Сутність конкуренції в банківській сфері

Конкуренція в банківській сфері є динамічним процесом, у ході якого комерційні банки, шляхом використання інструментів маркетингу, намагаються розширити ринкову частку, збільшити обсяги продажів банківських продуктів і послуг, досягти високого прибутку.

Сферою банківської конкуренції є ринок банківських продуктів і послуг.

Сучасні комерційні банки є суб’єктами майже усіх ринкових секторів, а саме:

- ринок засобів виробництва: комерційні банки виконують роль продавців банківських продуктів і послуг для підприємств (розрахункове обслуговування, ведення рахунків, управління фінансами корпорацій), фінансових посередників (кредитування виробничих об’єктів), покупців виробничих ресурсів (придбання офісного обладнання);

- ринок предметів споживання: комерційні банки виконують роль фінансових посередників (видача позичок на споживчі цілі), покупців (організація прийомів у рамках роботи з громадськістю);

- ринок праці: комерційні банки використовують цей ринок як цільову галузь кадрової політики;

- ринок інтелектуально-інформаційного продукту: комерційні банки виконують роль продавців (фінансове консультування), покупців (ІТ-технології);

- фінансові ринки: комерційні банки виконують роль покупця (купівля тимчасових прав на грошові ресурси вкладників, купівля цінних паперів, валюти, дорогоцінних металів), продавця (видача позичок, продаж цінних паперів, валюти, дорогоцінних металів).

Існує три типи конкуренції в банківській сфері:

1) конкуренція між комерційними банками, що традиційно поділяються на універсальні і спеціалізовані;

2) конкуренція між великими союзами банківського капіталу;

3) конкуренція між комерційними банками, небанківськими фінансово-кредитними інститутами і не фінансовими організаціями.

У банківській сфері вільна конкуренція викликає концентрацію. Деякі банки поглинаються більш сильними конкурентами, інші формально зберігаючи самостійність, фактично підпадають під вплив більш сильних конкурентів: відбувається злиття банків. Кількість банків скорочується, але збільшуються їхні розміри, зростає обсяг реалізації банківських продуктів та послуг.

Великі союзи банківського капіталу прагнуть до монополістичної угоди, до об’єднання банків. Масштабні фінансові операції комерційних суб’єктів господарської діяльності все частіше потребують зусиль не окремого банку, а декількох провідних банків.

Централізація банківського капіталу має прояв у злитті великих банків у банківські об’єднання, у розширенні філійної мережі великих банків.

Банківські об’єднання – банки-гіганти, які відіграють пануючу роль у банківському секторі. Існує кілька видів банківських об’єднань:

Банківські картелі – угоди, що обмежують самостійність окремих банків і вільну конкуренцію між ними шляхом узгодження і встановлення однакових процентних ставок. Проведення однакової дивідендної політики тощо.

Банківські синдикати або консорціуми – угоди між декількома банками щодо спільного проведення великих фінансових операцій.

Банківські трести – об’єднання, що виникають шляхом повного злиття декількох банків, причому відбувається об’єднання капіталів цих банків і здійснюється єдине управління ними.

Банківські концерни – об’єднання багатьох банків, які формально зберігають самостійність, але знаходяться під фінансовим контролем одного великого банку, що скупив контрольні пакети їхніх акцій.

У сучасних умовах комерційним банкам складають конкуренцію небанківські фінансово-кредитні інститути (страхові компанії, пенсійні фонди, інвестиційні фонди тощо) і не фінансові організації (пошта, торгові дома тощо).