Орієнтування за Сонцем, сузір'ями і Полярною зорею на місцевості і за часом

Рис 3 Рис 4

Зорієнтуватися в нічний час у Північній півкулі найлегше за Полярною зорею, яка розташована над Північним полюсом. Відшукати її на нічному небі допомагає сузір'я Велика Ведмедиця, що має характерний обрис гігантського ковша з ручкою.

Якщо через дві крайні зорі ковша провести уявну пряму, а відстань між ними відкласти на цій лінії п’ять разів, то на кінці останнього відрізка буде видно яскрава зоря — це і є Полярна. Точність визначення цим способом може досягати 3-4° (див. рис. 3).

У Південній півкулі зазвичай орієнтуються за сузір’ям Південний Хрест - чотирма яскравими зорями, розташованими у формі хреста. Напрямок на південь визначають за лінією (А), подумки проведеною через довгу вісь Хреста. Для більш точного визначен­ня небесного Південного полюса користуються двома зорями- покажчиками, розташованими ліворуч від Південного Хреста. Поєднавши їх уявною лінією (Б — В) через її середину, проводять перпендикуляр (Г), який продовжують до перетину із лінією А.

Точка перетину знаходиться практично над Південним полюсом. Істинний Південний Хрест іноді плутають з помилковим. Зорі помилкового хреста менш яскраві і розташовані одна від одної на значно більшій відстані.

Існує чимало простих, доступних методів, за допомогою яких можна визначити не тільки країни світу, а й навіть географічні координати без будь-яких спеціальних навігаційних приладів.

В основі одного з таких способів обчислення географічної довготи лежить визначення різниці в часі між настанням місцевого полудня і показаннями годинника на цей момент.

Місцевий південь визначають за допомогою жердини завдовжки 1-1, 5 м і кількох кілочків. Жердину встромляють у землю строго вертикально (це легко перевірити найпростішим схилом), а потім, у міру наближення сонця до зеніту, відзначають кілочками край тіні, що відкидає жердина.

Тінь, переміщаючись, поступово коротшає, і той момент, коли вона стала найкоротшою, і є місцевим полуднем, тобто проходженням Сонця через даний меридіан. Тепер залишається тільки записати показання годинника і зробити нескладні обчислення.

Переводячи години в градуси, виходять з того, що 1 година відповідає 15°4', хвилина — 1°4', секунда — 1' довжини. Слід врахувати, що кутова швидкість руху Сонця змінюється залежно від пори року, і тому в розрахунок необхідно ввести поправку, взяту з таблиці рівняння часу (див. таблицю на с. 25).

Залежно від знака, що стоїть перед поправкою, її або віднімають, або додають. Якщо годинник виставлено за східним стандартним часом, то його слід перевести спочатку в гринвіцький, додавши п’ять годин. Потім, додавши (або віднявши) поправку, отриманий результат переводять в градуси.

Наприклад:

12 березня місцевий полудень настав, коли годинник показував

14 годин 02 хвилини, що, за Гринвічем, з урахуванням поясної по правки (5 год) та поправки рівняння часу (-10 хв) відповідатиме 18-й годині 52 хвилинам (14 год 02 хв + 5: 00 — 10 хв).

Шукана різниця (18 год 52 хв. — 12 год) дорівнює 6 годинам 52 хвилинам, що під час переведення в градуси відповідає 103° довготи, причому довготи західної, оскільки місцевий полудень настав пізніше від гринвіцького.

Зазначений метод дозволяє визначати довготу місця з точністю до 2- 3°. Географічну широту місця (між 60° північної широти і південної широти) розраховують з точністю в півградуса (50 км) за тривалістю дня, тобто часу від появи сонячного диска над лінією горизонту до моменту повного його зникнення.

Цей спосіб особливо зручний для визначення широти в океані, коли встановилася тиха, штильова погода. Лише двічі на рік, з 11 по 31 березня і з 13 вересня по 2 жовтня, коли тривалість дня на всіх широтах приблизно однакова,