Структурні підрозділи та Комітети компаній у сфері СВ.

Як підтверджує накопичений міжнародний досвід, повноваження і функції сторін корпоративного управління з інтеграції принципів і технологій КСВ, як правило, розподіляються таким чином:

1. Власники (акціонери) приймають принципові рішення щодо розвитку соціально відповідального бізнесу, чітко усвідомлюючи всі його плюси і мінуси 2 (в основному витратні). Періодично, в міру необхідності, беруть участь у PR- заходах на цю тему, підтримуючи і зміцнюючи соціально відповідальний імідж своєї компанії.

2. Рада директорів затверджує стратегію компанії, що включає цілі, пріоритети, показники і заходи в сфері КСВ. Рада контролює діяльність менеджменту в цій сфері, а також затверджує формат і використовуваний стандарт соціальної звітності. Як правило, у великих компаніях створюється комітет ради директорів з КСВ або зі сталого розвитку на чолі з одним із директорів компанії. Голова ради директорів регулярно бере участь у престижних національних та міжнародних заходах з КСВ та сталого розвитку.

3. Менеджмент (часто спільно з правлінням) реалізує стратегії і тактики КСВ, забезпечує досягнення поставлених соціально-екологічних та етичних цілей і показників КСВ, впроваджує технології КСВ і управління нефінансовими ризиками, розробляє соціальну звітність, організує PR- комунікації в цій сфері.

Для адаптації корпоративного управління до світових стандартів у провідних українських компаніях вводиться нова посада – менеджер з корпоративної соціальної відповідальності. На конкретному підприємстві менеджер з КСВ діє як внутрішній консультант з різних напрямків соціальної відповідальності. Від фахівця з КСВ найбільш затребуваним на сьогодні є вміння створювати соціальну звітність. Керування цим процесом вимагає специфічних знань, якими володіє обмежена кількість фахівців. А з особистісних характеристик найбільш важлива риса менеджера з КСВ - це творчий підхід до роботи.

Менеджер з КСВ повинен знати:

· міжнародні та національні стандарти й програмні документи з соціальної відповідальності;

· закони та нормативні акти України, що регламентують підприємницьку діяльність, соціальні та трудові відносини;

· концепцію стійкого розвитку;

· основи стратегічного управління;

· теорію аналізу інтересів сторін;

· стан і тенденції розвитку світової та національної економіки;

· методологію аналізу ринкового середовища на мікроекономічному рівні;

· взаємозв'язок між елементами внутрішнього середовища підприємства та ключовими факторами зовнішнього середовища;

· питання, пов'язані з охороною навколишнього середовища;

· перспективи та світові тенденції розвитку технології тієї чи іншої галузі;

· основи управління персоналом (у тому числі - наукову організацію праці, психологію керування, конфліктологію);

· застосування в менеджменті інформаційних технологій;

· основи управління якістю;

· статистичну звітність і бухгалтерський облік.