в розділі наявні підрозділи, то номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. У кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: " 2.3." (третій підрозділ другого розділу). Далі у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

5.3. Ілюстрації, таблиці, формули

Ілюстрації (схеми, графіки) і таблиці подаються в роботі після тексту, де вони згадані, з обов’язковим посиланням на них у тексті. Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розташовуються послідовно під ілюстрацією. Якщо ілюстрація розміщена на окремій сторінці роботи, її зараховують до загальної нумерації сторінок.

Ілюстрації позначають словом „Рис.” і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка, наприклад: Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу), Рис. 1.3, Рис. 2.1.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу арабськими цифрами. У правому верхньому куті розміщують напис „Таблиця” із зазначенням її номера (без знаку №). Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад, таблиця 1.2 (друга таблиця першого розділу). При переносі частини таблиці на інший аркуш (сторінку) пишуть слова: „Продовження табл.” і вказують номер таблиці, наприклад, „Продовження табл.1.2”. Заголовки таблиць мають відповідати її змісту, бути короткими, чітко визначеними. Їх друкують над таблицею симетрично до тексту. Назву і слово „Таблиця” починають з великої літери.

Заголовки граф таблиць починаються з великої літери, підзаголовки – з маленької, якщо вони одне речення із заголовком, і з великої, якщо вони самостійні. Висота рядків повинна бути не менше 8 мм. Рядок з порядковими номерами граф до таблиці включають тоді, коли на них є посилання, або таблиця переноситься на наступну сторінку.

Зразок оформлення таблиць та рисунків подано у додатку Д.

При використанні формул необхідно дотримуватися певних техніко-орфографічних правил.

Найбільші, а також довгі і громіздкі формули, котрі мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується і всіх нумерованих формул. Невеликі й нескладні формули, які не мають самостійного значення, вписують усередині рядків тексту.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони подані у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова " де" без двокрапки.

Рівняння і формули розміщуються симетрично до тексту, виділяться з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишати не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його треба перенести після знаків рівності " =" або після знака " +", мінус " -", множення " × ", ділення ": ".

Нумерувати належить лише формули, подані в окремому рядку. Інші нумерувати не рекомендується.

Формули в магістерській роботі (якщо їх більше однієї) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу). Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули.

Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації.

Зразок оформлення формул у тексті подано у додатку Е.

Посилання та цитування

У посиланні в тексті роботи на використані джерела необхідно зазначати порядковий номер за переліком джерел і виділяти квадратними дужками, наприклад, „…у працях [2-7]…”, „…[26; 32; 41]…”, „… у праці [54]…” тощо.

Якщо в тексті роботи необхідно зробити посилання на конкретну сторінку відповідного джерела, то це робиться так: цитата в тексті „…наукові основи побудови податкової системи…” [6, с. 3]. У дужках цифра 6 означає джерело в списку використаних джерел, а цифра 3 – сторінку в цьому джерелі.

У випадку використання відомостей, матеріалів з монографій, оглядових статей, інших джерел у посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання в роботі.

Для підтвердження власних аргументів автору необхідно наводити цитати з авторитетного джерела. Це вимагає точного відтворення цитатного тексту. Вимоги до цитування такі:

- текст цитати починається та закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання;

- цитування повинно бути без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора;

- кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

- при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами) треба бути граматично точними у викладі думок автора і давати посилання на відповідне джерело (лапки при цьому не використовуються).