Спеціальне розслідування проводиться комісією зі спеціального розслідування нещасного випадку, утвореною територіальним орга­ном Держгірпромнагляду за місцезнаходженням установи.

До складу спеціальної комісії входять:

- посадова особа територіального органу Держгірпромнагляду (го­лова комісії);

- представник Фонду за місцезнаходженням підприємства або за місцем настання нещасного випадку в разі, коли нещасний випадок стався з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, або внаслі­док дорожньо-транспортної пригоди;

- представник органу управління установи або місцевої держад­міністрації у разі, коли зазначений орган відсутній або нещасний ви­падок стався з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, або внаслідок дорожньо-транспортної пригоди;

- представник роботодавця або роботодавець (у виняткових випад­ках); представник первинної організації профспілки незалежно від членства потерпілого в профспілці (у разі наявності на підприємстві декількох профспілок - представник профспілки, членом якої є по­терпілий, а у разі відсутності профспілки - уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці);

- представник профспілкового органу вищого рівня або територі­ального профоб’єднання за місцем настання нещасного випадку.

До складу спеціальної комісії входять й інші посадові особи, перед­бачені п. 38 Порядку проведення розслідування та ведення обліку не­щасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві.

Потерпілий, члени його сім’ї або уповноважена особа, яка пред­ставляє його інтереси, не входять до складу спеціальної комісії, але мають право брати участь у засіданнях такої комісії, висловлювати свої пропозиції, додавати до матеріалів розслідування документи, що стосуються нещасного випадку, викладати особисту думку щодо об­ставин і причин нещасного випадку та одержувати від голови спеці­альної комісії інформацію про хід проведення розслідування.

Голова спеціальної комісії зобов’язаний письмово поінформувати потерпілого, членів його сім’ї або уповноважену особу, яка представ­ляє його інтереси, про їхні права і запросити до співпраці.

Факт перебування потерпілого у трудових відносинах з роботодав­цем, якщо відповідні документи не оформлені роботодавцем, але потер­пілий фактично допущений до роботи, підтверджується в установлено­му порядку на запит голови спеціальної комісії або у судовому порядку.

Спеціальне розслідування групового нещасного випадку, під час якого загинуло від двох до чотирьох осіб, проводиться спеціальною комісією, яка утворюється Держгірпромнаглядом або за дорученням його територіальним органом і до складу якої входять представни­ки органів, зазначених в абзацах 3-9 п. 37 Порядку проведення роз­слідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захво­рювань і аварій на виробництві, за погодженням із такими органами.

Спеціальне розслідування групового нещасного випадку, під час якого загинуло п’ять і більше осіб або травмовано десять і більше осіб, проводиться спеціальною комісією, яка утворюється Держ­гірпромнаглядом. До складу такої комісії входять керівники Держ­гірпромнагляду, органу управління установи, місцевого органу виконавчої влади, виконавчої дирекції Фонду, галузевого або те­риторіального об’єднання профспілок, представники роботодав­ця, відповідних первинних організацій профспілок, уповноваже­ні найманими працівниками особи з питань охорони праці (у разі відсутності на підприємстві профспілки), а також представники від­повідного органу з питань захисту населення і територій від надзви­чайних ситуацій, закладів та установ охорони здоров’я та інших ор­ганів (у разі необхідності).

Спеціальне розслідування нещасного випадку проводиться протя­гом 10 робочих днів. У разі потреби зазначений строк може бути про­довжений органом, який утворив спеціальну комісію.

Під час проведення розслідування спеціальна комісія зобов’язана:

- обстежити місце, де стався нещасний випадок, одержати пись­мові чи усні пояснення від роботодавця і його представників, посадо­вих осіб, працівників підприємства, потерпілого (якщо це можливо), опитати осіб - свідків нещасного випадку та осіб, причетних до не­щасного випадку;

- визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законо­давства про охорону праці;

- визначити необхідність проведення лабораторних досліджень, випробувань, технічних розрахунків, експертизи для встановлення причини нещасного випадку і розроблення плану заходів щодо запо­бігання подібним нещасним випадкам;

- вивчити первинну медичну документацію (журнал реєстрації травматологічного пункту лікувально-профілактичного закладу, звер­нення потерпілого до медичного пункту або медико-санітарної части­ни підприємства, амбулаторну картку та історію хвороби, документа­цію відділу кадрів, відділу (служби) охорони праці тощо);

- з’ясувати обставини і причини настання нещасного випадку;

- визначити, пов’язаний чи не пов’язаний нещасний випадок із ви­робництвом;

- установити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, а також розробити план заходів щодо запобігання подібним нещасним випадкам;

- зустрітися з потерпілим (якщо це можливо) або членами його сім’ї чи уповноваженою особою, яка представляє його інтереси, щодо роз’яснення їхніх прав у зв’язку з настанням нещасного випадку.

За рішенням спеціальної комісії у разі необхідності проведення ла­бораторних досліджень, випробувань, технічних розрахунків, експер­тизи, зокрема судово-медичної експертизи, для встановлення причин нещасного випадку і розроблення плану заходів щодо запобігання по­дібним нещасним випадкам органом, який утворив спеціальну комі­сію, утворюється експертна комісія. До її роботи залучаються спеціа­лісти науково-дослідних, проектно-конструкторських, експертних та інших організацій, органів виконавчої влади, а також незалежні екс­перти. Витрати, пов’язані з діяльністю експертної комісії та залуче­них до її роботи експертів, покладаються на роботодавця.

Роботодавець, зокрема, компенсує витрати, пов’язані з діяльніс­тю спеціальної комісії та залучених до її роботи експертів та інших спеціалістів. Відшкодування витрат, пов’язаних із відрядженням пра­цівників, які є членами спеціальної комісії або залучені до її роботи, здійснюється роботодавцем у розмірах, передбачених нормами від­шкодування витрат на відрядження.

За результатами спеціального розслідування складаються акти за формою Н-5 і Н-1, картка за формою П-5 (у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння)) стосовно кожного потерпіло­го, а також оформляються інші матеріали спеціального розслідуван­ня. Кількість примірників актів за формою Н-5 і Н-1, карток за фор­мою П-5 визначається залежно від кількості потерпілих та органів, яким вони надсилаються.

В акті за формою Н-5 зазначається категорія аварії, внаслідок якої стався нещасний випадок. Акти за формою Н-5 і Н-1 підписуються го­ловою і всіма членами спеціальної комісії протягом п’яти днів після оформлення матеріалів спеціального розслідування. У разі незгоди зі змістом акта (актів) член спеціальної комісії підписує його (їх) із від­міткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово. Окрема думка додається до акта за формою Н-5 і є його невід’ємною частиною.

У разі групового нещасного випадку зі смертельними наслідка­ми, які є наслідком аварії, за умови визнання спеціальною комісією нещасного випадку таким, що пов’язаний із виробництвом, склада­ються, підписуються і затверджуються протягом 10 робочих днів з моменту її утворення тимчасові акти за формою Н-1 на кожного по­терпілого для здійснення страхових виплат. Після завершення спеці­ального розслідування такі акти замінюються на постійні.

Якщо спеціальна комісія розслідує зникнення потерпілого під час виконання ним трудових (посадових) обов’язків та зробить висно­вок, що воно спричинене настанням нещасного випадку, пов’язаного з виробництвом, акт за формою Н-5 видається сім’ї потерпілого або уповноваженій особі, яка представляє її інтереси, для звернення до суду із заявою про оголошення потерпілого померлим. Після цього орган Держгірпромнагляду, який утворив комісію, відповідно до акта за формою Н-5 складає акт за формою Н-1, а роботодавець бере такий нещасний випадок на облік.

Роботодавець зобов’язаний у п’ятиденний строк після затвер­дження акта за формою Н-5 видати наказ про вжиття запропонованих спеціальною комісією заходів запобігання виникненню подібних не­щасних випадків, який обов’язково додається до матеріалів спеціаль­ного розслідування, а також притягти згідно із законодавством до від­повідальності працівників, які допустили порушення вимог законо­давства про охорону праці, посадових інструкцій та інших актів з цих питань. Про вжиття запропонованих заходів роботодавець повідомляє у письмовій формі органи, які брали участь у проведенні розслідуван­ня, у зазначені в акті Н-5 строки.

Примірники затверджених актів Н-5 і Н-1 (коли нещасний випадок визнано таким, що пов’язаний із виробництвом) і примірник картки щ формою П-5 (у разі виявлення гострого професійного захворюван­ня (отруєння)) разом з іншими матеріалами спеціального розсліду­вання зберігаються в установі протягом 45 років, у разі реорганіза­ції установи передаються ії правонаступникові, який бере на облік не­щасний випадок, а у разі ліквідації - до державного архіву.

У разі надходження від роботодавця, робочого органу Фонду, представника профспілки, потерпілого або члена його сім’ї чи упо­вноваженої ним особи, яка представляє його інтереси, скарги або їх­ньої незгоди з висновками спеціальної комісії щодо обставин і причин настання нещасного випадку керівник Держгірпромнагляду або його територіального органу з метою забезпечення об’єктивності прове­дення спеціального розслідування має право призначити повторне (додаткове) спеціальне розслідування нещасного випадку спеціаль­ною комісією в іншому складі.

Рішення спеціальної комісії в іншому складі щодо результатів по­вторного (додаткового) спеціального розслідування обставин і при­чин настання нещасного випадку може бути оскаржене лише у судо­вому порядку.

Орган управління установи, а у разі його відсутності - місцева дер­жадміністрація після одержання матеріалів спеціального розсліду­вання повинні розглянути питання щодо обставин і причин настання нещасного випадку та розробити план заходів щодо запобігання поді­бним нещасним випадкам.

4. Розслідування та облік професійних захворювань

До хронічних професійних належать захворювання, які виникли внаслідок провадження професійної діяльності працівника та були зумовлені виключно або переважно впливом шкідливих факторів ви­робничого середовища і трудового процесу, пов’язаних з роботою. Такими вважаються захворювання, які виникли після багатократного та/або тривалого впливу шкідливих виробничих факторів. Хроніч­не професійне захворювання не завжди супроводжується втратою працездатності. Випадки професійних інфекційних захворювань та хронічних професійних інтоксикацій розслідуються як хронічні професійні захворювання. Віднесення захворювань до професійних відбувається на підставі Переліку професійних захворювань, затвер­дженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 року № 1662 із врахуванням умов праці.

Лікувально-профілактичний заклад, що надає медичну допомогу працівникам установи, у випадку встановлення стійкої втрати профе­сійної працездатності внаслідок професійного захворювання направляє хворого на медико-соціальну експертну комісію для встановлення сту­пеня стійкої втрати професійної працездатності. Повідомлення про про­фесійне захворювання (отруєння) за формою П-3 складається спеціалі­зованими профпатологічними лікувально-профілактичними закладами.

Повідомлення за формою П-3 протягом трьох днів після встанов­лення діагнозу надсилається: керівникові установи, шкідливі вироб­ничі фактори на якому призвели до виникнення професійного захво­рювання; закладові державної санітарно-епідеміологічної служби, який здійснює державний санітарно-епідеміологічний нагляд за уста­новою; робочому органові виконавчої дирекції Фонду за місцезнахо­дженням установи, а також профпатологу, яісий скерував хворого до спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу.

Якщо хворий працював у різних установах, де були умови для роз­витку професійного захворювання, або за кількома професіями, під час роботи за якими були умови для розвитку професійного захворю­вання, повідомлення за формою П-3 надсилається в останню устано­ву, де він працював за професією, яка передбачала розвиток професій­ного захворювання.

Працівникові видається медичний висновок лікарсько-експерт­ної комісії спеціалізованого профпатологічного лікувально-профі­лактичного закладу про наявність (відсутність) у нього професійно­го захворювання. Такий висновок надсилається також профпатологу за місцем роботи працівника або проживання (якщо не працює), який направляв його до спеціалізованого профпатологічного лікувально- профілактичного закладу.

Розслідування професійного захворювання ініціює Головний дер­жавний санітарний лікар області або міста, який утворює протягом трьох днів після отримання повідомлен­ня за формою П-3 комісію з проведення розслідування причин виник нення професійного захворювання.

До складу комісії входять: пред­ставник закладу державної санітарно-епідеміологічної служби, який здійснює санітарно-епідеміологічний нагляд за установою (голова ко­місії), представники лікувально-профілактичного закладу, роботодав­ця, первинної організації відповідної профспілки або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці (у разі, коли профспілка на підприємстві відсутня), вищого органу профспілки, ро­бочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням під­приємства, а також у разі потреби представники інших органів.

Зазначені заклади, органи та організації протягом однієї доби з мо­менту одержання повідомлення за формою П-3 повинні надіслати за­кладові державної санітарно-епідеміологічної служби письмову ін­формацію про прізвище, ім’я, по батькові та посаду представника (представників), який пропонується до складу комісії з розслідування.

Розслідування випадку професійного захворювання проводить­ся протягом 10 робочих днів після утворення комісії з розслідування. Якщо з об’єктивних причин розслідування не може бути проведене у зазначений строк, він може бути продовжений керівником закладу, що утворив комісію, але не більш як на один місяць. Копія відповідного наказу надсилається всім членам комісії з розслідування.

Розслідування причин виникнення двох та більше професійних захворювань, на які страждає одна особа, проводиться у міру вста­новлення професійного характеру таких захворювань за наявності повідомлення за формою П-3. В акті розслідування зазначається, чи було раніше у такої особи виявлене професійне захворювання, діа­гноз, рік його виявлення, а також усі супутні захворювання загаль­ного профілю.

Комісія з розслідування зобов’язана розробити програму розсліду­вання причин виникнення професійного захворювання; розподілити функції між членами комісії; розглянути питання щодо необхідності залучення до її роботи експертів; провести розслідування обставин і причин виникнення професійного захворювання; скласти акт розслі­дування хронічного професійного захворювання.

Комісія проводить оцінку умов праці працівника за матеріалами ра­ніше проведеної атестації робочих місць, результатів обстежень і до­сліджень, проведених відповідними закладами державної санітарно- епідеміологічної служби або санітарними лабораторіями, атестованими МОЗ в установленому порядку, вивчає приписи органів державно­го нагляду за охороною праці, подання посадових осіб робочих орга­нів виконавчої дирекції Фонду і представників профспілок, інструк­ції з охорони праці працівників, заключні акти періодичних медичних оглядів. Вчиняє комісія й інші дії, необхідні для з’ясування причин та наслідків професійного захворювання.

За результатами розслідування комісія складає акт проведення роз­слідування причин виникнення хронічного професійного захворюван­ня за формою П-4. Цей акт є документом, в якому зазначаються осно­вні умови, обставини і причини виникнення професійного захворю­вання, заходи щодо запобігання розвитку професійного захворювання та забезпечення нормалізації умов праці, а також встановлюються осо­би, які не виконали вимог законодавства про охорону праці і про забез­печення санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Акт за формою П-4, підписаний членами комісії з розслідування, за­тверджується головним державним санітарним лікарем Автономної Республіки Крим, області, міста, району, на водному, залізничному та повітряному транспорті та завіряється печаткою. У разі незгоди члена комісії з розслідування зі змістом акта за формою П-4, він його підписує, письмово викладає свою окрему думку, яка додається до акта і є його невід’ємною частиною, про що робиться відмітка у зазначеному акті.

Акт за формою П-4 складається у шести примірниках та надси­лається хворому, робочому органові виконавчої дирекції Фонду, пер­винній організації відповідної профспілки або уповноваженій найма­ними працівниками особі з питань охорони праці (у разі, коли проф­спілка на підприємстві відсутня), вищому профспілковому органові, профпатологу, який направив хворого до спеціалізованого профпато­логічного лікувально-профілактичного закладу, установі.

Акт за формою П-4 разом із матеріалами розслідування зберігаєть­ся в установі, в закладі державної санітарно-епідеміологічної служби та робочому органі виконавчої дирекції Фонду протягом 45 років, а в інших організаціях - не менше строку, передбаченого для вжиття ви­значених у ньому профілактичних заходів.

Реєстрація та облік випадків професійних захворювань (отруєнь) ведеться у журналі обліку професійних захворювань (отруєнь) в уста­нові, в робочих органах виконавчої дирекції Фонду та в закладах дер­жавної санітарно-епідеміологічної служби на підставі повідомлень за формою П-3 та актів за формою П-4; у лікувально-профілактичних закладах на підставі медичних висновків лікарсько-експертної комі­сії спеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу, а також повідомлень за формою П-3.

У разі виявлення декількох професійних захворювань хворий реє­струється в журналі один раз із зазначенням усіх діагнозів.

5. Розслідування аварій та їхній облік

У вітчизняному законодавстві аварією визнається небезпечна по­дія техногенного характеру, що створює на об’єкті, території або ак­ваторії загрозу для життя і здоров’я людей і призводить до руйну­вання будівель, споруд, інженерних комунікацій, обладнання і тран­спортних засобів, порушення виробничого або транспортного про­цесу чи завдає шкоди навколишньому природному середовищу.

Виділяють декілька категорій аварій:

1) аварії першої категорії, внаслідок яких:

- смертельно травмовано п’ять та більше осіб або травмовано де­сять і більше осіб;

- спричинено викид отруйних, радіоактивних та небезпечних ре­човин за межі санітарно-захисної зони підприємства;

- збільшилася більш як у 10 разів концентрація забруднюючих ре­човин у навколишньому природному середовищі;

- зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об’єкта, що створило загрозу для життя і здоров’я працівників підприємства чи населення;

2) аварії другої категорії, внаслідок яких:

- смертельно травмовано до п’яти осіб або травмовано від чоти­рьох до десяти осіб;

- зруйновано будівлі, споруди чи основні конструкції об’єкта, що створило загрозу для життя і здоров’я працівників цеху, дільниці з чи­сельністю працівників 100 і більше осіб.

Випадки порушення технологічних процесів, роботи устаткуван­ня, тимчасової зупинки виробництва засобами автоматичного захис­ту та інші локальні порушення у роботі цехів, дільниць і окремих об’єктів, падіння опор та обрив проводів ліній електропередачі не належать до аварій, що мають категорію, і розслідуються установою у встановленому законодавством порядку.

Про аварію очевидець повинен негайно повідомити безпосередньо­го керівника робіт або іншу посадову особу установ, які зобов’язані повідомити роботодавця для негайного введення в дію плану локалі­зації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій (у випадку наявності).

Роботодавець або особа, яка керує виробництвом під час зміни, зобов’язаний діяти згідно з планом локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій, вжити першочергових заходів щодо рятування потер­пілих і надання їм медичної допомоги, локалізації аварії, встановлення меж небезпечної зони та обмеження доступу до неї людей, збережен­ня до прибуття комісії з розслідування аварії обстановки на місці аварії.

Роботодавець зобов’язаний негайно повідомити про аварію тери­торіальний орган Держгірпромнагляду, орган, до сфери управління якого належить підприємство, відповідну місцеву держадміністра­цію, орган із питань захисту населення і територій від надзвичай­них ситуацій, прокуратуру за місцем виникнення аварії і відповід­ний профспілковий орган, а у разі травмування або загибелі праців­ників - також відповідний робочий орган Фонду.

Розслідування аварії, під час якої сталися нещасні випадки, про­водиться з урахування вимог Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і ава­рій на виробництві.

У разі коли Кабінетом Міністрів України не прийнято спеціаль­ного рішення щодо розслідування аварії, під час якої не сталося не­щасних випадків, розслідування проводиться відповідними комісія­ми, що утворюються:

- у разі настання аварії першої категорії - центральним органом виконавчої влади, до сфери управління якого належить установа, чи місцевою держадміністрацією за погодженням із відповідними ор­ганами державного нагляду за охороною праці та Державною служ­бою України з надзвичайних ситуацій (ДСНС);

- у разі настання аварії другої категорії - керівником органу, до сфери управління якого належить установа, чи місцевою держадміні­страцією за погодженням із Держгірпромнаглядом та ДСНС.

Головою комісії з розслідування аварії призначається представник органу, до сфери управління якого належить установа, або представ­ник територіального органу Держгірпромнагляду чи ДСНС.

Під час розслідування комісія:

- визначає: масштаб аварії; необхідність утворення експертної ко­місії, яка встановлює обставини і причини аварії, фактори, що призве­ли до аварії; розробляє план заходів щодо запобігання подібним ава­ріям та у разі потреби готує пропозиції стосовно коригування норма­тивної та проектної документації;

- підтверджує факти порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці, встановлює осіб, що несуть відповідальність за виникнення аварії, розробляє план заходів щодо ліквідації її наслідків та запобігання подібним аваріям.

Комісія з розслідування аварії зобов’язана протягом 10 робочих днів провести розслідування обставин і причин аварії та скласти акт за формою Н-5.

Залежно від масштабу аварії у разі потреби зазначений строк може бути продовжений органом, який утворив комісію з розсліду­вання аварії, з метою проведення додаткових досліджень або екс­пертизи.

За результатами розслідування аварії роботодавець видає наказ, яким на підставі висновків відповідної комісії затверджує план за­ходів щодо запобігання подібним аваріям і згідно із законодавством притягає до відповідальності працівників за порушення вимог зако­нодавства про охорону праці.

Роботодавець згідно з вимогами законодавства з питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та про охорону пра­ці затверджує:

- план заходів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям, у якому зазначаються відомості про можливі аварії та інші надзвичайні ситуа­ції техногенного та природного характеру, прогнозуються наслідки, передбачаються сили і засоби для їхньої ліквідації, а також строки ви­конання таких заходів;

- план локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій, в яко­му зазначаються відомості про всі можливі аварії та інші надзвичай­ні ситуації, дії посадових осіб і працівників підприємства у разі їх­нього виникнення, обов’язки особового складу аварійно-рятувальних служб або працівників інших підприємств, які залучаються до лікві­дації наслідків аварій (надзвичайних ситуацій).

Роботодавець зобов’язаний проаналізувати причини виникнення аварії та розробити план заходів щодо запобігання подібним аваріям у строк, зазначений комісією з розслідування аварії в акті спеціально­го розслідування нещасного випадку (аварії).

У разі коли аварія сталася через проектні недоробки або конструк­тивні недоліки устаткування, для участі в роботі комісії з розслідуван­ня аварії залучаються представники підприємства - розробника та­кого устаткування. Роботодавець зобов’язаний надіслати підприєм­ству - розробникові і виготовлювачеві устаткування обґрунтовані ре­кламації, їхні копії - органам управління підприємств, у разі їхньої відсутності - місцевій держадміністрації.

Облік аварій першої і другої категорії ведуть підприємства й орга­ни державного управління охороною праці та органи державного на­гляду за охороною праці і реєструють їх у журналі.