Тема 5. Функції, форми та методи державного управління

Поняття функції державного управління. Види функцій державного управління. Поняття форм державного управління. Види форм державного управління. Поняття адміністративно-правових методів. Види адміністративно-правових методів. Адміністративний примус, його види.

Функція управління як поняття – це певний напрям спеціалізованої діяльності виконавчої влади, зміст якої характеризується однорідністю та цільовою спрямованістю. Функції управління – це відносно самостійні й однорідні частини змісту управлінської діяльності, в яких виражається владно-організуючий вплив суб’єкта управління на об’єкт.

Функції виконавчої влади відносно самостійні та універсальні. Їх поділяють на політичні та технічні або функції загального управління й спеціалізовані функції, функції здійснення суверенітету, економічні, соціальні, соціально-виховні тощо.

Загальні функції справляють об’єктивно необхідний вплив на певні процеси, що відбуваються в господарській, політичній, соціально-культурній та інших сферах. Загальними функціями державного управління є прогнозування, планування, організація, регулювання, координація, облік, контроль. Цю класифікацію побудовано на підставі внутрішньої технології управлінської діяльності.

Спеціальні функції характеризують особливості конкретного суб’єкта чи об’єкта управління.

До основних спеціальних функцій державного управління, що здійснюються на вищому рівні вищим органом (Кабінетом Міністрів України) в системі органів виконавчої влади належать:

- забезпечення державного суверенітету й економічної самостійності України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави;

- розроблення проекту Закону «Про Державний бюджет України» і забезпечення його виконання;

- розроблення та здійснення загальнодержавних програм.

Допоміжні функції забезпечують обслуговування процесів загальних і спеціальних функцій.

Форма управління – це зовнішній вияв конкретних дій, які здійснюють органи виконавчої влади для реалізації поставлених перед ними завдань.

Прийнято розрізняти чотири форми управлінської діяльності:

1) видання нормативних актів управління;

2) видання індивідуальних (ненормативних, адміністративних) актів управління;

3) проведення організаційних заходів;

4) здійснення матеріально-технічних операцій.

Адміністративно-правові методи – це способи та прийоми безпосереднього й цілеспрямованого впливу виконавчих органів (посадових осіб) на підставі закріпленої за ними компетенції, у встановлених межах і відповідній формі на підпорядковані їм органи та громадян.

Загальні ознаки для методів управління є:

1) способи впливу виконавчого органу (посадової особи) на підпорядкований йому орган і громадян;

2) вираження державного публічного інтересу, керівної ролі держави;

3) засоби досягнення мети;

4) способи організації, прийоми здійснення функцій, що виникають у процесі здійснення діяльності;

5) способи реалізації компетенції.

Будучи правильно поєднані, ці методи створюють єдину взаємопов’язану систему способів впливу.

Традиційно управлінські методи в цілому поділяють на наукові та ненаукові, демократичні й диктаторські, державні та громадські, адміністративні й економічні, прямого та непрямого впливу.

Методи управління поділяють на загальні та спеціальні. До загальних методів, переважно, належать методи переконання, примусу, адміністративного й економічного впливу, нагляду та контролю, прямого й непрямого впливу, регулювання, керівництва та управління.

Спеціальні методи притаманні лише окремим державним органам.

Державний примус характеризується тим, що цей метод впливу є допоміжним.

Державний примус – це психологічний або фізичний вплив державних органів (посадових осіб) на певних осіб з метою спонукати, примусити, їх виконувати правові норми. Адміністративний примус є одним із видів державного примусу. Адміністративний примус застосовують на основі адміністративно-процесуальних норм. Примусові засоби адміністративного характеру застосовують органи державної виконавчої влади, суди для впливу на громадян і посадових осіб з метою виконання ними юридичних обов’язків.

В юридичній науці склалася така класифікація заходів адміністративного примусу: а) заходи адміністративного запобігання (адміністративно-попереджувальні); б) заходи припинення правопорушень; в) адміністративні стягнення.

Під час використання заходів адміністративного примусу органи державного управління повинні суворо додержуватися принципу законності.

Література [1, 2, 21, 29-31]