Обмін речовин та енергії у дітей дошкільного віку.

ЛЕКЦІЯ 6

Тема: Морфологічні та функціональні особливості дітей дошкільного віку: обмін речовин та енергії, травна, дихальна та видільна системи.

Мета: поглибити теоретичні знання з питань закономірностей росту та розвитку дітей молодших вікових груп, ознайомити студентів з особливостями будови та функцій основних фізіологічних систем дітей переддошкільного і дошкільного віку.

Професійна спрямованість: дана тема допоможе майбутнім вчителям при роботі з дітьми різних вікових груп.

Основні поняття: обмін речовин, асиміляція, дисиміляція, основний обмін, загальний обмін, протеази, ліпази, амілази, видільні процеси, нирки, дихальний об’єм.

Методи: розповідь, бесіда.

Питання по темі для самостійного вивчення:

1. Вікові зміни у системі крові дошкільників.

2. Особливості функціонування аналізаторів у дошкільному віці.

Запитання для самоаналізу та самооцінки:

1. Логічні задачі. Чому у дітей дошкільного віку величина АТ нижча, порівняно з дорослими?

Які чинники призводять до змін форми хребта у цьому віці?

2. Творчо – фахові завдання:

Особливості розвитку дітей дошкільного віку

План

1. Обмін речовин та енергії у дітей дошкільного віку.

2. Особливості функціонування системи травлення дітей дошкільного віку.

3. Особливості функціонування системи виділення дітей дошкільного віку.

4. Особливості дихальної системи дітей дошкільного віку.

Вступ

Обмін речовин – це обмін між організмом і навколишнім середовищем. Це зміни, які зазнають речовини з моменту надходження їх через травний канал до моменту виведення.

Обмін речовин складається з 2 процесів:

ü Асиміляція або анаболізм – це синтез складних органічних молекул з простих – ендотермічні реакції (поглинання енергії).

ü Дисиміляція або катаболізм – це руйнування складних органічних речовин до простих сполук, при цьому виділяється енергія – екзотермічні реакції.

Обмін речовин складається з обміну білків, жирів, вуглеводів, їхнього руйнування та синтезу а також з водно-сольового обміну. Руйнування відбувається в процесі біологічного окиснення до простих молекул (СО₂ і Н₂О) з виділенням енергії, а життєдіяльність організму людини можлива лише за умови постачання його енергією.

Всі процеси обміну супроводжують ферменти. Обмін речовин регулюється нервовою та ендокринною системою. Центр обміну знаходиться в гіпоталамусі (проміжний мозок).

Основний обмін – рівень обмінних процесів необхідних для функціонування організму в умовах фізіологічного спокою. Основний обмін характеризує найменший рівень витрат та підтримання основ процесів життя (робота серця, м’язів). Основний обмін залежить від ваги, від віку, від пори року, від середовища, індивідуальних властивостей, від фізіологічного стану організму. статевих відмінностей.

Рівень обміну в умовах природного життя людини називається загальним обміном. При виконанні фізичної і розумової праці, зміні пози, після споживання їжі обмінні процеси стають більш інтенсивними. Найбільше задіяні в цьому процесі м’язи, що скорочуються. Причому стан скелетних м’язів здебільшого впливає на інтенсивність обміну й за деяких інших фізіологічних станів. Так, навіть при розв’язанні математичного завдання підвищується тонічне напруження скелетних м’язів. Разом з тим, якщо розумова робота супроводжується емоційним напруження, обмін активується більшою мірою. Це зумовлено збільшенням утворення низки гормонів, що посилюють обмінні процеси. Отже, загальний обмін = робоча надбавка + основний обмін.

Обмін речовин та енергії у дітей дошкільного віку.

У стані неспокою дитини витрати енергії збільшуються на 20- 60 %, а під час плачу – у 3 рази. У разі підвищення температури на 1 °С обмін підвищується на 14-16 %. Головний компонент – витрати енергії та самооновлення. У дітей ендогенний азот сечі вищий, ніж у дорослих. 1 мг ендогенного азоту = 1 ккал = 4, 186 кДж. Виділення азоту з сечею (протягом доби):

ü до 2, 5 року – 60мг/кг;

ü з 3 до 25 років – 50 мг/кг (у хлопчиків більше);

ü до 29 років – 40-30 мг/кг;

ü до 69 років – 30-25 мг/кг.

У дітей до 1, 5 року відзначається спочатку підвищення основного обміну, а потім поступове зниження його.

На підтримання температури тіла витрачається 48— 100 ккал/кг (201—419 кДж/кг на добу). Витрати енергії на під­тримку тепла тим нижчі, чим менша дитина.

Витрати енергії на ріст (пластичний обмін) у дітей найбіль­ші. Приріст маси на 1 г потребує 7 ккал (29 кДж).

З 4 років і в період статевого дозрівання витрати енергії збільшуються. У дорослих вони становлять 1/3 від добової ви­трати енергії.

На інші витрати (піт, волосся, нігті, фекалії) організм ви­трачає 1—2 % енергії.

Білковий обмін. В енергетичному обміні 1 г білків = 4 ккал = 16, 7 кДж. У до­рослих кількість виділеного азоту дорівнює кількості отрима­ного азоту. У дітей позитивний баланс, вони отримують з їжею більше азоту, ніж його виділяється. Потреба дітей у білках і в амінокислотах вища, ніж у дорослих. Дитині потрібно аміно­кислот у 6 разів більше, ніж дорослим. Діти більш чутливіші до голоду. Інтелектуальний індекс школяра залежить від білкової недостатності в ранньому дитинстві. Дорослі, які голодували в дитинстві, погано переносять стреси. Білкове голодування на­зивають квашіоркором.

Вуглеводний обмін. В енергетичному обміні 1 г вуглеводів = 4 ккал = 16, 7 кДж. У дітей 1-го року вміст вуглеводів забезпечує потребу в енергії і становить 40 %. На 2-му році життя вуглеводний обмін підви­щується на 60 %. У перші місяці життя потреби покриваються за рахунок молочного цукру — лактози грудного молока. Після введення підгодовування дитина починає отримувати крохмаль, глікоген. У цей період слина вже має достатню кількість амі­лази (фермент, який розщеплює вуглеводи).

Для новонароджених характерна гіпоглікемія, до 5-6-го дня рівень глюкози підвищується. Підвищен­ня рівня глюкози відбувається до 6 років, а потім – до 12 років, що збігається з періодами посилення росту і підвищенням кон­центрації соматотропного гормону. Для визначення кривої вмісту глюкози у дорослих застосовують навантаження — 1г цукру на 1 кг маси тіла. У дітей цукрове навантаження збільшується з ві­ком. Навантаження цукром для дітей становить 2 г/кг.

Однак рівень підвищення глюкози після навантаження у ді­тей менший, ніж у дорослих, проте діти важче переносять цу­кровий діабет.

Жировий обмін. Жири в організмі швидко поновлюються. Так, 50 % жирово­го депо дорослої людини поновлюється кожні 5—9 днів, а 50 % жиру печінки — кожні 3 дні. Жири мають значення в синте­зі гормонів, захисті організму від тепловтрати, транспорті ві­тамінів.

У дітей знижена активність ліпази, жовчі виділяється мен­ше, ніж у дорослих (на 1-му році життя — 70 % від норми в дорослих). Унаслідок тканинного обміну жирів утворюються проміжні продукти — кетонові тіла. Схильність до кетозу осо­бливо проявляється у віці 2—10 років, коли порушується спів­відношення жирів, білків і вуглеводів (у нормі воно становить, відповідно, 1: 1: 4). У дитячому віці в крові невеликий вміст ліпідів, з віком він збільшується.