Продуктивність праці й методи її вимірювання

Основним економічним показником, що характеризує ефективність витрат праці персоналу підприємства, є продуктивність праці.

Під продуктивністю праці розуміють ефективність витрат живої праці, яка визначається кількістю продукції, що виготовляється за одиницю робочого часу, або витратами живої праці на виготовлення одиниці продукції.

Рівень продуктивності праці характеризується показниками виробітку й трудомісткості продукції.

Виробіток (В) – це кількість продукції, що виготовляється за одиницю робочого часу або припадає на одного середньооблікового працівника промислово-виробничого персоналу підприємства.

Для кількісної оцінки виробітку можуть застосовуватися натуральні, вартісні й трудові показники.

Натуральні показники відображають вироблену продукцію у штуках, метрах, кубометрах тощо або в умовно-натуральних одиницях, що припадають на одного середньооблікового працівника за певний період. Натуральні показники виробітку застосовуються на підприємствах із невеликою номенклатурою продукції. На підприємствах із широкою номенклатурою продукції використовуються умовно-натуральні показники (наприклад, умовна консервна банка).

Виробіток у натуральних показниках визначається діленням обсягу виробленої продукції на середньооблікову чисельність промислово-виробничого персоналу або на кількість затраченого часу, вираженого в нормо-годинах:

.

(5.1)

Натуральні та умовно-натуральні показники найоб'єктивніше відображають продуктивність праці (виробіток) на підприємстві, однак їх застосування обмежується підприємствами, що виробляють однорідну продукцію. На тих підприємствах, які виробляють різнорідну продукцію, показник виробітку може обчислюватися лише у вартісних вимірниках.

Вартісні показники продуктивності праці характеризують вартість продукції, випущеної підприємством протягом певного періоду, що припадає на одного середньооблікового працівника промислово-виробничого персоналу.

Виробіток у вартісних вимірниках обчислюється діленням обсягу виробленої продукції у вартісному вираженні на витрати часу, виражені в середньообліковій чисельності промислово-виробничого персоналу або відпрацьованій ними кількості год:

.

(5.2)

На робочих місцях, у бригадах, дільницях і цехах, де знаходиться в обробці різнорідна й незавершена продукція, яку неможливо виміряти ні в натуральних, ні у вартісних одиницях, показник виробітку визначається у трудових показниках. Трудові показники виробітку відображають витрати робочого часу на виготовлення одиниці продукції.

Виробіток у трудових вимірниках обчислюється діленням обсягу продукції, вираженої у витратах робочого часу в нормо-годинах, на середньооблікову чисельність промислово-виробничого персоналу:

.

(5.3)

На підприємствах визначають годинний, денний, місячний та річний виробіток.

Годинний виробіток обчислюється діленням обсягу випущеної за певний період продукції на кількість годин, відпрацьованих усіма працівниками протягом цього самого періоду. Він характеризує продуктивність праці за відпрацьовану годину робочого часу.

Денний виробіток визначається діленням обсягу випущеної за певний період продукції на кількість людино-днів, відпрацьованих за цей самий час. Показник характеризує продуктивність використання робочого дня.

Місячний (річний) виробіток визначається діленням обсягу випущеної за місяць (рік) продукції на середньооблікову чисельність промислово-виробничого персоналу або основних робітників. Він характеризує продуктивність використання робочого часу за місяць, рік.

Через наявність внутрішньозмінних, цілодобових простоїв у роботі із різних причин (несвоєчасне постачання сировини, зриви в енергопостачанні, вихід із ладу обладнання тощо) темпи зростання годинного, денного та місячного (річного) виробітку можуть не збігатися.

Інший показник продуктивності праці – трудомісткість (t)– є протилежним до виробітку і відображає витрати робочого часу на виробництво одиниці продукції на даному підприємстві.

Трудомісткість обчислюється за формулою:

.

(5.4)

Показник трудомісткості має низку переваг порівняно із показником виробітку:

1) він відображає прямий зв'язок між обсягом виробництва і витратами праці;

2) застосування показника трудомісткості дає змогу виявити фактори і резерви зростання продуктивності праці;

3) він дає змогу порівнювати витрати праці на однакові вироби в різних цехах та дільницях підприємства.

Залежно від складу трудових витрат, що включають у трудомісткість, розрізняють:

- технологічну трудомісткість;

- трудомісткість обслуговування виробництва;

- виробничу трудомісткість;

- трудомісткість управління виробництвом;

- повну трудомісткість.

Технологічна трудомісткість відображає всі витрати праці основних робітників-відрядників і погодинників

Трудомісткість обслуговування включає витрати праці допоміжних робітників, що обслуговують обладнання й робочі місця у виробничих цехах, а також працюють у допоміжних цехах та службах.

Виробнича трудомісткість включає всі витрати праці основних та допоміжних робітників:

Трудомісткість управління відображає витрати праці керівників, спеціалістів, службовців, учнів, працівників охорони підприємства.

Повна трудомісткість включає витрати праці всіх категорій промислово-виробничого персоналу підприємства:

Трудомісткість обчислюють як на одиницю продукції, так і на весь випуск продукції підприємства.

Розрізняють нормативну, фактичну та планову трудомісткість.

Планування продуктивності праці на підприємстві

Усю сукупність факторів, що впливають на рівень продуктивності праці, поділяють на дві великі групи:

1) зовнішні – такі, що об'єктивно перебувають за межами впливу підприємства (наприклад, вимоги чинного законодавства в галузі праці, ринкова інфраструктура, макроструктурні зрушення в економіці країни, забезпеченість країни природними ресурсами тощо);

2) внутрішні – ті, на які підприємство може безпосередньо впливати (наприклад, характер продукції, технологія виробництва, сучасність обладнання, рівень кваліфікації персоналу, забезпеченість та безперебійність постачання всіх видів ресурсів тощо).

Під час планування продуктивності праці велике значення має врахування факторів її зростання, що класифікуються таким чином:

- фактори, зумовлені структурними зрушеннями у виробництві: зміна частки куплених виробів і напівфабрикатів, відносне скорочення чисельності працюючих у зв'язку зі зростанням обсягів виробництва, чисельності працюючих тощо;

- фактори, пов'язані із підвищенням технічного рівня виробництва: механізація та автоматизація виробничих процесів, упровадження передової технології; модернізація обладнання; зміна конструкцій і технічних характеристик виробів, підвищення якості продукції; покращання використання матеріалів, палива, енергії; застосування нових видів сировинних ресурсів тощо;

- фактори, зумовлені вдосконаленням управління й організації виробництва і праці: вдосконалення управління виробництвом; збільшення норм та зон обслуговування; скорочення втрат робочого часу (зменшення невиходів на роботу, скорочення простоїв); скорочення втрат через брак; зменшення кількості робітників, які не виконують норми виробітку; зміни робочого періоду в сезонних галузях тощо;

- зміна обсягів виробництва та частки окремих видів продукції: зниження частки продукції, конкурентноздатність якої знижується і підвищення частки високорентабельної продукції;

- галузеві фактори: зміна гірничо-геологічних умов, вмісту корисних копалин у руді; зміна способів видобутку корисних копалин тощо;

- введення в дію й освоєння нових підприємств (об’єктів).

Існують два шляхи визначення зростання продуктивності праці (q): прямий і непрямий:

.

(5.5)

Продуктивність праці може бути підвищена або за рахунок збільшення обсягу виробництва, або за рахунок скорочення чисельності ПВП. Метод непрямого рахунка враховує це скорочення чисельності ПВП.

За непрямим методом зростання продуктивності праці визначається шляхом урахування впливу техніко-економічних факторів:

1) підвищення технічного рівня виробництва (за рахунок механізації або застосування нових технологій):

,

(5.6)

де ∆ Ч – скорочення чисельності персоналу за рахунок підвищення технічного рівня;

t_шкбі – норма часу виготовлення і-го виду продукту у базовому періоді;

t_шкпі – норма часу виготовлення і-го продукту у плановому періоді;

F_д – дійсний фонд часу одного робітника;

2) фактор удосконалення управління й організації виробництва та скорочення витрат робочого часу:

,

(5.7)

де ∆ Ч – скорочення чисельності персоналу за рахунок удосконалення управління;

Fдп і Fдв – відповідно дійсний фонд часу в плановому та базовому періодах;

3) фактор – зміна обсягу виробництва – виникає у зв'язку з тим, що чисельність допоміжного персоналу, ІТР і службовців збільшується меншою мірою, ніж обсяг виробництва:

,

(5.8)

де І_тп – індекс збільшення товарної продукції;

І_ч – індекс зростання чисельності персоналу.

Такий фактор як галузевий діє в умовах перерозподілу праці в галузі. За неможливості здійснити розрахунки за конкретними формулами (особливо це стосується виявлення впливу економічних і соціальних факторів) економія чисельності та відповідне зростання продуктивності праці визначаються на підставі експертних оцінок, ситуаційного аналізу, зіставлення з аналогами тощо.

Необхідно підсумовувати всі DЧ, тобто вивільнення чисельності працюючих під впливом усіх перерахованих факторів:

.

(5.9)

Тести

1. За допомогою якого показника можна оцінити ефективність використання трудових ресурсів на підприємстві:

а) фондоозброєність праці;

б) продуктивність праці;

в) коефіцієнт плинності кадрів;

г) рентабельність виробництва.

2. Продуктивність праці може визначатися:

а) у натуральних, вартісних і трудових показниках;

б) натуральних і вартісних показниках;

в) вартісних і трудових показниках;

г) немає правильної відповіді.

3. Трудомісткість продукції виражає:

а) трудовитрати (у днях, годинах) на весь обсяг виробленої продукції;

б) виражені в грошовій формі витрати підприємства на виробництво продукції;

в) витрати робочого часу на виробництво одиниці продукції;

г) поточні витрати, віднесені до обсягів виробленої продукції.

4. Продуктивність праці – це:

а) відношення вартості виробленої продукції до чисельності виробничо-промислового персоналу;

б) відношення вартості основних фондів до чисельності виробничо-промислового персоналу;

в) відношення вартості виробленої продукції до вартості обігових коштів;

г) відношення вартості виробленої продукції до вартості основних фондів.

5. До факторів зміни продуктивності праці не можна віднести:

а) відносне зменшення чисельності робітників у зв’язку зі збільшенням обсягу виробництва;

б) удосконалення управління, організації виробництва і праці;

в) зміну технічного рівня виробництва;

г) зменшення тривалості обороту обігових коштів.

6. За звітний період випущено 100000 виробів при чисельності працівників 200 ос. У наступному році планується випустити 132000 виробів при збільшенні чисельності працівників на 10 %. Зростання продуктивності праці становить:

а) 20%;

б) 10%;

в) 32%;

г) зростання продуктивності не відбулося.

7. Норма часу – це:

а) кількість продукції, що має бути виготовлена за одиницю часу;

б) оптимальна кількість обладнання, закріплена за робітником;

в) кількість продукції, що має бути виготовлена одним робітником;

г) максимально допустимі витрати часу на операцію.

8. Укажіть оптимальне співвідношення між темпами зростання продуктивності праці і середньомісячної заробітної плати:

а) темпи зростання мають бути однакові;

б) темпи зростання продуктивності мають випереджати темпи зростання заробітної плати;

в) темпи зростання заробітної плати мають випереджати темпи зростання продуктивності праці;

г) оптимального співвідношення не існує.

9. Середньооблікова чисельність промислово-виробничого персоналу на підприємстві в звітному році склала 200 ос., випуск товарної продукції – 2 млн грн. У розрахунковому році обсяг товарної продукції не повинен змінитися при скороченні чисельності персоналу на 20%. На скільки відсотків зросте продуктивність праці в плановому році порівняно з базовим:

а) 20%;

б) 25%;

в) 2, 5%;

г) 2500%.

10. На обробку деталі раніше витрачалося 30 хв. Після перегляду норм часу на дану деталь встановлена норма 24 хв. На скільки відсотків знизилася трудомісткість виготовлення деталі?

а) на 6%;

б) 20%;

в) 10%;

г) 25%.

Задачі

1. Середньооблікова чисельність промислово-виробничого персоналу на підприємстві у звітному році склала 25 ос, випуск товарної продукції – 2 557 тис. грн. У розрахунковому році обсяг товарної продукції повинний скласти 2 680 тис. грн, а продуктивність праці – збільшитися на 5%.

Визначити: рівень продуктивності праці у звітному і розрахунковому роках, чисельність промислово-виробничого персоналу в розрахунковому році.

Розв’язання

Визначимо рівень продуктивності праці у звітному році:

.

Відомо, що за планом продуктивність праці повинна зрости на 5%:

.

Чисельність промислово-виробничого персоналу в плановому періоді можна розрахувати за формулою

2. На обробку деталі витрачалося 20 хв. Після перегляду норм часу на дану деталь була встановлена норма 16 хв. Тривалість зміни – 8 год.

Обчислити на скільки відсотків знизилася трудомісткість роботи і зросла продуктивність праці.

Розв’язання

Визначимо, на скільки відсотків скоротилася трудомісткість обробки деталі:

.

Обчислимо, на скільки відсотків зросла продуктивність праці.

Продуктивність праці за попередніх умов становила

.

Продуктивність праці після перегляду норм часу:

.

Отже, продуктивність праці зросла на 25%:

.

3. На підприємстві за допомогою універсального устаткування 170 робітників виготовляли 850000 од. продукції. Після впровадження автоматичної лінії чисельність виробничого персоналу скоротилася до 85 ос.

Розрахувати показник зростання продуктивності праці в результаті автоматизації виробництва продукції.

4. Обсяг виробничої програми підприємства в базовому періоді становив 3680 тис. грн і зріс у плановому періоді на 11%. Виробіток на одного працюючого в базовому періоді становить 23 тис. грн За рахунок кращої організації виробництва чисельність промислово-виробничого персоналу зменшиться у плановому періоді на 10 ос.

Визначити процент зростання продуктивності праці та чисельність працюючих на підприємстві у плановому періоді.

5. Виробіток одного робітника в базисному періоді становив 6000 грн. Чисельність робітників – 400 ос. У плановому періоді зростання продуктивності праці повинно становити 9%, а чисельність робітників повинна зменшитися на 2%.

Визначити продуктивність праці й чисельність робітників у плановому періоді, а також величину приросту обсягу виробництва.

6. У зв’язку із проведенням заходів щодо вдосконалення технології виробництва трудомісткість виготовлення виробів у цеху зменшилась таким чином:

35% загальної чисельності працюючих у цеху – робітники-відрядники. У середньому дійсний річний фонд часу роботи одного робітника вважати таким, що дорівнює 1860 год.

Визначити процент зростання продуктивності праці за рахунок удосконалення технології виробництва.

7. Щоквартальний обсяг випуску продукції 20 млн. грн. У другому кварталі підприємство планує зменшити чисельність працюючих на 10 осіб, при незмінному обсязі випуску продукції. У першому кварталі виробіток на одного працюючого становив 50 тис. грн.

Визначити продуктивність праці в другому кварталі та її приріст.