Сузір'я. Походження назв сузір'їв. Зоряна величина

Лекція 2

Зоряне небо та небесна сфера. Найвідоміші сузір'я неба. Зоряна величина. Одиниці відстаней в астрономії. Абсолютна зоряна величина Точки і лінії небесної сфери. Горизонтальна та екваторіальна системи координат.

План

1.Сузір'я. Походження назв сузір'їв. Зоряна величина

2.Найвідоміші сузір'я на небі

3.Орієнтування за Сонцем, сузір'ями і Полярною зорею на місцевості і за часом

4. Визначення відстаней в астрономії

5. Абсолютна зоряна величина

6.Небесна сфера. Основні лінії і точки небесної сфери

7. Системи небесних координат

8. Явища, пов'язані з добовим обертанням Землі: схід та захід світил, кульмінації світил (моменти кульмінації та висоти)

Сузір'я. Походження назв сузір'їв. Зоряна величина

У ясну безмісячну ніч неозброєним оком над горизонтом можна бачити близько 3 000 зір (до 6-ї зоряної величини). Телескопи дозволяють спостерігати більш слабкі зорі, причому кількість зір тим більше, чим потужніший телескоп застосовують: можна бачити 350 тис. зір до 10-ї зоряної величини, 32 млн зір до 15-ї зоряної величини, 1 млрд зір до 20-ї зоряної величини.

Для зручності орієнтування з-поміж величезної кількості зір на зоряному небі виділяють ділянки різної форми, що називаються сузір’ями. У кожному сузір’ї найбільш яскраві зорі утворюють характерні фігури, які легко знайти на небі й ототожнити їх із зорями на зоряній карті. Сузір’я мають свої назви. Деякі сузір’я були виділені на небі ще у давнину, до них належать, зокрема, зодіакальні сузір’я. Назви сузір’їв запозичені з міфології (Андромеда, Персей) чи пов’язані з діяльністю людей — скотарством, полюванням (Волопас, Заєць). За міжнародною угодою небо розділене на 88 сузір’їв. Сузір’я — це область неба в межах деяких установлених границь. У сузір’ях зазвичай найяскравішу зорю позначали α (β, γ — у порядку убування яскравості).

Зі 150 зір приблизно 20 назв було дано греками, близько 10 — римлянами і понад 100 — арабами. Для того щоб розрізнити на небі всі інші зорі, користуються або літерними позначеннями, або чис­ловими. Зрозуміло, скромних можливостей 24 грецьких букв надовго не вистачило.

У другій половині минулого століття в Німеччині було опубліковано «Боннський огляд неба» — Bonner Durchmustering, чи скорочено ВД. Цей капітальний 4-томний каталог і прикладений до нього великий атлас неба охоплюють 457 857 зір, видимих у Пів­нічній півкулі Землі.

З тих пір найпоширенішим позначенням слабких зір стало посилання на каталог ВД. Зорі в цьому каталозі розміщені за зонами в 1°, розділений небесними паралелями, таким чином, позначення зорі складається з назви каталогу, номера зони і номера зорі усередині зони. Позначення ВД + 4° 4048 слід розшифрувати як зорю № 4048 «Боннського огляду» у зоні, розта­шованій між небесними паралелями +4° і +5°.

1919 р. був організований Міжнародний Астрономічний Союз — вищий законодавчий орган астрономів. Розглянувши всі пропозиції, що існували коли небудь, він виключив з числа сузір’їв зовсім випадкові і невдалі, раз і назавжди утвердивши остаточний список із 88 сузір’їв. Багато назв сузір’їв були спрощені. Замість телескопа Гершеля, наприклад, залишився просто Телескоп, Хімічна Піч перетворилася на звичайну Піч. Повітряний насос став просто Насосом, Різець Гравера — Різцем. Границі між сузір’ями були прийняті наново — старі звивисті границі замінили рівними лініями, що йдуть уздовж ліній сітки небесних координат.

Щоб полегшити відшукування тієї чи іншої зорі на небі, складають зоряні карти, на яких зорі позначають кружками різного діаметра — залежно від їхньої зоряної величини. Щоб зорі можна було відшукати на карті за їхніми координатами, карту познача­ють координатною сіткою.