Главная страница Случайная страница КАТЕГОРИИ: АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника |
Відтворення і зношування основних виробничих фондів
Відтворення ОФ – це беззупинний процес їх відновлення шляхом придбання нових, реконструкції, модернізації, технічного переоснащення і капітального ремонту. Кількісна характеристика відтворення ОФ протягом року відображається в балансі основних фондів за такою формулою:
Для більш детального аналізу процесу відтворення ОФ можна застосовувати такі показники. Коефіцієнт оновлення (Кон) – відображає інтенсивінсть відновлення ОФ.
де ОФв.в – вартість уведених основних фондів, грн; ОФк.п – вартість основних фондів на кінець періоду, грн. Коефіцієнт вибуття (Квиб) – характеризує ступінь інстенсивності вибуття ОВФ:
де ОФвив – вартість виведених з експлуатації основних фондів, грн Коефіцієнт приросту (Кприр) – характеризує рівень приросту ОВФ:
Коефіцієнт придатності (Кп) і коефіцієнт зносу (Кз) характеризують технічний стан ОВФ:
Знос – це поступова втрата основними фондами своєї вартості в період їх функціонування. Розрізняють два види зносу: фізичний і моральний. Фізичний (матеріальний) знос – це втрата техніко-економічних властивостей у зв'язку із використанням ОФ (1-ша форма), а також під впливом риродних факторів (2-га форма). Ступінь фізичного зносу визначають за допомогою коєфіціента фізичного зносу. Існують два методи його розрахунку: 1) на підставі співвідношення величини зносу ОФ у вартісному вираженні та їх початкової вартості, що розраховуються за формулою (6.5); 2) на підставі термінів служби ОФ:
де Тф – фактичний строк служби обладнання, років; ТКВ – очікуваний термін корисного використання, років. Термін корисного використання об’єкта основних фондів підприємство встановлює самостійно, виходячи з режиму роботи підприємства протягом року, інтенсивності завантаження основних фондів у виробничому процесі, технічного стану обє’кта, але він має дорівнювати або бути більшим за мінімально припустимі строки, визначені в ПКУ. Моральний знос – це передчасне знецінення основних фондів, втрата первісної вартості незалежно від їх фізичного зносу. Розрізняють два види морального зносу. Основні фонди з аналогічними споживчими характеристиками з’являються на ринку за більш низькою ціною. Моральний знос першого роду спричиняється підвищенням продуктивності праці в галузях, що виробляють основні фонди:
На ринку з’являються основні фонди з кращими споживчими якостями за тією ж ціною. Іноді техніку доводиться змінювати навіть раніше настання фізичного зносу:
Фізичний знос основних фондів частково відшкодовується за рахунок проведення капітального ремонту, а повне відшкодування – за рахунок придбання нових ОФ (рис. 6.2).
Рис. 6.2. Звязок між типами зносу основних фондів і формами його усунення
Для проведення капітального ремонту необхідно визначити економічну доцільність цих заходів. Для цього можна застосовувати таку формулу:
де ЕКР – коефіціент економічної доцільності капітального ремонту; ВКР – очікувані витрати на капітальний ремонт обє’кта основних фондів, грн; Δ ЕВ – перевищення експлуатаційних витрат, повязаних із обслуговуванням капітально відремонтованого обладнання над експлуатаціними витратами щодо обслуговування нового обладнання, грн; α – коефіцієнт, що характеризує співвідношення продуктивності старого і нового обладнання; β – коефіцієнт, що враховує співвідношення тривалості ремонтного циклу діючого і нового обладнання; ВН – вартість придбання нового обладнання; Δ А – втрати від недоамортизації частини вартості старого обладнання. Коефіцієнт може набуватои від’ємного і додатного значення. Здійснення капітального ремонту є доцільним, якщо ЕКР > 0. Якщо ЕКР < 0, то доцільним є придбання нового обладнання. Моральне зношування ОВФ може відшкодовуватися за рахунок модернізації або заміни. Модернізація передбачає вдосконалення діючого обладнання і підвищення його техніко-економічних параметрів до сучасного рівня вимог.
|