Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Гормони.
|
|
· Паратгормон безпосередньо не впливає на абсорбцію кальцію у кишечнику, але є активатором ниркового ензиму 1-α -гідроксилази, якийрегулює утвореннякальцитріолу–1, 25-(ОН)2-D3. Останній безпосе-редньо сприяє засвоєнню Са.
· Кальцитонін також не має безпосереднього впливу на засвоєння Са, але як інгібітор 1-α -гідроксилази інгібує активацію вітаміну D3, тим самим зменшуючи надходження Са з їжею.
· Глюкокортикоїди знижують засвоєння Са.
Нормальна концентрація Сa++ у крові дорослої людини становить 2, 15 – 2, 50 ммоль/л. Цей показник змінюється залеж-но від віку та статі.
Кальційміститься у крові у трьох основних формах:
· вільний, або іонізований Са++, здатний дифундувати у клітини;
· кальцій, зв′ язаний з альбумінами;
· сполуки кальцію з органічними кислотами.
Близько 40 % усього Са міститься у іонізованій, фізіоло-гічно активній формі. Всі три форми кальцію знаходяться у рівновазі одна з однією. Позаклітинний пул Са обмінюється впродовж доби 33 рази, проходячи через кишечник, нирки, кістки. Порушення його надходження з їжею чи реабсорбції у нирках і кишечнику впливає на концентрацію Са у крові та позаклітинній рідині.
Поширення у тканинах. Загальний вміст кальцію в організмі людини становить 25–35 моль (100 – 170 г). Близько 99 % його зосереджено у кістках у вигляді карбонатів та фосфатів кальцію, приблизно 0, 5 % – у м′ яких тканинах, 0, 1% – у позаклітинній рідині. Лише 1 % фіксованого кальцію може віль-но обмінюватися з його розчиненими фракціями, але це істотно впливає на стан кісткової тканини та її механічну міцність.
Підтримання сталої концентрації кальцію в організмі відбувається за рахунок його трьох основних джерел:
· всмоктування у кишечнику;
· реабсорбції у нирках;
· резорбції з кісток.
У випадку, коли два перших джерела не можуть забезпечити нормальний вміст Са++ у крові, він починає вимиватися з кісток, що призводить до їх руйнування і розвитку остеопорозу. Для підтримання нормального балансу Са++ в організмі людини його надходження з їжею повинно повністю перекривати втрати.
Екскреція та регуляція рівня Са++. Кальційсекретується у кишечник у складі жовчі та кишечного соку. Екскреція Са з фекаліями не є основним шляхом його виведення. Видалення Са з калом перевищує його абсорбцію в ШКТ у випадку, коли їжа містить значну кількість речовин, що перешкоджають засвоєн-ню Са з кишечнику.
Основна кількість кальцію виводиться з організму з сечею. Близько 250 ммоль/добу Са++ фільтрується нирками, з яких 95 % реабсорбується у проксимальних ниркових канальцях незалежно від гормональної регуляції.
Залишок Са зворотно всмоктується у дистальних канальцях нирок під впливом паратгормону(ПТГ). Рівень іонізованого Са++ у сироватці крові є основним регуляторним механізмом секреції ПТГ. Регуляція відбувається за принципом негативного зворотного зв′ язку. За аналогічним механізмом кальцитріол– 1, 25-(ОН)2-D3 та гіпермагніємія інгібують вивільнення ПТГ.
Паратгормон:
· стимулює активність остеокластів, що призводить до резорбції кісток і підвищення концентрації Са++ та РО43- у крові; разом із тим дуже повільно активує остеобласти;
· сприяє реабсорбції кальцію у дистальних і секреції фосфатів у проксимальних канальцях нирок;
· активує перетворення кальцидіолу [25-ОН-D3] на кальци-тріол [1, 25-(ОН)2-D3], сприяючи тим самим абсорбції Са з кишечнику.
Кальцитонін є антагоністомпаратгормонута кальцитріолу. Гіперкальціємія сприяє вивільненню кальцитоніну, який інгібує остеобласти і резорбцію кісток. Гіпокальціємія має проти-лежний ефект – знижує продукцію кальцитоніну.
Біологічна роль
В організмі людини кальцій бере участь у:
· кальцифікації кісток і зубів. Остеобласти секретують лужну фосфатазу, яка гідролізує відповідні фосфорні ефіри.
· Процесах коагуляції.
· Нервово-м′ язовій передачі, нервовій збудливості.
· Скороченні м′ язів, підтримані нормального серцевого ритму.
· Активації окремих ензимів як кофактор.
· Реалізації гормональної дії як вторинний та третинний посередник.
· Регуляція проникністі клітинних мембран.
Причини та ознаки гіпер- та гіпокальціємії
Гіперкальціємія виникає внаслідок:
· первинного гіперпаратиреоїдизму, або ектопічної секреції ПТГ гормонпродукуючою пухлиною;
· розвитку злоякісних пухлин та метастазування у кістки, онкогематологічних хвороб;
· ендокринних порушень – гіпертиреозу, акромегалії та ін.;
· гіпервітамінозівА і D3 ;
· туберкульозу, саркоїдозу;
· зневоднення, гострої ниркової недостатності;
· використання лікарських засобів, які викликають гіперкальціємічний ефект;
· ідеопатичній гіперкальціємії новонароджених;
· підвищенні вмісту альбумінівкрові при дегідратації або глобулінів.
Ознаки гіперкальціємії: втрата апетиту, слабкість, судоми, спрага, нудота, блювання, утворення каменів у нирках та сечовивідних шляхах, схильність до тромбоутворення, порушен-ня нервової та м′ язової систем, болі у кістках і животі, порушення серцевої діяльності.
Гіпокальціємія розвивається при:
· недостатності Са у їжі, незбалансованому харчуванні – вживанні великої кількості солі, алкогольних напоїв, міцного кофе та чаю, які сприяють виведенню Са з організму;
· гіпопаратиреоїдизмі, псевдопаратиреоїдизмі;
· гіпоальбумінемії, внаслідок недостатності харчування, маль-абсорбції, нефротичного синдрому, хронічних та гострих захворювань печінки;
· дефіциті вітаміну D, недостатній сонячній інсоляції;
· захворюваннях нирок та хронічній нирковій недостат-ності, які супроводжуються дисфункцією та некрозом канальців нирок, гіперфосфатемією, зниженням синтезу кальцитріолу;
· довготривалому лікування діуретиками типу фуросеміду;
· хворобі Аддісона, перніціозній анемії, гострому панкреатиті, рахіті, остеомаляції, дефіциті магнію, гіпотиреозі, кахексії, гіпокальціємії новонароджених;
· використання протипухлинних та протисудомних засобів.
Ознаки недостатності кальцію:
· у маленьких дітей нестача Са проявляється затримкою розвитку, росту, рахітом, викривленням кінцівок, болями у животі, безсонням;
· у підлітків – судомами кінцівок, болями у кістках, швидкою втомлюваністю, частими застудами, алергією, затримкою росту;
· у середньому та похилому віці – швидкою втомлюваністю, сонливістю, слабкістю та онімінням кінцівок, судомами м′ язів, остеопорозом, болями у хребті, карієсом зубів, частими переломами кінцівок, гіпертонією, порушенням пам’яті, безсонням, ревматизмом, захворюваннями крові та судин, патологією нирок.
6.1.4. Магній(Mg)
Магній– один із чотирьох найбільш поширених і важливих катіонів в організмі людини. Він міститься всередині всіх живих клітин, тобто є внутрішньоклітинним іоном.
Поширення у природі та добова потреба
Магнійзначно поширений у рослинах та практично у всіх тканинах тварин. Щоденне споживання Mg++становить близько 10–12 ммоль і покриває його потребу – 8 ммоль/добу, надлишок виводиться переважно з сечею.
Джерела:
· продукти рослинного походження: горіхи, мигдаль, фініки, зернові культури, пшеничні висівки, вівсяна крупа, квасоля та інші бобові, шпинат, салат, зелень буряку, кольрабі, какао, чорнослив, курага, шоколад, свіжі фрукти (особливо банани), лимони, грейпфрути, яблука;
· продукти тваринного походження: молочні продукти, сир, яйця, морська риба;
· магній також надходить в організм із жорсткою водою.
Добова потреба у магнії для дорослої людини становить 300 – 400 мг/добу.
Рекомендоване добове споживання:
· дорослі чоловіки: 400 мг;
· дорослі жінки: 350 мг;
· новонароджені до 3 місяців: 55 мг;
· підлітки 11–14 років: 280 мг;
· вагітні: 500 мг.
Потреба у магнії збільшується при фізичних навантаженнях, у спортсменів під час тривалих та інтенсивних тренувань, при стресах, вагітності, годуванні груддю, у людей похилого та старечого віку.
Метаболізм
Всмоктування магнію. За добу в організм людини надходить близько 200–300 мг магнію. Основним джерелом його є зелені овочі, в яких Mg++ міститься у складі зеленого рослин-ного пігменту, магнійпорфірину – хлорофілу. Лише ⅓ магнію, що надходить з їжею, всмоктується у тонкому кишечнику, решта – екскретується з фекаліями.
Фактори, які впливають на абсорбцію Mg++у кишечнику:
· кількість магнію у їжі прямо пропорційна його абсорбції. Коли надходження подвоюється, всмоктування теж збільшу-ється вдвічі і навпаки.
· Кальційїжі інгібуєзасвоєння магнію у зв'язку з тим, що обидва іони використовують загальний транспортний меха-нізм для переміщення через мембрану кишечнику. Оптимальне співвідношення (Са: Mg = 1: 0, 7).
· Стан ШКТ. При ушкодженні слизової оболонки кишечнику або порушенні його функцій всмоктування магнію знижується.
· Гормони. Паратгормон, соматотропін та вітамін D сприяють абсорбції магнію з кишечнику.
· Інші фактори:
o білкова дієта сприяє засвоєнню Mg++ з їжі;
o жирні кислоти, фосфати зменшують абсорбцію Mg++.
Нормальна концентрація Mg++ у сироватці крові колива-ється від 0, 65 – 1, 2 ммоль/л і підтримується строго у межах норми.Вміст магнію у крові не відображає його загальної кількість в організмі.
Поширення у тканинах. Загальна концентрація магнію в організмі людини становить 1000 ммоль. Дві третини його зосереджено в кістках, 1 % – у позаклітинній рідині, залишок – у м′ яких тканинах. Приблизно 15 % усього Mg++ постійно обмінюється з тканинами. У м′ язах міститься 20 % «мобільного» магнію, у кістках – лише 2 %, але Mg++ із кісток може швидко мобілізуватися за необхідності.
Екскреція. Основна кількість магнію, близько 60–80 %, виділяється з організму з фекаліями, незначна – з потом, решта – з сечею.
Фактори, які впливають на реабсорбцію Mg++у нирках:
· збільшення вживання Са++ з їжею підвищує екскрецію Mg++ із сечею;
· гормони, що збільшують виведення Mg++, – антидіуретич-ний гормон, соматотропін, альдостерон, тиреоїдні гормони;
· паратгормон, навпаки, знижує екскрецію магнію шляхом безпосереднього впливу на реабсорбцію іона у ниркових канальцях;
· вживання алкоголю збільшує виділення Mg++ вдвічі, тому хронічні алкоголіки страждають на гіпомагніємію.
Біологічна роль Mg++
Магнійє важливим регулятором біохімічних та фізіологіч-них процесів в організмі людини:
· підтримує активність ферментів. Магній– кофакторбільш ніж 300 ензимів: креатинкінази, аденілатциклази, лужної фосфатази, пептидаз, рибонуклеаз, кокарбоксилаз, ферментів гліколізу, синтезу білків, трансмембранного транспорту;
· бере участь у нервово - м′ язовому збудженні. Магнійвзаємодіє з Са, впливає на збудливість клітинних мембран і їх електричні властивості. Високий рівеньMg++знижує нер-вову провідність, низький – викликає гіперзбудливість і тетанію.
o Магнійє фізіологічним антагоністомСа. В організмі ці два іони повинні знаходитися у певній рівновазі.
o У кардіоміоцитах магній бере участь у спряжених процесах «збудження-скорочення-розслаблення», ви-казуючи дію, протилежну Са.
· є складовою частиною кісток і зубів – більше 70 % магнію зосереджено у кістках у вигляді апатиту, у складі зубної емалі та дентину.
Причини та ознаки гіпер- та гіпомагніємії
Гіпермагніємія
Надлишок магнію спостерігається значно рідше, ніж його недостатність, оскільки він ефективно відфільтровується нир-ками. Гіпермагнієміяможе розвинутися внаслідок зневоднення, неконтрольованого цукрового діабету, недостатності кори надниркових залоз, гіпотиреозу, прогресуючої та гострої ниркової недостатності.
Ознаки гіпермагніємії – спрага, почервоніння шкіри, параліч дихання, зупинка серця.
Гіпомагніємія
Терміном «магнієвий дефіцит» позначається загальна недостатність магнію в організмі. У зв'язку з тим що звичайна їжа містить недостатньо магнію, дефіцит його характерний для населення всього світу. Гіпомагніємія– зниження концентрації магнію у крові. Зазвичай зниження кількості Mg++ у крові свідчить про недостатність його у всьому організмі. Постійна нестача магнію викликає значні функціональні порушення в усіх органах. Зниження вмісту магнію на 50 % від норми призводить до зупинення серця та смерті людини.
Причиною нестачі магнію може бути порушення харчування (вживання алкоголю, надмірної кількості чорного чаю, кофе, солодощів, солоних страв), умови життя, а також такі хвороби, як: мальабсорбція, гіпотермія, Квашіоркор, гіпертиреоз, хроні-ний алкоголізм, цироз печінки, біла гарячка, захворювання нирок, первинний альдостеронізм. Вагітність та лактація, гор-мональна контрацепція, стрес, фізичне перенавантаження, довготривале використання діуретиків, антибіотиків, цитоста-тиків також призводять до розвитку магнієвого дефіциту.
Ознаки недостатності магнію:
· психічні та неврологічні прояви:
o синдром «хронічної втоми», який супроводжується слабкістю, дратівливістю, нездужанням, зниженням фізичної активності;
o послаблення концентрації уваги та розумової актив-ності, депресія, страх, головний біль, галюцинації, безсоння;
· серцево-судинні прояви:
o порушення кровообігу та тенденція до тромбоутво-рення, підвищення артеріального тиску, тахікардія, серцева аритмія;
· м′ язові прояви:
o судоми скелетних м′ язів, тремтіння, підвищення скорочення м′ язів матки, що призводить до передчасних пологів, викиднів;
· інші прояви:
o випадіння волосся, ламкість нігтів, карієс;
o розвиток токсикозу та патології вагітності;
o бронхоспазм, нудота, блювання, спазми кишечнику, проноси, запори та ін.