Главная страница Случайная страница
КАТЕГОРИИ:
АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
Реферати.
|
|
1. Соціальна демократія та її перспективи у сучасному світі.
2. Неоліберальна ідеологія та розвиток вільних ринкових відносин.
3. Радикальні політичні доктрини в сучасному світі.
Проблемні запитання.
1) Який зв’язок існує між Великою французькою буржуазною революцією та консервативною теорією?
2) Чому ліберальна ідеологія не набула достатнього поширення в українському суспільстві?
3) Які засади є діаметрально протилежними щодо економічного розвитку в лібералізмі та комунізмі?
4) Чи є перспективи у поширенні соціал-демократизму на сучасному етапі розвитку України?
5) Чи можуть події останнього часу в Україні (Революція Гідності, окупація Криму та військові дії на Сході країни) посилювати формування радикальних політичних теорій? Доведіть.
6) Що спільного та відмінного можна побачити у політичних концепціях комунізму та соціал-демократії?
Основні поняття і терміни: іслам, комунізм, консерватизм, лібералізм, неоконсерватизм, неолібералізм, правова держава, рівність, революція, розум, свобода, соціал-демократизм, соціальна держава.
Література.
1. Бердяев Н. А. Истоки и смысл русского коммунизма. – М.: Наука, 1990.
2. Вьюницкий В. Либерализм - плюс - минус социализм? // Диалог. – 1991. – № 11.
3. Иванов В.М. Рынок и государство (некоторые аспекты теории либерализма) // Полис. – 1993. – № 3.
4. Мигранян А.М. Переосмысливая консерватизм // Вопросы философии. – 1990. – № 11.
5. Муляр B.I. Політологія. Курс лекцій. – Житомир: ЖІТІ, 1999.
6. Муляр B.I. Політологія: Навчальний посібник. – К.: ВУЛ, 2002.
7. Орлов Б. Социал-демократия Запада: ценности и ориентиры // Диалог. – 1990. – № 2.
8. Петренко Е. Л. Демократический социализм Э. Бернштейна // Социально-политические науки. – 1992. – № 2.
9. Політологія. / За ред. О.I.Семківа. – Львів: Світ, 1993.
10. Політологія. Курс лекцій. / За ред. М. Сазонова. – Харків: Основи, 1993.
11. Політологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. О. В. Бабкіної, В. П. Горбатенка. – К.: Академія, 2001.
12. Політологія / За ред. В.Г.Кременя, М.І.Горлача. – Київ – Харків: Єдінорог, 2001.
13. Рудич Ф. М. Політологія: підручник. – К.: Либідь, 2004.
14. Современный капитализм: критический анализ буржуазних политологических концепций. – М.: Наука, 1988.
15. Федорова М.М. Французский либерализм (Руссо - Констан) // Полис. – 1993. – № 6.
Методичні рекомендації
до семінарського заняття
Перше питання заняття вимагає від студентів вміння виділяти загальне в строкатій різноманітності сучасних політичних доктрин. В рамках політології їх можна типологізувти за кількома критеріями. Насамперед, з точки зору взаємозв’язку з певними суспільними інтересами. Таким чином, маємо вирізняти політичні теорії, які відображають інтереси нижчих прошарків суспільства, – комунізм та соціал-демократію, політичні теорії, пов’язані переважно з інтересами вищих верств населення, – лібералізм та консерватизм. Другим критерієм є поділ за силою популярності у різних реґіонах світу. Так, лібералізм найбільш впливовий у країнах з вільним ринком (США, деякі країни Західної Європи, Японія тощо), консервативна теорія, зазвичай, є традиційною для країн Британської конфедерації (Англія, Шотландія, Австралія, Нова Зеландія, Індія тощо). Ліві політичні доктрини, зокрема комунізм, мають вплив на теренах колишнього соціалістичного табору (Росія, частково деякі країни СНД), а соціал-демократична теорія популярна у Західній Європі (особливо у Швеції, Фінляндії, значною мірою в – Німеччині, Іспанії, Швейцарії тощо). Третій критерій типології політичних доктрин сучасного світу – за їх віком. Очевидно, найстаршою є теорія комунізму (Платон), поважний вік мають християнські політичні доктрини. Лібералізм як політична течія з’являється у Західній Європі з початком капіталізму, а консерватизм – дещо пізніше. Наймолодшими політичними теоріями із вказаних у темі є, безумовно, соціал-демократична теорія та різні радикальні доктрини (фашизм тощо). Четвертим і найсуттєвішим критерієм типології політичних доктрин є питання співвідношення у них цінності рівності і свободи. Ліві доктрини віддають перевагу рівності, праві доктрини – переважно цінують свободу. У цьому контексті соціал-демократична доктрина, чи не одна з усіх політичних теорій сучасного світу, робить спробу ґармонійного поєднання вартостей рівності та свободи.
Студенти повинні чітко засвоїти причини поширення та стійкої популярності комуністичної теорії в світі та, зокрема, в нашій країні, незважаючи на досить сумні наслідки багаторічного панування комуністичного режиму. Серед таких причин слід виділити глибокі історичні корені, оскільки віддавалась завжди перевага рівності людей перед всіма іншими вартостями, та органічний зв’язок комунізму з економічними засадами суспільства.
За Марксом, основоположником європейського комунізму, джерело нерівності в суспільстві полягає в існуванні приватної власності, яка створює додаткову вартість за рахунок експлуатації робітників капіталістами. Це призводить до абсолютної злиденності народу, який повстає проти такого порядку. Тому в своїй сутності приватна власність є джерелом формування антагоністичних суперечностей між різними суспільними групами, а значить, є причиною класової боротьби. Існує два шляхи вирішення проблеми: економічний та політичний. Перший передбачає скасування приватної власності еволюційно, через її усуспільнення, за допомогою економічних механізмів, другий – шляхом насильства, революційного терору, збройного виступу робітників проти експлуататорів.
Практика останніх 150-ти років у світі показала, що багато в теорії комунізму виявилося неправильним, особливо, коли її прибічники здійснювали конкретні прогнози. Суттєвою помилкою виявилась спроба знайти суб’єкта перебудови суспільства і на основі інтересів цього суб’єкта виробити єдину для всього суспільства ідеологію, оскільки, це є майже неможливим. Будь-яке суспільство ніколи не є однорідним, тому не існує суспільної групи, яка могла б адекватно відображати інтереси представників інших суспільних груп.
Однією з найбільших помилок К. Маркса була ідея перебудови суспільства шляхом насильства, терору та революції. На практиці революційне насильство за принципом ланцюгової реакції призвело до масового терору в усіх сферах життя суспільства. Такі процеси переважали в усіх країнах, де комунізм був пануючою доктриною. Узагальнюючим та фундаментальним недоліком марксизму стало однобоке вирішення питання рівності – свободи, що дає однаково негативні результати, незалежно від суспільного устрою.
Студенти повинні засвоїти причини виникнення соціал-демократичної теорії, а це, насамперед, були теоретичні суперечності комуністичної доктрини. Одним з перших критиків комунізму, та, одночасно, засновником соціал-демократії був Е. Бернштейн. Соціал-демократія стала другою гілкою – теорією робітничого класу, але на відміну від комунізму такою, що не орієнтується на найбідніші прошарки громадян. Соціал-демократія є доктриною, так званої «робітничої аристократії». Основні положення доктрини можна сформулювати наступним чином:
- не зупинятися ні перед якими авторитетами, зробити прориви у теорії;
- переглянути теорію додаткової вартості К. Маркса, оскільки в нових економічних умовах така вартість формується не лише за рахунок праці підприємців, менеджерів, науково-технічних працівників;
- про крах капіталізму заявляти поки що рано;
- одним із найважливіших понять політичної теорії є «соціальна держава» («держава добробуту»), основним предметом уваги якої є соціальна сфера: соціальне забезпечення, житло, охорона здоров’я, освіта, охорона праці, наука, культура тощо.
Майбутнє суспільство соціал-демократія розглядає як суспільство «демократичного соціалізму». Сучасна соціал-демократія трактує демократичний соціалізм як тривалий процес суспільних перетворень, суспільства майбутнього. В цілому під демократичним соціалізмом розуміють:
1) пріоритет колективних форм життя суспільства;
2) соціальний захист всіх членів суспільства.
Однією з найвпливовіших доктрин сучасного світу є лібералізм (від лат. «лібераліс» – притаманне вільній людині). Його виникнення пов’язується з процесом переходу європейського суспільства від феодалізму до капіталізму. Тому, від самого початку, лібералізм виступає як теоретична основа вільного підприємництва, як відображення політичної та економічної боротьби нового класу буржуазії.
Загальновизнаною рисою цієї доктрини стала оптимістична віра в те, що історія є поступальним розвитком, в основі якого – постійне вдосконалення природи людини та людських стосунків. Послідовно дотримуючтсь теорії Дж. Локка про природні права людини, лібералізм пропагує індивідуалізм, тобто пріоритет особи над усіма формами колективного життя людей.
Найважливішим принципом справедливого, цивілізованого способу життя суспільства є право приватної власності як основи суспільства. Важливою рисою політичного лібералізму є необхідність обмеження функцій держави у суспільстві і, насамперед, у сфері економічного життя суспільства.
Починаючи з 30-х років XX ст., лібералізм поступово втрачав свої позиції, але на сучасному етапі він набув дещо нових рис, які наближають його до консерватизму. Ця течія отримала назву неолібералізму. Основними ознаками його виступають: втручання держави в економіку, духовне життя та інші сфери, однак в розумних межах, які не змінюють сутності людини як вільної істоти.
Виникнення та розвиток консервативної теорії є закономірним явищем в історії політичної думки. По-перше, консерватизм є відповіддю на зародження та поширення ліберальних теорій. По-друге, ця доктрина зароджується і напротивагу соціальним теоріям, які ґрунтуються на можливості перебудови суспільства заздалегідь розробленим планом.
Термін «консерватизм» має походження від лат. «консерваре» – зберігати, прагнути до збереження. Як політична теорія, він передбачає збереження та підтримку історично усталених форм державного та суспільного життя, насамперед, морально-правових засад, які реалізуються на рівні нації, сім’ї, власності тощо.
Дві основні проблеми представляє консерватизм як теорія:
1) про розуміння раціонального в соціально-історичному та політичному процесі;
2) про ставлення до революції.
В останні десятиріччя XX ст. консерватизм дещо змінив свої позиції, залишившись в сутності на вірних принципових засадах. Зміст його змін розкривається в певному зближенні з лібералізмом, через визнання більшої свободи індивіда в економічній сфері його життя, меншій залежності його від історичних традицій. В цілому ж, сьогодні, консерватизм робить спробу зайняти місце між лібералізмом та соціал-демократією, одночасно поділяючи деякі позиції і того, й іншого та протиставляючи себе їм в інших питаннях.
Серед основних теологічних політичних концепцій студентам варто звернути увагу на ісламську та католицьку доктрини як найбільш поширені у світі. Зверніть увагу на кількість прихильників ісламу (1 млрд. людей), на два напрямки: традиціоналістський та реформаторський, їх відмінності. Важливим є також трактування власності духовним лідером ісламу Р. Хомейні, законними і справедливими серед яких він вважав приватну, державну і кооперативну. При цьому приватна власність має бути заснована на т. зв. «трудовій власності» – такій, яка зароблена чесно, у відповідності до настанов Аллаха.
Потрібно звернути увагу на те, що католицизм як політична доктрина має тривалу історію і формувався видатними його представниками – Августином, Ф. Аквінським, Папою Левом XIII, Папою Іваном Павлом II та ін. З основних положень цієї доктрини зверніть увагу на: недоторканість приватної власності, солідарне співробітництво як принцип суспільних перетворень. Варто звернути увагу на енцикліку Папи Івана Павла II «Століття», яка відіграла вирішальну роль у процесах переходу сучасного світу на засади відкритості, проґресу, милосердя, солідарності, ґуманізму.
Тема 4. Розвиток політичних ідей в Україні.
План.
1. Зародження політичної думки в епоху княжої доби.
2. Розвиток політичних ідей у творах українських мислителів XV-XVIII століття. Політичні ідеї козацько-гетьманського періоду.
3. Політичні концепції учених Києво-Могилянській академії.
4. Політична ідеологія українського Просвітництва (кін. XVIII – XIX століття).
5. Основні напрямки та видатні теоретики у сучасній українській політології.